Суркіс присоромив гравця Динамо за провальну стартову «двадцятку» матчів

Півзахисник Динамо Владислав Кабаєв розповів про період у двадцять стартових матчів за киян, у яких він не зумів оформити жодної результативної дії.

Я такий футболіст – я не бомбардир. Я хочу їм бути, але я не бомбардир. Я підношу, мені так здається, снаряди. Якщо я ще буду, от мені так здається, забивати в кожному матчі – то я кудись поїду. В мене є мета десь ще прогресувати. Я десь розвиваю атаки на швидкості, я десь передачі віддаю. Треба бити, а я не б’ю, хочу ще краще комусь віддати, це в мене є.

Я просто у Скрипника грав відтягнутого, «десятку». Він хотів, щоб забивав, але ніколи мені не казав: «Забий гол, коли ти вже заб’єш?» Я робив і гольові, щось там забивав. Ніколи не було такого.

А тут прийшов – звісно, Динамо Київ, інший тренер. І він мене десь так: «Каба, коли ти заб’єш?» А в мене навіть моментів нема. Ладно, коли в тебе моменти є, і ти не можеш забити – це одне. А коли ти навіть не підходиш до воріт, ти десь там тусуєшся. І я навіть не знав, як це зробити, і воно тисне-тисне. Я там якусь випадкову гольову віддав, вже не пам'ятаю, в якому матчі – воно трохи так впало, але все одно: «Та одна всього лиш».

Я прийшов у залу, зустрів, не пам'ятаю, чи Григорія Михайловича, чи Ігоря Михайловича. І він так каже: «Синку, це тільки перша твоя гольова?» І мені так соромно стало, типу: «Ну, блін, так, тільки перша».

У мене всередині такий крик: «Так, я хочу більше, і ви хочете, але на даний момент це мій максимум, можливо». Я знаю, що я можу, але не виходить. Просто не можна описати, які це емоції негативні всередині тебе живуть, і ти не можеш їх випустити назовні.

Чи справедлива критика? Чесно кажучи, так. Вона неприємна була, мені хотілося провалитися скрізь землю, мені не хотілося, чесно скажу, цих грошей у Динамо. Сюди мріяв потрапити. Багато дітей мріють сюди потрапити. І коли я був таким хлопцем, я хотів сюди потрапити. І зараз я від цього буду відмовлятися?

Я дорослий, мені 27-28 років, але я всередині – дитина. І мене це дуже бісило, що я відмовляюся від своєї мрії. Мені дали – ну, як дали, я це сам зробив: прийшов з Чорноморця в Зорю, з Зорі в Динамо – я це заслуговую.

Але от щось так зіграло, що я залишився тут і просто перетерпів. Прийшов Шовковський, і я все одно міг погано грати. Щось так опа – зіграло, пазли склалися. Волошин грав, отримав травму, я вийшов, Руху забив – опа, Кабаєв забив, опа, я другу гру, третю гру граю добре, і понеслося, кураж. Зараз так, як я граю, є хороші ігри, але це вже норма, вже всі знають, що Кабаєв, типу, може. Але всі хочуть, і я хочу ще вище.

Раніше захисник Динамо Олександр Караваєв розповів про підготовку до Ліги Європи