Матч Україна – Англія буде з особливим коментатором. Як працюють перекладачі жестової мови і що для них найважче в футболі
близько 2 років тому
Сьогодні збірна України стартує у відборі на Євро-2024. Матч проти Англії точно збере біля екранів величезну авдиторію. І зокрема його переглядатимуть люди з порушенням слуху.
Раніше вони були обмежені лише картинкою трансляції, змушені самі занурюватися в контекст зустрічі. Зараз же в них є помічник.
Нещодавно на MEGOGO з’явився переклад жестовою мовою у виконанні Олександра Рудика. Його дебют відбувся на матчі Шахтар – Ренн. І, зрозуміло, гру Англія – Україна він пропустити не може.
Перед цим матчем ми попросили його поділитися своєю історією, а також трішки заглибити нас у специфіку роботи на футбольних трансляціях.
Я, як і майже 90 відсотків перекладачів жестової мови, народився в сім'ї глухих батьків, тому перекладати почав, мабуть, відтоді, як навчився говорити складнопідрядними реченнями. Потрібно було перекладати батькам, знайомим і знайомим їх знайомих походи до лікарень, ЖКХ, МРЕО і різних державних та недержавних установ. Вже тоді, в зовсім юному віці, зрозумів, наскільки нелегке життя глухих.
Після закінчення школи я подався до педагогічного ВНЗ, де отримав освіту вчителя з фізичного виховання та валеології (це наука про здоров'я і здоровий спосіб життя) – і одразу влаштувався до школи, де навчаються діти, які, як і мої батьки мають порушення слуху.
Займав там одразу чотири посади. Робота в школі приносила величезне задоволення, але, на жаль, – невеликі доходи. А вони тоді були конче необхідні – у мене якраз народилася донька.
Тому довелося звільнитися і шукати кращого життя в столиці. Було багато професій, зараз всі вже й не можу пригадати. Але моє життя кардинально змінив один випадок – я потрапив на ATLAS WEEKEND.
Саме в той день пообіцяв собі, що пів року по три рази на день буду працювати над собою, щоб зрозуміти виходить у мене чи ні.
Та, насправді, вже через три місяці обдзвонив і відправив листи всім телеканалам Києва. Просив їх зробити ефіри доступними для людей з порушенням слуху, впровадити жестовий переклад своїх програм.
На один з таких перекладів мене й запросили. А далі сніговою кулею покотилось ефіри за ефіром.
Наступного року я знову був на ATLAS WEEKEND. Але цього разу вже стояв на тій самій сцені і сам перекладав пісні.
Запрошення перекладати футбольні матчі було неочікуваним, але, зізнаюсь, надзвичайно цікавим.
У мене було достатньо досвіду в перекладацькій діяльності, але ця робота, насправді, виявилася абсолютно новою.
Зважаючи на мій фах, розібратися у футбольних термінах було досить просто. А от по-справжньому складно було підібрати відповідні жести.
Оскільки в Україні ніхто раніше не робив жестовий переклад футбольних матчів, то я звернувся безпосередньо до футбольних фанатів, а також до гравців, які мають порушення слуху. Разом з ними і почав вивчати суто футбольну жестову тематику.
До речі, нашим футболістам з порушенням слуху є чим похизуватися. До прикладу, перемогою на нещодавньому чемпіонаті Європи в Греції.
Загалом, після невеликої підготовки, ми провели спочатку тестовий ефір, а вже далі понеслася робота наживо: емоції радості та печалі, які потрібно перекладати тут і зараз.
Я переживав, що не зможу висидіти на місці півтори години матчу. Ще й сюди варто додати обговорення в студії до та після гри.
Та, на моє здивування, перекладати футбол виявилось надзвичайно цікаво: бадьорий голос коментаторів, їх обізнаність та постійні атаки команд на полі не дають розслабитись.
Щоправда, звісно, в перервах між таймами колега, що сидить поруч, вимикає мою картинку і я швиденько встаю зі стільця, щоб зробити розминку. Без цього ніяк.
До речі, окремо в пам’яті стоїть гра Ренн – Шахтар. Вона разом зі студією, екстра-таймами і серією 11-метрових тривала близько 4 годин. І вони, насправді, пронеслися на одному подиху.
Щодо курйозів, то потрібно піднапружитися, коли трапляються прізвища, зовсім не схожі на українські. Їх доводиться складати по літерам в незвичній для рук послідовності. Можете собі уявити, який складнощів приносять, до прикладу, Jahanbakhsh, Ulreich чи Bitshiabu. Часом здається, що з пальців от-от піде дим.
Так наприклад Мессі має жестове ім'я «маленький». Коли ж говорять про Роналдіньйо, то я прикладаю вказівний і середній пальці до верхньої губи (імітую його зуби). Якщо торкаюсь вказівним пальцем правої брови, то це Кріштіану Роналду. Просто був час коли він виголив смужку на брові – і це привернуло увагу глухих фанатів.
Ще під час ефірів бувають випадки, коли коментатори в репортажі жартують. І я далеко не завжди можу стримати сміх, часом відверто сміюся. Це, як виявилось, глядачам лише до вподоби.
А ще, якщо ви задумувалися над тим, наскільки людям з порушенням слуху потрібний жестовий переклад матчів, то скажу, що їм, безумовно, цікаво все те, що цікаво й чуючим.
Ми з вами звикли до додаткової інформації від коментаторів, тому що отримуємо її під час кожної гри. А люди з порушенням слуху просто бачать картинку.
І ще, на сам кінець, хотів би трохи спонукнути вас вивчати жестову мову. Ось, декілька прикладів, як вона може стати вам в нагоді: ви зможете спілкуватись під водою чи через зачинене вікно; розмовляти в місці, де багато людей, не підвищуючи голосу; обговорювати фільм в кінотеатрі й не заважати оточуючим.
А також отримаєте змогу познайомитися з великою кількістю чудових людей з порушенням слуху.
Сергій Лук'яненко
Поділитись