Король Сегунди, племінник боса Баварії та французький функціонер: хто тренує команди-відкриття цього сезону?

Навряд чи у світі знайдеться багато футбольних уболівальників, які не люблять сенсації. Гарні історії, де скромна команда демонструє результати, на які від неї не очікують, подобаються всім. Як тільки такий клуб починає боротися за щось серйозне, у нього відразу з'являється армія ситуативних уболівальників, яким просто цікаво, чим усе закінчиться. Саме тому вісім років тому ми з таким інтересом спостерігали за казкою Лестера, минулого сезону стежили за Лансом, а цього хочемо вірити в сенсаційне чемпіонство Жирони.

Казки люблять абсолютно все, а ось про творців цих казок, які призводять маленькі клуби до сенсаційних результатів, ми часто знаємо небагато. Цього сезону одразу кілька скромних колективів женуться за результатами, які ще рік тому їм навіть не снилися. І, що цікаво, керують цими командами не досвідчені фахівці на кшталт Клаудіо Раньєрі, який свого часу створив неможливе з англійським Лестером, а молоді як для головного тренера люди, багато з яких тільки недавно розпочали свій шлях у цій справі. Пропонуємо вам ближче познайомитись із творцями головних казок першої половини цього сезону у європейському футболі. І хоча їхні історії ще не дописані до кінця, своєю якісною роботою та сенсаційними результатами вони вже заслужили до себе підвищеної уваги. 

Мічел Санчес, Жирона

Неймовірним виступом Жирони у першій половині цього сезону захоплюються не лише в Іспанії, а й у всій футбольній Європі. Скромна команда з Каталонії, яка повернулася до елітного дивізіону лише минулого року, а за всю свою історію відіграла там чотири кампанії, з урахуванням нинішньої, вже протягом 19 турів тримається серед лідерів чемпіонату, і на даний момент за кількістю очок ділить перше місце з мадридським Реалом, поступаючись йому лише через поразку в очній зустрічі. 

Керує цією машиною 48-річний іспанець Мічел Санчес, який переживає найкращі моменти своєї тренерської кар'єри. Ще недавно на всі питання про можливе чемпіонство він, жартуючи, відповідав, що головне завдання його команди – не вилетіти в Сегунду, проте пізніше все ж таки визнав, що його Жирона прагне потрапити до єврокубків. 

Ігрова кар'єра Мічела була відносно скромною. Колишній півзахисник виступав за Райо Вальєкано, Альмерію, Мурсію та Малагу, а дістатися клубів вищого рівня не судилося. Кар'єра тренера теж розпочиналася для нинішнього наставника Жирони аж ніяк не з грандів. Повісивши бутси на цвях, він працював в академії Райо, а в лютому 2017 року очолив першу команду, яка тоді виступала в Сегунді. Вже у своєму першому сезоні як головний тренер наставник привів свою команду до чемпіонства у другому за силою дивізіоні та отримав можливість попрацювати у Ла Лізі. Однак там Райо не показував гідних результатів, і в березні 2019 Мічел був звільнений. 

Наступним місцем роботи іспанця стала Уеска, з якою в сезоні 2019/20 він вдруге виграв Сегунду, але його підопічні знову не витримали рівень Прімери, і вже до січня 2021 року Мічелу знову вказали на двері. Після цього тренер пішов за перевіреною схемою та знову очолив перспективну команду другого дивізіону, якою цього разу стала Жирона. Потрапивши в сезоні 2021/22 у плей-офф із шостого місця, каталонський клуб зумів його виграти та підвищитися у класі. Таким чином Мічел втретє з трьох вивів команду, з якою працював, в елітний дивізіон, але далі сталося те, до чого цей наставник раніше ніколи не доходив. 

Посилившись кількома класними гравцями, одним із яких був наш Віктор Циганков, у сезоні 2022/23 Жирона зуміла посісти в Ла Лізі десяте місце, до останнього боротьбу за єврокубки, а вже наступної кампанії сталося те, за чим ми маємо можливість спостерігати зараз: тренер і команда, які ніколи не претендували ні на що, крім боротьби за виживання, за підсумками першого кола перебувають серед претендентів на чемпіонство. 

Себастьян Хьонесс, Штутгарт

Племінник колишнього президента Баварії Улі Хьонесса цього сезону тягне Штутгарт, який останніми роками боровся у чемпіонаті Німеччини виключно за виживання, до Ліги чемпіонів. Після 16 турів Бундесліги шваби йдуть у турнірній таблиці на третьому місці, і випереджають п'яту команду, якою зараз є дортмундська Боруссія, вже на сім очок. 

Ігрова кар'єра Хьонесса пройшла в основному в дублях Герти та Хоффенхайма, а тренерська почалася вже у віці 29 років. Протягом дев'яти років він працював із молоддю різних вікових категорій у Герті Целендорф, Лейпцигу та Баварії, в якій також очолював другу команду. 

Першим місцем дорослої тренерської роботи Хьонесса став Хоффенхайм, основну команду якого він очолив у липні 2020 року. У дебютному сезоні під його керівництвом команда фінішувала на 11-му місці у турнірній таблиці, а у другому стала дев'ятою, після чого тренер залишив клуб за взаємною згодою сторін. 

Свою наступну роботу молодий наставник знайшов майже через рік, зате яку. Очоливши у квітні 2023 року Штутгарт Хьонесс спочатку допоміг йому не вилетіти з Бундесліги в сезоні 2022/23, вигравши плей-оф за місце в елітному дивізіоні у Гамбурга, а у нинішній кампанії 41-річний фахівець творить разом із швабами справжню історію. 

Тіаго Мотта, Болонья

Ще одне відкриття цього сезону – італійська Болонья. Після першого кола Серії А команда, найкращим результатом якої за останні 11 років було дев'яте місце минулої кампанії, знаходиться на відстані одного очка від зони Ліги чемпіонів. На тренерській лаві за цим історичним успіхом спостерігає 41-річний Тіаго Мотта. На відміну від наших попередніх героїв, протягом своєї кар'єри гравця він виступав у великих клубах: Барселона, Атлетіко, Інтер, ПСЖ і цілком може назвати себе успішним футболістом. 

Тренерська кар'єра Мотти розпочалася з молодіжної команди ПСЖ у 2019-му році. У жовтні того ж року італієць бразильського походження вперше очолив дорослу команду, ставши головним тренером Дженоа, проте на довго там не затримався, і через два місяці залишив свою посаду. 

Наступним місцем роботи наставника стала італійська Спеція, яку він очолив перед початком сезону 2021/22. У першій кампанії під його керівництва команда уникла вильоту, фінішувавши на 16-му місці, проте наступного сезону Мотту вже не залишили. 

На початку сезону 2022/23 тренер очолив Болонью, яка не найкраще стартувала в чемпіонаті, і за підсумками того розіграшу Серії А привів її до досить високого, за мірками цієї команди, дев'ятого місця. А вже у нинішній кампанії Болонья під керівництвом Тіаго Мотти веде реальну боротьбу за єврокубки. 

Ерік Руа, Брест

У французькому футболі цього сезону також є своя якщо і не казка, то як мінімум цікава історія. Після першого кола Ліги 1 у зоні ЛЧ, у компанії ПСЖ, Ніцци та Монако, йде Брест – команда, найвищим досягненням якої в елітному дивізіоні є восьме місце у далекому 1987 році. За успіхами Бреста стоїть найдосвідченіший серед героїв нашої добірки наставник Ерік Руа. 

Ігрову кар'єру 56-річний фахівець провів переважно на батьківщині: Ніцца, Тулон, Ліон, Марсель, Труа, хоча кілька сезонів за кордоном все ж таки відіграв, виступаючи за Сандерленд і Райо Вальєкано. А ось тренерська кар'єра француза вийшла досить специфічною, адже вона супроводжувалася гучними скандалами та великими паузами.

Після завершення кар'єри футболіста в 2005 році Руа пішов у функціонери і отримав посаду в рідній Ніцці, де спочатку відповідав за маркетинг і зв'язки з громадськістю, потім став директором з розвитку, а ще через рік – спортивним директором. Однак у 2010-му йому різко захотілося зайнятися тренерською діяльністю, і Руа не зупиняв навіть той факт, що він не має диплома необхідної категорії, у зв'язку з чим тренувати команду доводилося разом із людиною, яка має такий диплом. 

Так було протягом року та восьми місяців, після чого Руа залишив тренерську роботу і не повертався до неї 12 років. За цей період француз пережив скандальне звільнення з посади спортивного директора Ніцци, попрацював на цій же посаді в Лансі та Вотфорді, і лише потім вирішив знову стати тренером, очоливши у січні 2023 року Брест. Важко сказати, у чому секрет таланту Еріка Руа, але закінчивши минулий сезон на 14-му місці, у цьому команда просто перетворилася і зараз йде до топ-4 чемпіонату Франції. Виявляється, щоб бути добрим тренером, не обов'язково постійно тренувати…

 

Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua

 

У матеріалі використано фото Getty images