Моурінью стане тренером українців Судакова та Трубіна. Як 25 років тому Бенфіка зустріла Особливого з недовірою
25 років тому його вважали тимчасовим. Сьогодні – легендою. Але історія, схоже, не поспішає вигадувати нові сценарії. Вона просто змінює імена у титрах
близько 7 годин тому
Павло Василенко
16 вересня у матчі першого туру основного етапу Ліги чемпіонів лісабонська Бенфіка на своєму полі програла азербайджанському Карабаху з рахунком 2:3, хоча по ходу зустрічі перемагала 2:0. Український хавбек господарів Георгій Судаков відзначився асистом у першому голі, український голкіпер «орлів» Анатолій Трубін зробив два сейви, але пропустив тричі, а героєм поєдинку став ще один українець – вінгер Карабаха Олексій Кащук, який забив переможний м’яч у кінці гри.
Після матчу керівництво Бенфки прийняло рішення звільнити Бруну Лаже з посади головного тренера команди, а його наступником, скоріш за все, стане легендарний португалець Жозе Моурінью, який 25 років тому вже очолював «орлів». Сайт XSPORT згадує деталі першого пришестя Особливого у Бенфіку.
Жозе Моурінью та Бенфіка – повернення, яке більше схоже на ремейк, ніж на нову главу. Футбол знає, як швидко змінюється все: фаворити падають, а ті, кого списали, перемагають. Але є дещо незмінне – характер. І Моурінью завжди приходить не заради компромісів.
20 вересня 2000 року Жозе Моурінью вперше був представлений головним тренером Бенфіки. Дебют молодого фахівця зустріли зі скепсисом, і пробув він на посаді лише два з половиною місяці. Але після президентських виборів усе перевернулося. А далі – вже історія.
Сценарій здається знайомим? І не дарма. Чверть століття по тому Моурінью знову опиниться на «Ештадіу да Луж» – в обставинах, які дивовижно перегукуються з минулим. Єдина суттєва відмінність: тепер за його плечима – тріумфи з Порту, Челсі, Реалом, Інтером, Манчестер Юнайтед і Ромою.
А тоді все починалося з хаосу.
Крах Хайнкеса і шанс для ноунейма
Сезон 2000/01 Бенфіка розпочала з Юппом Хайнкесом – німцем, який роком раніше виграв Лігу чемпіонів з мадридським Реалом. Проте вже після декількох невдач – зокрема розгромної поразки від Сельти (0:7) і скандальної гри з Ештрелою – тренер не витримав. Під свист трибун заявив: «Я йду. Більше не можу це терпіти».
Президент Бенфіки Жуан Вале е Азеведу звернувся до кількох кандидатів. І 23 вересня на тренерському містку опинився 37-річний Жозе Моурінью – колишній перекладач Боббі Робсона, помічник Луї ван Гала. Його призначення викликало лише здивування та скепсис.
Початок під тиском і перші вибухи
Дебют Моурінью вийшов невдалим: поразка від Боавішти та виліт з Кубка УЄФА. Лише у четвертому матчі прийшла перша перемога – над Белененсешем (1:0). Команда грала нестабільно: два виграші, три нічиї, два програші за перші сім матчів. Але головне – почалися зміни.
Зірки Сабрі та Поборський втратили місце в старті. Капітан Каладу був позбавлений пов’язки. Моурінью відкрив дорогу молоді – Фертнанду Мейрі, Мігелю, Маніше, Діогу Луїшу. Випади в пресі, конфлікти в роздягальні, сміливі кадрові рішення – усе це створювало атмосферу постійної напруги.
І раптом – прорив.
Тріумф у дербі і… відставка
Три поспіль перемоги, зокрема в Кубку, і головне – розгром Спортінга в лісабонському дербі (3:0). Здавалося, Моурінью виграв серця вболівальників і довів свою спроможність. Але за лаштунками клуб змінювався.
27 жовтня на виборах переміг Мануел Віларінью, який під час кампанії обіцяв повернути Тоні. Попри успіхи, тінь нового-старого тренера висіла над Жозе.
Моурінью не витримав і поставив ультиматум: або продовження контракту – або пошук нових варіантів. Директорат не пішов назустріч. І вже 5 грудня, після 6 перемог, 3 нічиїх і 2 поразок, Моурінью залишив Бенфіку. Його наступником став Тоні. А клуб фінішував шостим – гірше було лише у 2001-му.
Двері, що зачинились – і вікно в історію
Після недовгої паузи Моурінью очолив Уніау Лейрія, а далі була казка з Порту – та сама, що завершилася перемогою в Лізі чемпіонів 2004 року. А потім – Англія, Італія, Іспанія, ще одна Португалія і європейська слава.
Тепер, 25 років потому, він знову в Бенфіці.
Історія повторюється. Але фінал – ще не написано.
Найкращі цитати Моурінью в Бенфіці у 2000 році
22 вересня, за день до дебюту Бенфіки проти Боавішти
«Ті, хто боїться, залишаються вдома. Ті, хто не відчуває психологічного потенціалу, все життя проводять у маленьких клубах.
Я хочу, щоб гравці вірили, що колектив завжди важливіший за індивідуальність. Будь-кому, хто захоче довести протилежне, доведеться робити це самотужки».
28 вересня, після нічиєї з Гальмстадсом та вильоту з Кубка УЄФА
«Я не буду самозаспокоєний. Я піду на війну без страху, з тими, кому довіряю на всі сто, з тими, хто якщо не переможець, то бодай боєць. Нам потрібний характер, і ті, кому його не вистачає, не дають мені впевненості рухатися вперед. Я вірю, що кожен готовий йти на війну і перемагати, але деякі, можливо, зараз менш вправні через свій менталітет та підхід до справи».
17 листопада, перед грою з Віторією Гімарайнш, про критику та про те, що він тимчасовий тренер
«Я чудово знаю, в якому фільмі знімаюся. Я знаю режисерів та продюсерів, я знаю сюжет та фінал, які багато хто хоче побачити. Але, як один із головних акторів, я відчуваю, що маю право змінити фінал цього самого фільму.
Мій характер багатьох дратує. Прямота, відкритість і ясність дратують тих, хто хотів би мати ці якості, але не володіє ними. Я знаю, що стаю все кращим і кращим як тренер».
5 грудня, після розірвання контракту
«Це дуже сумний день, оскільки ми розірвали наш контракт з Бенфікою. Прийшовши сюди, ми поставили собі дві головні мети. Перша полягала в тому, щоб футбольна команда стала кращою, ніж була, коли ми прийняли пост тренера, і цієї мети, на щастя, було досягнуто. Друга – отримати більше простору та часу, щоб зосередитись на боротьбі за титул... На жаль, наш контракт минув, і ми не можемо досягти цієї мети».
Поділитись
