Шовковський на чолі «Динамо»: тимчасовий захід або чергове «дінамівське серце» біля керма?

близько 2 років тому

Відповідаючи на питання про можливу заміну Мірчі Луческу на посаді головного тренера київського «Динамо» в жовтні минулого року, президент клуба Ігор Суркіс категорично заявив, що так званих «динамівських сердець», тобто колишніх легендарних футболістів команди, біля керма «біло-синіх» ми більше не побачимо.

«Можу сказати точно, що на сьогоднішній день запросити в

«Динамо» тренера рівня Луческу мені не вдасться. Все інше – це будуть експерименти. З «динамівськими серцями» ми закінчили», — сказав власник киян.

Однак минулої суботи в «Динамо» оголосили про призначення виконуючим обов'язки головного тренера легенду і багаторічного капітана команди Олександра Шовковського, який тимчасово замінить Луческу через проблеми румуна зі здоров'ям.

Сьогодні Шовковський проведе свій дебютний матч на чолі рідного клубу. В рамках 23 туру УПЛ «Динамо» зустрітися з харківським «Металістом». І якщо вже це не класичне «динамівське серце», тоді я не знаю, що в цьому світі може бути більш динамівським, ніж фантастичний СаШо, якого обожнювали і поважали не тільки вболівальники столичного клуба, але і всі любителі українського футболу.

Історія «динамівських сердець» в «Динамо»

Термін «динамівське серце», який існує в українському футболі вже багато років, з одного боку, здається досить штучним і придуманим для ячкравого слівця, адже точного визначення, хто такі ці серця і за що вони отримують цей статус, звичайно ж, немає. Навіть сам Ігор Суркіс, який зараз не соромиться оперувати цим терміном, колись говорив, що не розуміє його значення.

З іншого боку, ці два слова максимально ємко і точно передають всю суть кадрової політики «Динамо» в питаннях призначення тренерів, та й не тільки їх. У найпростішому розумінні «динамівське серце» – це гравець, який залишив певний слід в історії київської команди. І саме на таких колишніх гравців найчастіше орієнтувалося керівництво клубу, призначаючи їх головними тренерами одного за іншим.

З 17 наставників, які працювали з «біло-синіми» за час незалежності України, лише чотири ті – які не були гравцями «Динамо»: Микола Павлов, росіяни Юрій Сьомін і Валерій Газаєв, а також нинішній, поки ще чинний головний тренер Мірча Луческу.

Але навіщо ж ходити так далеко, давайте просто візьмемо стартовий склад легендарного «Динамо» кінця 90-х на перший півфінальний матч ЛЧ проти «Баварії» (3:3). Відразу чотири футболісти з цієї 11-ки з часом попрацювали в клубі в якості головного тренера: Олег Лужний, Сергій Ребров, Олександр Хацкевич і Олександр Шовковський. Так що фішка призначати своїх колишніх легенд у менеджмента столичного клуба справді є, і позбутися цієї звички, як бачимо, поки не вдається.

Шовковський – святиня для фанатів «Динамо». Його не будуть хейтити незважаючи на будь-які результати

Про легендарність Олександра Шовковского, його роль і місце в історії всього українського футболу можна написати не один десяток сторінок. Він і є частиною цієї історії, яку будуть пам'ятати ще багато років після закінчення кар'єри самого голкіпера. Гравець, який віддав клубу 23 роки життя, класичний «оne club man», все життя захищав біло-сині кольори, футболіст, який пережив з цією командою все: від півфіналу ЛЧ в 1999 до четвертого місця УПЛ в 2014, і на чиїй грі росли і формувалися різні покоління вболівальників «Динамо». Людина з залізним характером і нервами, у всякому разі на полі, людина-надійність і бог пенальті. Його сейви в післяматчевій серії чвертьфіналу ЧС-2006 проти Швейцарії (0:0, пен. 3:0) досі стоять перед очима тих, кому пощастило побачити це в режимі реального часу, а його рекорд за «сухими» серіями 11-метрових на ЧС тримався до минулої зими, коли в 1/8 фіналу ЧС-2022 його повторив голкіпер Марокко Ясін Бону.

Талант Шовковського у відбиванні пенальті не зник навіть з роками. Чого тільки вартує божевільна серія в фіналі Кубка України 2015 проти «Шахтаря», де для того, щоб залишатися в грі, потрібно було обов'язково відбивати четвертий і п'ятий удари «гірників». У підсумку в той неймовірний вечір Шовковський парирував два 11-метрових, і допоміг своїй команді виграти трофей.

Можливо, статус Шовковського і його авторитет стали одним з факторів, які посприяли його призначенню на пост наставника киян. Адже як би не грала команда, агресивно критикувати «вічно першого» фанати не будуть до останнього.

Перспективи Шовковського-тренера в «Динамо»

Будемо відверті, необхідність заміни Мірчі Луческу на тренерській лаві «Динамо» назрівала і без його хвороби. Жахливі результати команди говорили куди голосніше будь-яких аргументів на користь румуна. З великою ймовірністю Луческу міг покинути клуб після закінчення сезону, до якого залишилося зіграти вісім матчів.

В контексті заміни румунського фахівця саме на Шовковського я б не став завчасно кричати про «динамівські серця», адже цілком можливо, що це призначення – лише тимчасовий захід. На заключні 8 матчів сезону тренером киян можна було сміливо призначати кого завгодно: у команди практично не залишилося шансів зачепитися за 3 місце, а четверте від неї навряд чи кудись дінеться, особливо з такою невпевненою грою «Олександрії». У цьому сезоні столичний клуб вже ні за що не бореться, і в останніх іграх може просто пограти в футбол так, як вміє.

Можливо, Шовковський просто доопрацює ці 8 матчів, а на наступний сезон клуб буде шукати нового тренера. І якщо призначення СаШо – це такий собі варіант Френка Лемпарда в «Челсі» – тоді питань немає. Але якщо його хоча б теоретично розглядають як постійного наставника, в такому випадку було б логічно дати йому більше свободи і самостійності. Адже в повідомленні прес-служби киян про призначення Шовковського підкреслювалося, що колишній голкіпер – лише тимчасова заміна для Луческу, а сам румунський фахівець буде на постійному зв'язку з молодим колегою, тобто, по суті, продовжить дистанційно керувати командою. І якщо Шовковському планують довірити керівництво командою на довше, ніж ці 8 ігор, то такий підхід не зовсім зрозумілий. Адже в цих матчах ми не побачимо будь-яких тренерських ідей Шовковського, це все ще буде «Динамо» Луческу. Якщо головним і далі залишається 77-річний фахівець, то чому тоді не довірити тимчасове управління командою його безпосередньому асистентові Емілу Карасу? Адже він знайомий з ідеями румуна явно краще Шовковського. Цілком можливо, що причина такого рішення в недоторканному статусі Шовковського, про який я говорив раніше. На легенду клубу не будуть тиснути так, як на того ж Караса.

У новітній історії «Динамо» був прецедент, коли «динамівське серце» привело клуб до успіху. Мова, звичайно, про Сергій Реброве, який виграв з командою два чемпіонства, два кубки і суперкубок. Тоді він опинився в схожій ситуації: після звільнення Олега Блохіна на пост тренера екстренно призначили його молодого помічника. І у цього помічника, несподівано, вийшло. Чи вийде у Шовковського? Теоретично – може, але тут багато чого буде залежати від самого Олександра. Адже тренерський талант Реброва з'явився не на порожньому місці. За всіма успіхами Сергія Станіславовича стоїть величезна і постійна робота, саморозвиток і самовдосконалення. І якщо Шовковський теж до цього готовий – то чому б і ні?