Шевченко – про початок війни з рф: «Пам'ятаю кожну секунду того ранку. Це неможливо забути»

Колишній тренер збірної України Андрій Шевченко згадав Sky Sports ранок 24 лютого минулого року, коли рф вторглася в Україну.

«Якщо чесно, я пам'ятаю кожну секунду того ранку. Це неможливо забути. Особливо дзвінок мами. Вона була засмучена, вона плакала. Це, можливо, був найважчий момент в моєму житті – почути цю погану новину, дізнатися про те, що трапилося те, чого ми всі так боялися.

Звичайно, моя сім'я не хоче їхати. Сестра сказала: «Ми хочемо залишитися. Подивимося, як буде розвиватися ситуація. Знаєш, можливо, щось швидко зміниться». Я просто хотів повернутися, щоб допомогти родині... Допомогти країні. І, звичайно, мамі. Вона сказала: «Використовуй свій голос. Говори».

Уже в Лондоні ми з сином вперше пішли на Трафальгарську площу. Там був мітинг. Потрібно було підвищити обізнаність людей, щоб допомогти українському народові. Потрібно було використовувати мої зв'язки з людьми.

Я ніколи не бачив мою країну, мій Київ без світла. Але реакція людей була дуже сильною. Всі об'єдналися ще сильніше. Ми почали допомагати один одному. Ми ділимося речами – ті, у кого є генератори, запрошують сусідів до себе помитися.

У перші декілька тижнів всі українські спортсмени об'єдналися. Це Володимир і Віталій Клички, Олександр Зінченко... Я дуже пишаюся українськими спортсменами, які залишилися в країні. А дуже багато спортсменів, які виступали в інших країнах, ніколи не забували про Україну.

Велика Британія завжди допомагає, збирає гроші і це добре. Вони одними з перших надали прихисток українцям та урядову підтримку. Реакція спортивного суспільства теж була сильною, вони намагалися допомагати.

Думаю, що росіяни та білоруси мали бути відсторонені від будь-яких змагань з початку війни. Повинні продовжувати тиснути на уряд росії для припинення війни. Люди, діти, спортсмени вмирають. Повинні бути єдині у цьому рішенні».

Під час війни Шевченко активно займався і продовжує займатися благодійними проектами.