Мальта - Україна 1:3. Щасливий кінець, який ми не зовсім заслужили

Збірна України обіграла Мальту (3:1) в своєму передостанньому поєдинку відбору на Євро-2024 і виконала головне завдання – набрати шість очок в жовтневу міжнародну паузу. Однак незважаючи на позитивний результат до цієї перемоги є певні питання. Не зовсім так ми собі уявляли матч проти аутсайдера групи, який в рамках цієї кваліфікації не створив особливих проблем нікому, крім нашої команди, а нашій створив їх двічі. 

В цілому за підсумками вчорашньої гри можна як засмучуватися, що перемога далася досить непросто і нервово, так і радіти важливим очками, які вдалося не втратити. Але заключні, вирішальні поєдинки відбіркового турніру – це як пенальті: головне, щоб після удару м'яч опинився в воротах. М'яч у воротах, в таблиці плюс три, підопічні Сергія Реброва на другому місці – йдемо далі. 

Україна не може собі дозволити обігравати на одній нозі навіть такі команди

Перед грою на Мальті було багато розмов про те, що втратити очки проти суперника такого рівня для збірної України практично неможливо. Звичайно, в пам'яті уболівальників ще зберігається поразка від цієї команди в контрольному поєдинку (0:1), але у випадках, коли результат має значення, ніяких варіантів, крім нашої перемоги, бути не може. Приблизно з таким настроєм команда Реброва і вийшла на вчорашній поєдинок, але за його підсумками доводиться констатувати, що до рівня, коли на подібні матчі можна приїжджати десятим складом і з посмішками на обличчях, синьо-жовті ще не доросли. 

Результат, звичайно, на табло, збірна перемогла і підтвердила, що змусити нас трохи понервувати – це максимум, якого можуть домогтися команди рівня Мальти в протистояннях з Україною. Але після матчу не покидає якесь неприємне відчуття, що цього разу все могло скластися інакше. 

На перших хвилинах зустрічі наша команда зовсім не форсувала події на полі, як ніби тримаючи в голові свою перевагу в класі і вважаючи, що забити ми зможемо в будь-який момент, коли цього захочемо. Але вже на 12-й хвилині стався гол Мбонга, який трохи опустив всіх нас з небес на землю. 

Шукати винного можна серед наших оборонців, які по суті дозволили супернику вийти один на один, і, якби на місці форварда мальтійської Біркіркари був хтось швидший, він би напевно зумів вийти на удар з набагато ближчої відстані. Але основна відповідальність за цей пропущений м'яч все ж лежить на Трубіні. Несильний удар з 20-ти метрів, що летить прямо в голкіпера, точно не повинен опинятися в воротах. 

На сумні думки по ходу вчорашньої гри наштовхував не так сам факт пропущеного голу, скільки реакція нашої команди на нього. Пропустити випадковий м'яч можна від кого завгодно: вчора ось навіть збірна Сан-Марино забила в офіційному поєдинку вперше за два роки, та ще й у ворота Данії, може просто день такий особливий. Але після пропущеного м'яча в грі України практично нічого не змінилося. 

Коли Трубін запустив в свої ворота такого метелика, всі українські вболівальники напевно подумали: ну ось зараз-то ми заграємо! Але ми не заграли від слова зовсім. До 38-ї хвилини, коли синьо-жовтим за допомогою Камензулі вдалося зрівняти рахунок, українці практично жодного разу не підійшли до воріт суперника. 

Судаков і Зінченко, таке враження, ще не відійшли від гри з Північною Македонією, ставка на Ваната в ролі вінгера себе абсолютно не виправдала, адже форвард Динамо виявився зовсім непристосованим до гри на цій позиції, так що наш правий фланг протягом майже всього поєдинку просто був відсутній. Зате був присутній Михайло Мудрик, який в двох жовтневих матчах справді був лідером команди. Але при цьому футболіст Челсі чомусь вирішив, що в цю міжнародну паузу він обов'язково повинен забити свій дебютний гол за збірну. Часом здавалося, що, коли Михайло отримує м'яч, іншим футболістам нашої групи атаки можна навіть не бігти її підтримувати, адже передачі все одно не буде, а Мудрик буде зміщуватися в центр і бити, скільки б суперників не було перед ним. На щастя, під кінець гри він все ж забив, і, можливо, тепер почне хоч іноді бачити партнерів по команді. 

Коли на полі все було дуже сумно, на допомогу Україні знову прийшла пані удача. Курйозний автогол після удару Судакова, який навіть не летів в отвір воріт, а якби і летів, то міг не докотитися до лінії, і пенальті вже через чотири хвилини перевернули гру і визначили її результат. У другому таймі синьо-жовті вирішили на класі довести справу до перемоги, але не так сталось як гадалось. Мальта періодично притискала підопічних Реброва до їхніх воріт, і, хоча до реально гольових моментів справа не дійшла, це все одно виглядало дуже неприємно.  

Не менш неприємно було і від того, що жодного нормального моменту в цій грі не створила Україна. Щасливий автогол, пенальті, дальній удар. Усе. Ну добре, була ще класна атака із завершенням від Коноплі, але вже в компенсований час. 

І ось тут питання: не особливо хотіли, або не могли? Дуже хочеться вірити в перший варіант, але відрізок з 12-ї по 38-му хвилини говорить про зворотне. А якби в кінці першого тайму не залетіло два шалених голи, чи з'явилися б ті самі нормальні моменти? Не факт, але точної відповіді ми вже не отримаємо. 

Допомога від Англії і ситуація перед вирішальним матчем з Італією

Ще один важливий підсумок вчорашнього вечора – нашій збірній точно не доведеться обігравати Італію в два м'ячі для того, щоб обійти її і пробитися до фінальної частини Євро вже 20-го листопада. 

У паралельному поєдинку на Вемблі збірна Англії обіграла чемпіонів Європи з рахунком 3:1 і тим самим не тільки гарантувала собі вихід на континентальну першість, а й зробила приємний сюрприз українцям. Завдяки поразці підопічних Лучано Спаллетті збірна України вийшла на друге місце в групі і тепер випереджає конкурента на три очки, зігравши при цьому на один матч більше. Таким чином перед заключним поєдинком проти італійців в Леверкузені ситуація, наступна:

• Якщо Італія обіграє Північну Македонію – Україні потрібно вигравати у Італії з будь-яким результатом;
• Якщо Італія не обігрує Північну Македонію – Україні досить буде нічиєї проти Скуадри Адзурри

Ця міжнародна пауза для збірної України була історією з непростим сюжетом, але з  щасливим кінцем. Тепер, як в будь-якому типовому бойовику, банда Сергія Реброва так чи інакше повинна перемогти головного лиходія власними руками. У листопаді нам не зможе допомогти вже ніхто, і позитивний результат в поєдинку з чемпіонами Європи доведеться здобути в будь-якому випадку. Суперник, як і годиться по сюжету, виглядає дуже страшним, але в кінці цього заплутаного сценарію точно є варіант з хепі-ендом. Ось тільки на відміну від кіно цей хепі-енд нашої збірної потрібно буде творити власними руками, а не просто чекати його, хрустячи попкорном.

Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua

У матеріалі використані фото Getty images, УАФ