Особливий фанат «Інтера». Приїхав на фінал в Стамбул на велосипеді – їздить за командою весь сезон
близько 2 років тому
Фінал Ліги чемпіонів. Інтеру довелося подолати чималий шлях, щоб дістатися до Стамбула і спробувати засмутити там Манчестер Сіті.
Але це історія не лише футболістів, не лише тренера, працівників клубу. Вихід до фіналу – це також досягнення фанатів. Тих, хто не зневірювався навіть після чотирьох поразок в п'яти матчах.
На офіційному сайті Інтера навіть з’явився розділ Road to Istanbul. І там, серед розповідей про любов фанатів до команди знайшлося місце і для дійсно особливого вболівальника.
Франческо Тосато працює (навіть зараз, говорить по телефону через навушники) в ювелірному магазині в Мантуї, Ломбардія. Це в двох годинах їзди від Мілана на авто. Щоправда, в цій ситуації краще уточнити, що це від Мілана у... восьми годинах їзди на велосипеді.
Перед початком сезону Тосато вирішив розважитися. У нього є два захоплення: велосипед та Інтер. Чом би їх не поєднати? Так подумав він і поїхав на гру з Лечче в першому турі.
А потім захопився так, що почав повсюди їздити за командою – і разом з нею, зрештою, дістався до Стамбула.
1600 метрів. Через Словенію, Хорватію, Сербію, Болгарію. Тікав від бродячих псів, залишався знесиленим без води і їжі, рвав штани, врешті-решт. І все це, аби побачити, як команда вийде на Олімпійський стадіон Ататюрка і дасть бій Манчестер Сіті.
«Я 17 років є власником абонементу на Сан-Сіро, а фанатом клубу взагалі був завжди. Мене захопила гра Маттеуса.Поїздки за командою – це не якийсь спір з собою, челлендж чи щось таке. Це просто для задоволення. В останні роки я відкрив для себе насолоду в поїздках на велосипеді на довгі дистанції. Я віддавав перевагу саме так їздити на відпочинок. Я отримую задоволення від цього й досі. Незважаючи на настільки насичений рік.
Мене постійно питають навіщо я це роблю. Особливо активно домагалися відповіді у найскладніший для команди період сезону.
Я вважаю, що Інтер – це стан душі. Бути інтерістом – це любити команду, незважаючи ні на що, навіть в найгіршій ситуації.
Я проїхав на велосипеді всю Італію та всю Європу. За будь-яких погодних умов, завжди сам, з різними думками в голові. Але з Інтером у серці.Так, психологічно це щоразу ставало все важче. Однак команда постійно підштовхувала мене вперед, дарувала мені ще і ще причини продовжувати цей шлях.
Я скрізь їду з прапором нерадзуррі. По дорозі до Порту я зупинився в Сантьяго-де-Компостела і там відчув, що ми точно дістанемося до пів фіналу проти Мілана. Тож я був впевнений, що поїду і до Лісабону, і потім буду на Сан-Сіро.
Тепер я в Стамбулі. Цей шлях був важким і для хлопців, і для мене. Я втомився, але я тут, на Таттюрку, з Інтером.
Я проїхав стільки кілометрів, що вже втратив лік. Я стільки всього подолав. І все це виключно завдяки любові до Інтера».
Інтер вже далеко «заїхав» у цій Лізі чемпіонів. Тосато теж заїхав далеко, але в його випадку вже без лапок.
Вони дісталися до Стамбула різними методами. Найголовніше, що робили це разом і з однією метою – здобути трофей.
Якщо команда й мусить зробити неможливе, то заради таких вболівальників, як Франческо.
Сергій Лук'яненко