День фіналу Ліги чемпіонів. Як це було
«Ман Сіті» вже має євротрофей. Тріумф почався з поразки в Стамбулі – саме тут відбудеться фінал Ліги чемпіонів
Дебютний сезон не вдався, але команда швидко перекрила невдачу
09 червня 2023р. 13:38
Залишилося зробити останній крок – і Манчестер Сіті нарешті здобуде довгоочікуваний трофей Ліги чемпіонів.
Коло може замкнутися. Так, саме коло. Цей фінал символічний. Він відбудеться в тому ж самому місті, що й перший в історії виїзний єврокубковий матч містян.
В сезоні 1967/68 Манчестер Сіті вдруге в своїй історії завоював чемпіонство. Перше було ще в 30-х, а тому лише зараз містянам випала нагода дебютувати в Кубку європейських чемпіонів, що був започаткований в 1955-му.
Тоді в КЄЧ кваліфікувався лише чемпіон, а також переможець попереднього розіграшу турніру. І титул якраз захищали суперники Сіті за містом – Манчестер Юнайтед.
Той успіх МЮ вимагав відповіді містян. Першим суперником блакитних в єврокубках став Фенербахче.
Капітан команди Тоні Бук через травму ахілла був змушений пропустити ті протистояння. Але він перебував разом з командою і йому є що згадати.
«Я мріяв зіграти в Кубку європейських чемпіонів. Те, що мені цього так і не вдалося, одне з найбільших розчарувань футбольної карєри.Тренери, на щастя, включили мене в групу для поїздки на виїзд до Фенербахче.
Прогнозувалося, що в першому матчі на Мейн-Роуд ми здобудемо комфортну перемогу. Але вони організовано грали в захисті і зрештою, незважаючи на всю нашу ігрову перевагу і чималу кількість моментів, матч завершився з рахунком 0:0. З цим результатом ми приїхали в Стамбул.
Наш тренер Малкольм Еллісон був сказав, що ми домінуватимемо в Європі і взагалі станемо першою командою, що зіграє на Марсі. Очевидно, що ці слова переслідували б його ще довго, якби ми не перевернули ситуацію в матчі-відповіді.
Коли ми приїхали, то була страшенна спека. Зранку я прокинувся в готелі, розшторив вікна і знизу, в долині побачив стадіон. Це була десь 8:30 ранку, а до арени вже вибудувалися величезні черги.
Я побув на тренуванні, потім поїхав з хлопцями на гру. Коли ми їхали до стадіону, то бачили озброєний поліцейський супровід. Було трохи лячно, що всі вони потрібні для того, щоб захищати нас. Так, фанатів Сіті вистачало. Але загальна атмосфера була абсолютно ворожою.
Ми забили першими. Однак Фенербахче набирав впродовж гри. Зрештою, вони відігралися і перемогли 2:1. Ми зупинилися на першій же єврокубковій перепоні.
Тоді це було величезним шоком – чемпіон Англії вилетів настільки рано. Реакція, звісно, була ще емоційнішою від того, що Манчестер Юнайтед минулого сезону виграв цей трофей.
До того ж ми проводили не найкращий сезон у чемпіонаті. Цей виліт, наша гра в Англії. Мені було вже 34. Так що я змирився – в Кубку європейських чемпіонів мені вже не зіграти».
Ман Сіті, усвідомлюючи безперспективність ситуації в лізі, сконцентрувався на Кубку Англії – і виграв його. А це була путівка в Кубок володарів Кубків.
Після поїздки до Стамбула команда зробила висновки. Вже не було нахабних заяв чи надмірної впевненості. Всі хотіли виправити минулорічну невдачу.
«Мені було 36. І ось я нарешті мав шанс зіграти проти одних з найкращих клубів континенту. Ми непогано проявили себе в перших раундах.В першому раунді був Атлетик Більбао. І спочатку ми засумнівалися чи гідні взагалі грати в єврокубках – вони швидко повели 2:0. Це був один з найважчих матчів, в яких я грав. У першому таймі вони нас просто розірвали.
Але в другому таймі ми вирвали таку важливу з психологічної точки зору нічию – 3:3. Вони грали настільки добре, але змогли здобути вдома лише нічию. Певно, це все ж означало, що і ми щось можемо».
Вдома Сіті переміг 3:0, а потім розбив бельгійський Льєрс 8:0 за сумою двох зустрічей. Далі був клуб, який зараз виступає в третьому португальському дивізіоні – Академіка Коїмбра.
«У нас була морозна весна, а коли ми прилетіли до них, то там була тепла погода і прекрасне блакитне небо. Там так приємно світило сонце, було гарно тренуватися.Але матч з ними вийшов важким. Університетська команда, з якою ми були раді звести все в нічию 0:0. На Мейн-Роуд, зрештою, їх вдалося дотиснути лише в екстра-таймах».
В своєму лише другому в історії єврокубковому сезоні містянам вдалося дістатися до фіналу. Місто шаленіло від радості.
Щоправда, уваги цей матч Манчестер Сіті недоотримав. Досить дивно, що в день зустрічі за Кубок володарів кубків проходив також фінал Кубка Англії між Челсі та Лідс. Як результат, гру містян проти польського Гурніка у Відні навіть не показали в прямому ефірі.
«Я дочекатися не міг, коли стану першим капітаном, який виведе «Манчестер Сіті» на фінал єврокубка.Ми зайшли настільки далеко, що навіть не розглядали поразку як можливість. Нам було без різниці, проти кого грати. В той день ми, без перебільшення, могли перемогти будь-кого».
У Відні йшов проливний дощ. Але він не завадив Сіті – 2:1 було достатньо для того, щоб обіграти поляків.
«Ми прилетіли додому, і нас зустрічали як героїв. Всі були п’яні від успіху. Тисячі вболівальників прийшли на Альберт-сквер, щоб побачити трофей.Так, можливо кілька років до цього Юнатед і виграв Кубок європейських чемпіонів, але саме ми стали першою командою, яка в одному сезоні здобула і єврокубкок, і внутрішній трофей – Кубок ліги».
Вони прагнуть замкнути коло. Попереднього разу в Стамбулі була поразка. Тепер потрібно перемагати.
Сергій Лук'яненко
