«Коли Локомотив почав рухатись, його не зупинити». В Києві набирає обертів самобутній клуб, про який ви точно захочете знати більше

Київський футбольний клуб Локомотив має 105-річну історію, яку, як і багато іншого українського намагалась стерти росія. Попри те, що сусідня недодержава забрала собі кольори українського клубу та в часи СРСР забороняла йому брати участь у змаганнях найвищого рівня, київські залізничники змогли провести 35 років, змагаючись на професіональному рівні.

Наразі починає писатись новітня історія українського Локомотиву – клуб другий рік виступає серед професіоналів, має потужну дитячу академію, авторитетний тренерський штаб та амбіційне керівництво. Перший сезон у Другій лізі Локо завершив на 10 місці, другий розпочав з 2 поразок та двох нічиїх, нарешті здобувши першу перемогу у п’ятому турі чемпіонату.

З цієї нагоди XSPORT поспілкувався з президентом Локомотиву Олександром Єгоровим, яким є рушійною силою відродження клубу. Керівник залізничників поділився емоціями після довгоочікуваної вікторії у новому сезоні, розповів про виступи у минулому чемпіонаті, історію клубу, роботу з футболістами та тренерським штабом, а також про шкоду, яку клубу впродовж всієї історії намагається завдати росія: як багато десятиліть тому, так і в наш час.

Звичайно, ми цьому раді адже це була дуже важлива для нас перемога. До неї в цьому сезоні ми отримали досвід поразок та нічиїх, а потім сказали хлопцям, що настав час перемагати.

Емоції всієї команди були дуже сильні, адже ви бачили, скільки в цьому матчі вболівальників підтримували нас на трибунах. Це були представники нашої дитячої академії, робітники Укрзалізниці, а також багато людей, які пам’ятають Локомотив по виступам в різні часи.

Боротьба в матчі була дуже серйозною, Чайка не хотіла залишатись на останньому місці, хотіла нам його запропонувати (посміхається, - заув. XSPORT). Але переміг той, в кого було більше запалу, більше енергії, словом, той, хто був сильнішим.

Після довгоочікуваної перемоги, емоційний дух в команді підійнявся, так?

Звичайно. Проте я не можу сказати, що в нас до цього була якась психологічна яма, як це іноді буває у команд, адже ми правильно розмовляли з командою і з тренерським штабом. Так, вони трохи отримали на горіхи за певні помилки але ми їм постійно висловлювали нашу підтримку. Ми розуміємо, що Локомотив - це молодий колектив, ми напередодні цього сезону змінили 50% складу, і гравцям потрібно зігратись. Тому ми їх лише підтримували.

Ви зауважили, що склад Локомотиву змінився на 50%, а ви ставили якісь конкретні задачі перед оновленою командою на цей сезон?

Ми сказали футболістам, що нам потрібно посісти лідируючі місця в турнірній таблиці у групі В Другої ліги. Також поступово нам хочеться рухатись далі, в нас є амбіції грати у Першій лізі. Ми цього міжсезоння провели декілька спарингів з колективами Першої ліги, і не побачили, в чому Локомотив їм сильно поступається.

Коли ми можемо опинитись у Першій лізі? Це будемо бачити згодом, як ми будемо проводити сезон. Але я в наших хлопців вірю, бо Локомотив це дуже характерна команда, колектив з залізними нервами та сталевими… самі розумієте з чим (посміхається, - заув. XSPORT). Залізничники це люди, які нічого не бояться, які вміють і кувалдою працювати, і локомотив, вагою сотні тон, зрушити з місця. А коли Локомотив почав рухатись, то його вже не зупинити.

Олександр Олександрович, як ми з вами вже сказали, минулий сезон був дебютним в новітній історії вашого клубу у професіональному футболі. Ви посіли 10 місце у Другій лізі. Як ви оціните цей результат?

Я вважаю, що десяте місце з 16 команд це непоганий показник з огляду на те, що ми були дебютантами, а такі команди зазвичай борються за виживання. У нас був період на старті, коли ми невдало зіграли 9 ігор, і ми були змушені змінити тренерський штаб. Але ми вийшли з цієї ситуації достойно, і можемо вважати минулий чемпіонат непоганим. Як ви могли чути, нашу гру оцінили також багато експертів.

Я задоволений, що ми повернули професійну історію нашого клубу, яку росія довгий час намагалась стерти, аби всі знали лише про їхній Локомотив. Вони вкрали у нас не лише назву але і кольори. Зелений і червоний - це кольори, які для клубу придумали київські залізничники. Вони їх підіймали, коли відправляли потяги. Тому для нас повернення нашої історії є дуже важливим. Для Укрзалізниці це також дуже важливо, для всіх її працівників та дотичних до неї людей. Спортивна історія Укрзалізниці налічує не лише футбол, в нас багато олімпійських чемпіонів: і з греблі, і з легкої атлетики, і з баскетболу, і з великого та настільного тенісу. Насправді, можна довго перелічувати всі види спорту, в яких залізниця має представників.

Словом, Локомотив це історично велике спортивне комʼюніті?

Так, безперечно. І для всіх його членів є дуже важливим знову бачити свою команду у професійному футболі. Також повернення Локо, на мою думку, важливе для України загалом, адже під час великої війни для нашої країни дуже важливо зберегти молоде покоління і залучити їх до спорту. А, як ви бачите, у нас це добре виходить. Президент України Володимир Зеленський та інші керівники держави неодноразово заявляли, що наш генофонд не має їхати закордон, йому потрібно створити належні умови вдома навіть попри таку жахливу війну, яку розвʼязала проти нас росія.

Розвиваючи наш клуб загалом та нашу академію зокрема ми хочемо показати молодому поколінню, що Україна про них піклується, що вони можуть займатись улюбленою справою і вдома. Це наша соціальна місія і вклад в майбутнє Батьківщини.

Локомотив, до речі, є третьою командою з Києва у професійному футболі після Динамо і Оболоні…

Так, і вони вже на нас оглядаються. Потроху наступаємо на пʼяти (посміхається, - заув. XSPORT). З Оболонню, до речі, наша академія вже непогано бореться, нещодавно ми стали другими серед команд столиці, обійшовши їх.

Якщо казати про минулий сезон, є у вас момент, який став найпамʼятнішим?

Думаю, це дві гри з Юксою. Ми - єдині, хто не дав їм себе перемогти, обидва рази ми зіграли внічию. Для нас це були дуже цікаві матчі, які пройшли в запеклій боротьбі.

А також можу виокремити момент зі зміною тренерського штабу і приходом Вадима Лазоренка. Ми відразу побачили різницю: як в грі, так і в мікрокліматі в середині команди. Локо це взагалі про комфорт та позитив, про відсутність будь якого негативного шлейфу. Ми так будуємо свою роботу, і я дуже радий, що колектив ці цінності розділяє.

А ви побачили зміни в ставленні футболістів, коли команда почала виступати серед професіоналів?

Так, звичайно. Зауважу, що напередодні реєстрації на виступ у Другій лізі ми не ставили задачу підписати гравців з досвідом виступів в Першій лізі чи в УПЛ. Ми розуміємо, що йдемо по складнішому шляху але ми відразу окреслили, що будемо клубом, в якому гравці починають карʼєру, а не завершують. Так, це важке навантаження на увесь клуб, але це наша філософія.

Ми хочемо вирощувати футболістів, які потім будуть переходити та показувати гідний рівень футболу в інших клубах. А Локо для них буде домом, який дав їм дорогу у великий футбол.

Відповідно у вас академія і професійний клуб працюють в дуеті?

Саме так. Ми наразі трохи змінюємо роботу академії, змінюємо тренерський штаб, налагоджуємо там процеси. Також ми наш дубль заявили на чемпіонат України до 19 років, а до тренувань з основою ми долучаємо гравців 2006, 2007, 2008 років народження.

В Академії, до речі, займаються дітки з чотирьох років, а по деяким віковим групам в нас є і по три команди.

Але нам трохи не вистачає інфраструктури для такої кількості команд. Як ви пам’ятаєте, взимку в нашу базу та офіс ворог поцілив ракетою, і наразі ми продовжуємо займатись відновленням цього об’єкту до того стану аби він міг повноцінно функціонувати. Тому ми думаємо як вирішити питання інфраструктури з огляду на те, що бажаючих жити в родині Локомотиву з кожним днем стає все більше і більше.

До речі, крім професійної команди, дублю та академії в нас ще є медійний колектив, який складається з відомих особистостей, які розділяють наші цінності і хочуть бути дотичними до Локомотиву. Також на базі клубу ми з перших днів повномасштабної війни розвиваємо проєкт Залізна Зміна, який направлений на опіку дітей з різних соціальних верств населення аби показати їм, що навіть під час війни в них може бути дитинство.

Тому, як ви вже зрозуміли, Локомотив це не лише про футбол, це великий соціально-спортивний проєкт.

Олександр Олександрович, ви пригадали обстріл вашої бази, який росія здійснила взимку. Якщо вам не важко, можете пригадати той день?

Я його дуже добре пам’ятаю, це було 23 січня, я їхав на роботу на нараду з працівниками, яка мала розпочатись о 08:30. Я вже був на підʼїзді до Локо, стояв в пробці на Берестейському проспекті, була оголошена повітряна тривога, і вже було чутно звуки вибухів. Я планував доїхати до стадіону, припаркуватись і швидко бігти в укриття. І тут мені подзвонила наша охорона, а потім і заступник директора, і сказали, що, на жаль, є влучання. І вже на той момент на стадіоні були люди, які прийшли на тренування на 08:00. На превеликий жаль, одну людину в результаті цього обстрілу ми втратили.

Я вам більше скажу: о 08:00 мала прийти перша група дітей, яка мала займатися в середині залу, куди прилетіла ракета. Мені дуже важко про це згадувати, це справді жахлива історія, яка могла бути ще гіршою. В той день росія в черговий раз продемонструвала своє терористичне обличчя, обстрілявши в мирному Києві нашу базу, на якій займались діти.

Як я вже сказав, наразі ми продовжуємо процес відновлення інфраструктури після цього обстрілу. Багато хто з меценатів та організацій відгукнувся аби нам допомогти, за що я кожному хочу подякувати. Ми наразі готуємо дизайн-проєкт, після затвердження якого буде можлива вся інша робота. Ми не будемо використовувати державні кошти, так само як і кошти Укрзалізниці, які, я твердо переконаний, в час великої війни мають бути максимально акамульовані задля досягнення Перемоги. Ми будемо фінансувати відновлення інфраструктури з приватних коштів, з фондів та організацій, які хочуть нам допомогти.

А як взагалі функціонує клуб з точки зору фінансування?

Так само: ми залучаємо кошти третіх сторін, партнерів, меценатів. В нас є кошти і міжнародних фондів, з якими ми постійно в перемовинах, так і колишніх футболістів, а також різних українських компаній.

І на завершення: Олександр Олександрович, які ваші особисті цілі на посаді президента клубу?

По-перше, дуже хочеться збільшити кількість дітей, які займаються в нас. І зробити це не тільки у Києві але і у інших містах, де ми маємо намір відкрити філіали. До речі, в Чернівцях, Одесі та Дніпрі ми вже стартували.

По-друге, плануємо відкрити інші види спорту. Адже хочеться повернути славу спортивного клубу Локомотив, де, як я вже вам казав, була і волейбольна команда, і баскетбольна, і легка атлетка, і боксерський клуб.

В нас дуже багато ідей, які ми поступово реалізовуємо. Ми розуміємо, що ми в тилу маємо працювати на нашу спільну Перемогу не менш завзято ніж наші Герої на фронті. Їх подвиги нас мотивують і ми не плануємо збавляти оберти.