Скасувати критику! Ми не могли і мріяти про те, що Україна боротиметься за Євро до останнього туру

Весь період повномасштабної війни можна охарактеризувати фразою «не завдяки, а всупереч». Держава вистояла у нерівній боротьбі з імперією зла, незважаючи на ряд внутрішніх і зовнішніх проблем. І національна збірна стала уособленням цього крилатого висловлювання.

Незважаючи на перший пропущений м'яч після жахливої помилки Анатолія Трубіна, команда перемогла Мальту, забивши тричі у відповідь. Таким чином, «синьо-жовті» набрали 13 очок у групі C, гарантувавши собі шанс на вихід на Євро-2024 в заключному матчі з Італією. Більш того, у разі повторної сенсації з північномакедонцями «Скуадрі адзуррі» буде потрібна виключно перемога над українцями.

Головний тренер Сергій Ребров не приховував позитивних емоцій у зв'язку з турнірним становищем.

Дякую усім за ще один продуктивний збір! 6/6 очок лишають нам шанс здобути друге місце у цій важкій групі. В нас залишається найважливіша, вирішальна гра проти Італії через місяць.

Хоч і домашній матч ми в котрий раз будемо проводити далеко від дому, я дуже сподіваюсь та вірю у вашу підтримку, яка була на найвищому рівні у Трнаві, Вроцлаві та Празі у цьому відборі - вона нам буде дуже важлива!

А тепер давайте перенесемося у самий початок шляху. Осінь 2022 року. Після невиходу на чемпіонат світу в Катарі, після невиразного другого місця у Лізі націй, ми отримуємо відбіркову групу на Євро-2024 із двома фіналістами минулого розіграшу. Напевно, знайдеться мало вболівальників, з чиїх думок не лише слово «на» було цензурним. Більш стримані вже дивилися, як же там пройти через Лігу націй.

А хто взагалі вірив у шанси на прохід? Хто взагалі міг припустити, що Україна до останнього туру боротиметься за друге місце? Напевно, це ті самі люди, які купують нерухомість під час війни. Просто невиправні оптимісти.

Про прихід Сергія Реброва тоді не говорив лише ледачий. Однак це був виключно проект. І до самого призначення фахівця, от, узагалі не було очевидно, що він очолить команду. Зрозуміло було тільки те, що Олександр Петраков на своїй посаді – все. А хто замість нього, а головне, коли? І де гарантія, що ця команда з невиразними перспективами набере 12 «обов'язкових» очок без домашніх матчів.

Руслан Ротань, який привів «молодіжку» до історичного успіху, незважаючи на три посади одночасно, був не найгіршим варіантом. Але людина була практично без досвіду на дорослому рівні, та й часу на роботу з командою було обмаль. Очевидно, що завдання на «Вемблі» була просто не програти крупно. А підготовка контрольний матч з дублем Брентфорда – це взагалі щось. Наше щастя, що на дебютний збір циклу довелося не три матчі, а лише один.

Про те, що може змінитися з приходом довгоочікуваного Реброва, залишалося тільки здогадуватися. До того ж, команда втрачає лідера. Олександр Зінченко, безперечно, ключовий ґвинтик у механізмі центру поля. Хто стане тим «метрономом» у середині, здатним розірвати щільну оборону суперника? Хто володіє таким же досвідом матчів на найвищому рівні. Поклавши руку на серце, ніхто.

І зустріч з Німеччиною здивувала багатьох. Хоч і турнірного значення вона не несла, народила в головах багатьох думка: «А раптом?». Щоправда, гріти серце їй залишалося лише кілька днів. Перший тайм з Північної Македонією. 0:2. Здається все, припливли. Наші ж ніколи не вміли вибиратися з такого становища. Але після перерви ми побачили команду, здатну вийти і забрати своє. Три голи у відповідь, хоча мало бути чотири. фантастичний Мудрик, геніальні підключення Коноплі.

Ну, після такого ми маємо порвати цю Мальту, однією лівою Піхальонка. Не порвали. Лише завдяки двом пенальті вдалося дотиснути суперника. Так, створено було достатньо, але не було тієї легкості і впевненості, що от-от проломимо. І з кожною хвилиною було видно – хлопцям усе складніше і складніше. Але +6 із відмінним результатом проти Німеччини зберігали стриманий оптимізм.

Далі найскладніший відрізок. Хоча б одне очко виглядало відмінним результатом. І, як на зло, ламається Андрій Ярмоленко. Лідер серед чинних гравців збірної за забитими м'ячами їде на збір, але під питанням на обидві гри. Зустріч із лідером групи мала показати, чи є прогрес у порівнянні з весною.

І фантастична комбінація у середині першого тайму відповіла однозначно на це питання. Зінченко подарував надію всій країні. І лише геніальна гра на грані офсайду його екс-партнера Кайла Вокера дозволила Англії не програти тайм. «Синьо-жовті» терпіли і лише зрідка вилазили в контратаки. Але і грізний суперник особливо нічого не створив. Сака не вдався трюк із першого матчу. Підкрутка із середньої дистанції пішла у каркас. Кейн і взагалі був цілком закритий.

Матч у Вроцлаві зайвий раз показав, у нинішньому футболі різниця між топами та командами класом нижче багато у чому полягає лише в довжині лавки. І саме це зіграло з нами злий жарт у другій грі «спарки». Ярмоленко поставили на ноги і одного разу він опинився у потрібний час у потрібному місці. Після холодного душу на початку команда показала наявність думки та ідей. Але у цілому було видно – не можемо ми «витягати» дві гри з топами поспіль на нинішньому етапі розвитку і за нинішнього підбору кадрів.

Відбери ми і тут очки після провалу італійців з Північною Македонією, це був би просто фантастичний результат. А так, просто добре. Перемагай у двох матчах, і отримуєш гарантований шанс у заключній грі. Щоправда, нещастя з травмами саме перед цим збором набрало свого піку. Так і не відновився Микола Шапаренко, що травмувався на минулому. Прийшла жахлива новина з Жирони – мінус Віктор Циганков. І як вишенька на торті – Ярмоленко вже не зіграє у цьому відборі.

Якщо раніше основного Шапаренко протягом поточного циклу зумів успішно замінити Георгій Судаков, то втрата одразу двох топових за нашими мірками виконавців праворуч на фланзі – просто катастрофічна. І з перших хвилин проти македонців Зубків, який замінив їх, відверто розчинився на полі. Але за нас зіграв півфіналіст молодіжного Євро і фарт.

А під кінець першого тайму, коли п'ята і всі можливі точки підказували: «зараз пропустимо», кураж зловив Трубін. Збірна України тримала вболівальників у напрузі до найостаннішого моменту. Коли просто геніальне рішення Караваєва закрило гру. Але не без ложки дьогтю – через перебір жовтих гру з Мальтою мав пропустити Маліновський.

Руслан поступово втратив статус повноцінної основний бойової одиниці. Колись центр поля Степаненко – Зінченко – Маліновський лякав багато збірних. Але хавбек спочатку потрапив у немилість в Аталанті, а згодом з Марселя пішов тренер, під якого і брався українець. Не пройшовши зборів з командою, Руслан був здатний видати лише невелику спалах із голом у ворота ПСЖ, потім він більше не нагадував сам себе. Вирушив до Дженоа, де знову не мав повноцінних зборів. Тим не менш, він був дуже важливий для команди у передостанньому матчі у плані свіжості, та й він вищий на голову за рівнем, ніж кожен гравець центру поля Мальти.

Проблеми у цій грі почалися від самого початку. Трубін не впорався з найпростішим ударом по центру. Згадуючи перший матч, аптеки повинні були залишитися річного запасу валідолу, якби не були закриті через близьку комендантську години. Проте на перерву українці пішли, ведучи у рахунку. Так, автогол і пенальті, проте не скажеш, що незаслужено.

Як би не хотілося, щоби ми такі команди громили по 5:0, слід бути об'єктивними. Мальта грала абсолютно без центру поля, розраховуючи на довгі переводи й удари з середньої-дальньої дистанції після них. Трубін не «поплив» і впевнено впорався з напівмоментами. А Мудрик, нарешті, показав, за що Челсі вивалив 70 мільйонів. Він ніби перенісся у Лігу чемпіонів сезону-22/23. Валідол можна відкласти.

І от, на нас чекає один матч. Повертається Циганков. Можливо, допоможуть з лавки Шапаренко і Маліновський. Другий гол за короткий час може надати довгоочікувану впевненість Мудрику. Одна гра, на яку просто потрібно налаштуватися. Не дивлячись на жодні відсторонення через ставки (у минулий раз низка травм суперника нам явно не допомогла). Просто налаштуватися на справжній фінал, потрібна нам буде нічия або перемога.

Так, останній збір залишає більше питань, ніж відповідей. Так, на нервах. Можна скільки завгодно критикувати команду за те, що не вдавалося контролювати гру всі 90 хвилин проти більш скромних за класом суперників. Однак були об'єктивні причини, що не дозволяють здобути ці +6. Але це +6. Всіма правдами і неправдами ми дійшли до цієї точки, продовжуючи боротьбу.

Те, як ми до неї дісталися, не матиме ніякого значення на полі «БайАрени». Буде лише 90 хвилин плюс трохи доданих, у які можна повірити у казку. І навіть, якщо хеппі-енду ми так і не побачимо, можна з позитивом дивитися у потенційну Лігу націй. Ми забивали першими Англії та Німеччині. Ми взяли максимум там, де Італія вже спіткнулася. До слова, Шотландія вже на Євро, Сербія однією ногою там. Чекаємо розв'язки.