«Мессі не може бути прикладом для наслідування». Боян Кркіч переживає за сучасних талантів

Його називали другим Лео Мессі. Але ось Бояну Кркічу 33 і він вже рік як завершив кар’єру.

Так, впродовж неї йому вдалося забити 41 м'яч за Барселону. Також він виступав за Сток Сіті, Рому, Аякс, Мілан, Майнц, Алавес, Монреаль та Віссел Кобе. Пограв на трьох континентах.

І повернувся до Барселони. Зараз Кркіч працює в клубі в якості футбольного координатора, наглядає за молодими талантами. Це рішення абсолютно логічне, зважаючи на те, через що йому довелося пройти впродовж кар’єри.

Яка ваша роль в клубі? Супроводжувати, виховувати, піклуватися, захищати?

Співпереживати.

Чи згодні ви зі словами Хаві, що тепер молоді гравці виходять на поле без страху?

Не знаю, чи це так, але раніше подібне було неможливо уявити. Раніше в академії ми тільки про те і думали, щоб підійнятися до наступної команди, рухалися по віковим категоріям. А коли ми отримували можливість тренуватися навіть з резервною командою, то нервували і не могли нормально спати напередодні.

А зараз?

А зараз вже в 15 років хлопці хочуть тренуватися з резервною командою, в 16 років вони хочуть тренуватися вже з першим складом. Ми нормалізуємо те, що насправді не є нормальним.

Це для вас щось нове?

Це норми сучасного світу. Зараз багато талановитих гравці, також досить високий рівень в Японії, в США. Раніше це все не було настільки глобальним.

Хто більше поспішає: гравці, агенти чи клуби?

Велику роль відіграє питання грошей. Деякі клуби просто змушені робити ставку на молодь. Ситуація змушує всіх бігти занадто швидко, ми всі повинні зупинитися. Ми говоримо про дітей віку формування особистості, про дітей. З якими треба спілкуватися.

Історії успіху Ламіна, Гаві чи Ферміна цінуються більше, ніж такі розчарування, як Ілаїш Моріба?

Ідеальним варіантом було б рости в природньому середовищі. Ми повинні цінувати гравця, який грає в молодіжній команді, за те, що він в молодіжній команді, а не за те, що він хоче підійнятися в першу. Таким чином ми надаємо значення лише потраплянню в першу команду. А повинні цінувати зусилля загалом.

З вами вийшов документальний фільм. Можете розповісти про нього і про повідомлення, яке хотіли ним донести?

Я хотів передавати свій досвід гравця. Хотів донести, що те, що люди вважають красивим, насправді, є стражданням і зусиллям. Хотів пояснити, що мені довелося пережити.

Це документальний фільм не лише для футбольних уболівальників, він більш глобальний, розповідає про особистість та вчить, що Мессі не є прикладом.

Тобто?

Мессі, Роналду, Надаль – це винятки, вони не можуть бути прикладом для молоді. Вони надзвичайні. Успіх не в тому, щоб повторити їхні досягнення, ці досягнення лише їхні. Багато кого іншого можна вважати за успішні приклади.

Можете навести приклад?

Для мене таким є Серхіо Каналес. Це успішний спортсмен, який тричі травмував коліно, але все одно пробився до національної збірної. Інший приклад – Хоселу, який в 33 роки все ж став гравцем Реала.

А ваша історія успішна?

Моя історія полягає в тому, що я забив 84 голи. Так, можливо, міг би забити й 200. Але я ціную ті зусилля, які доклав, щоб забити ці 84. Немає сенсу думати про 200, які я не забив.

Чи цінували ви ці 84 голи тоді?

Ні. Тому що у мене не було потрібного досвіду. Були очікування, ярлики, які на тебе навішують у професійному спорті. З цим важко справлятися. Ти не розумієш, як керувати процесом, оскільки ще надто молодий. Для цього був потрібен час.

Ви отримували задоволення впродовж кар’єри?

Якщо чесно, то не дуже. Найкращий час був в академії, коли я був маленьким, не задумувався над багатьма процесами.

В житті, щоб бути щасливим в дечому треба бути невігласом. Та зрештою я все ж знайшов свій шлях.

Але збоку виглядає, що ви грали в багатьох командах, встигнули пожити в семи країнах, на різних континентах, заробляли чималі гроші. Життя, якому можна лише заздрити, хіба ні?

Звісно, я не хочу, щоб склалося враження, що я виключно страждав. Я пішов з футболу, тому що задоволений всім тим, що відбулося зі мною за 16 років на професійному рівні. Були і страждання, і гордість, і святкування. Багато голів.

Якщо озирнутися назад, то я бачу набагато більше світла, ніж темряви.

Що б ви могли сказати молодим гравцям, які зараз, як і ви раніше, насолоджуються часом в академії? Про що ви можете їх попередити?

Що ідеального світу не існує. Коли ми дивимося на спорт збоку, то це одне. Але коли ти опиняєшся всередині.... Тоді зіштовхуєшся з реальністю.

Адаптація Сергій Лук'яненко

Telegram-канал автора