• Футбол
  • Бокс
  • Теніс
  • Баскетбол
  • Увесь спорт (А-Я)

ua

  • Українська
  • Русский
  • Українська
  • Русский
    • Футбол
    • Бокс
    • Теніс
    • Баскетбол
    • Хокей
    • Формула-1
    • Увесь спорт (А-Я)
    • Новини Спорту

    ua

  • Українська
  • Русский
  • Українська
  • Русский
    • Футбол
    • Результати & Календар
    • Таблиці
    • Бомбардири/Асісти
    • Ліги та турніри
    • Команди
    • Трансфери
    • Чутки
    1. Головна
    2. •
    3. Футбол
    4. •
    5. «Так, футбол часом був сенсаційним. Але люди були ще кращими». Гюндоган написав чуттєвий лист Ман Сіті

    «Так, футбол часом був сенсаційним. Але люди були ще кращими». Гюндоган написав чуттєвий лист Ман Сіті

    близько 2 років тому

    XSport image preview

    Літнє трансферне вікно в розпалі. Вже відбувся перехід Джуда Беллінгема за понад 100 мільйонів в Реал Мадрид, Ліонель Мессі полетів за океан, Карім Бензема вирішив догравати в Саудівській Аравії.

    А також на зміни наважився капітан команди, що зробила дещо вражаюче – взяла требл. Ілкай Гюндоган в свої 32, після семи років у Манчестер Сіті перейшов до Барселони.

    Та перш ніж почати нову главу в своїй кар’єрі, він вирішив попрощатися з колишньою командою. І написав чуттєвий лист для Players’ Tribune.


    Любий Сіті,

    Коли я приїхав до тебе, то був молодим футболістом з великою кількістю мрій. Важко в це повірити, але за ці сім років з тобою я встигнув здійснити кожну з них.

    Зараз мені гірко. Прощатися завжди важко. Вдвічі важче з цією командою. Я буду сумувати за вами всіма, чесно.

    Але, водночас, я радий, що йду чемпіоном, і що в моєму серці немає нічого, окрім любові до клубу. Справді, скільки ще футболістів можуть попрощатися в статусі капітана команди, що взяла требл?

    Те, чого ми досягли, вражає. П'ять чемпіонств за сім років мого тут перебування. Два Кубка Англії. Ліга чемпіонів. Требл.

    Але це лише трофеї. Найбільше ж мені запам'яталася атмосфера всередині команди. Особливо в цьому сезоні. Ще ніколи я не зіштовхувався ні з чим подібним у футболі.

    Зазвичай я досить стриманий. Мені потрібен час, щоб відкритися. Але, що було чудово в цій команді, ми всі почувалися комфортно: могли жартувати один з одного. І це незважаючи на весь той тиск, під яким перебували.

    Ми сміялися щодня. А в футболі це буває рідко. Варто віддати належне нашим дружинам і дівчатам, оскільки вони значно зблизили нас впродовж цього сезону.

    Вони багато разів збирали нас на барбекю разом. А це, повірте, мало велике значення. Ця команда була найбільш тісною, близькою з усіх, частиною яких мені пощастило побувати. Думаю, це був один з факторів того, що нам вдалося взяти трофей Ліги чемпіонів.

    Я був одержимий цим титулом протягом останніх 10 років. Справді одержимий. Коли ми з Боруссією програли Баварії в фіналі 2013 року, то я був розчавлений. Немає гіршого відчуття, ніж після поразки у фіналі.

    З того моменту кожне наступне рішення, яке я приймав в кар’єрі було направлене на те, щоб завоювати цей вухастий кубок. Саме так я опинився в Сіті.

    І коли два роки тому ми поступилися у фіналі Челсі, то це було по-справжньому жахливо. А в минулому сезоні на півфінал проти Реала на Етіхаді я залишився на лавці. Напевно, це було ще гірше. Коли Пеп оголосив склад, я був спустошеним… просто пішов і сів у кімнаті на самоті.

    Розумієте, наскільки я хотів виграти цей турнір?

    І ось, цього сезону щось немов клацнуло. Я знав, що ми це зробимо. Просто знав. І зараз я не лише про Лігу чемпіонів. АПЛ, Кубок Англії – все.

    Тиждень за тижнем я відчував, що все йде ідеально. Навіть тоді, коли ми відставали від Арсеналу на 10 очок. Навіть тоді я знав, що ми виграємо чемпіонат.

    У нас вже багато років була міцна команда з Кевіном, Кайлом, Джоном, Філом, Бернарду, Едерсоном. А тут ми ще й додали до неї таких хлопців, як Ерлінг, Джек. Вони надали нам додаткову перевагу.

    Зараз хочу наголосити, що деякі ЗМІ неправильно сприйняли Джека Гріліша. Він один з найприємніших хлопців, яких я зустрічав у футболі. З ним так весело, він такий простий і чистий.

    Я дуже радий за нього в цьому сезоні, адже знаю як це: прийти у великий клуб за великі гроші, опинитися під шаленим тиском. Він багато працював, щоб вийти на новий рівень. І Джек був фантастичним для нас.

    Ерлінг. Якщо чесно, я не знав, чого очікувати, коли він прийшов до нас в команду. Ви бачили його голи, помічаєте всю ту увагу, яка була прикута до нього в Дортмунді. І було цікаво чи пасуватиме він команді.

    Коли я познайомився з ним, то був сильно здивованим. Як можна бути настільки талановитим, але все одно прагнути кожного дня ставати ще кращим? Він ніколи не задоволений собою. У нього немає лімітів, немає обмежень. Він точно може сягнути рівня Мессі та Роналду.

    І хотілося б відзначити ще одного хлопця. Він серйозно вплинув на моє життя на особистому рівні. Це наш другий воротар Штефан Ортега.

    Ми німці, у нас багато спільного. І те, що протягом останнього року ми разом з ним кожного дня разом пили еспресо, допомогло мені відкритися. Якби його тут не було, то навряд я б зміг провести такий сезон.

    У футболі потрібні люди, на яких можна покластися, які можуть стати твоєю опорою. Штефан став для мене саме такою людиною.

    Також цього року я серйозно зблизився з Кевіном де Брейне. Я почав відчувати, що можу поговорити з ним про будь-що. І це справді важливо. Коли ти можеш довіряти хлопцям не просто як колегам, а як друзям.

    З такою роздягальнею я був повністю впевнений в тому, що ми можемо перемогти в кожному матчі. Коли ви маєте абсолютну довіру до партнерів по команді, то граєте без страху, без зайвих думок. Тоді на полі панує немов магія. Імовірно, саме так я зміг забити стільки важливих м’ячів.

    І, знаю, що тут є ті, кому цікаво чи справді я мав намір пробивати, коли оформив той гол Евертону. Так. Трохи техніки у мене все ж є. Запитайте хоча б у Рубена Діаша.

    Весь цей сезон був схожим на фільм. Але навряд хтось міг мріяти про кращий кінець, ніж фінал у Стамбулі.

    Для мене та моєї родини це було наче повернення додому. Пам’ятаю як літак перед посадкою пролітав над містом, я дивився у вікно і розумів: «Я буду капітаном Сіті у фіналі Ліги чемпіонів, що пройде на батьківщині мого дідуся».

    Коли ми їхали до готелю, то я сидів біля Скотта Карсона, який був у Ліверпулі, коли вони перемогли Мілан в тому шаленому матчі 2005-го року.

    Він сказав: «Хлопці, не переживайте. Кожного разу, коли я приїжджаю до Стамбула, то їду звідси з кубком Ліги чемпіонів».

    Ха-ха-ха. Дійсно, зі Скоттом в команді ми не мали шансів програти.

    Проблема полягала лише в тому, що матч розпочинався аж о 22:00. Тобто ми цілий день мали пробути в готелі. Сиділи і думали.

    Пам’ятаю, я навіть вимкнув телефон, оскільки навіть не хотів читати повідомлення. Я так нервував, що не міг задрімати, не міг дивитися телевізор. Я разів 500 прокрутив цей матч в своїй голові. Я так сильно хотів перемогти! Можливо, це й на гірше.

    Ніколи не забуду, як після розминки Пеп відвів мене вбік і попросив мене залишити час, щоб останнє слово перед грою встигнув сказати Кайл Вокер, що не потрапив у стартовий склад. Він сказав, наскільки сильно любить усіх нас і попросив: «Це завжди було моєю мрією. Вийдіть і здійсніть її».

    Про матч особливо сказати нічого. Все й досі немов розмите. Але мушу визнати, що це була не найкраща наша гра. Думаю, всі ми трохи переживали. Та головне, що все ж знайшли спосіб перемогти. Так і мають робити чемпіони.

    Найбільше мені запам’ятався фінальний свисток. Я сперся головою об газон і намагався все переварити. А коли підійнявся, то побачив довкола себе гравців Інтера в сльозах.

    Я чудово знав, що у них зараз на душі. Тому просто підійшов до них і сказав, що вони повинні пишатися своїм сезоном і продовжувати боротися.

    В фіналі все вирішують деталі. Все цілком могло піти іншим шляхом. Але завжди потрібно продовжувати битися. Роки невдач зробили цю перемогу більш вражаючою і солодкою.

    Пам’ятаю, які підійшов до наших хлопців, які були на іншому кінці поля, і першим, кого я побачив, був Штефан. Ми обійнялися – і це був момент, який мене справді вразив: я почав плакати, він також заплакав. Настільки сильним було відчуття щастя. І, головне, полегшення.

    Дружина кричала мені: «Ти зробив це! Ти зробив це!»

    Але ні. Пеп сказав правду: «Ми зробили це». За кожною мрією стоїть сім’я.

    Вона робить не менше за самого футболіста. Моїм батькам доводилося важко працювати, щоб забезпечити нам гарне життя. Він був водієм вантажівки. Мама ж працювала кухарем. Коли дідусь вперше приїхав до Німеччини, то працював у шахті.

    Чемпіоном став не лише я, а вся сім’я Гюндоганів. І це було надзвичайно приємною емоцією.

    Звісно ж, варто написати про те, що це все було б неможливим без Пепа. Бувають моменти, що він настільки вимогливий, інтенсивний і прискіпливий, що це психологічно складно.

    Але як тільки ми всі знайшли порозуміння, досягли гармонії на полі, то його система гри стала настільки ефективною, що, здавалося, навіть не вимагала зайвих зусиль.

    Я завжди відчував тісний зв’язок з Пепом.

    Тому не дивно, що одним з найскладніших дзвінків, які мені довелося зробити, був Пепу, коли я сказав, що збираюся піти.

    Все, що я міг зробити, це просто подякувати. Не лише за цей сезон чи за всі ці трофеї, а за те, що запросив мене сюди.

    Я ніколи не забуду, як в кінці сезону травмував в Дортмунді коліно. Мені довелося робити операцію. Я хвилювався, що через це Сіті відмовиться від трансферу. Але Пеп зателефонував мені і сказав: «Не переживай, нічого не зміниться. Ми хочемо, щоб ти був з нами. Будемо чекати стільки, скільки потрібно».

    Можу собі лише уявити, що думали фанати, коли тихий хлопець зі смішним ім’ям за великі гроші приїхав до них у Манчестер і на початку сезону шкутильгав на милицях.

    Що ж… Можу сказати лише, що коли я прийшов сюди, то шкутильгав, але коли йду, то немов літаю у хмарах.

    Ми сягнули неймовірних висот. А потім, під час чемпіонського параду я подумав: «Чи могло б скластися ще краще? Чого ще ти міг би досягнути? Чи можна зробити щось ще більш досконале?»

    І вирішив, що ні.

    Думаю, можливо, Пеп сподівався, що ми разом прийшли в Сіті і підемо також разом. Але я напевне знаю, що він розуміє моє рішення. Впевнений, йому легше від того, що я йду в клуб його життя. Сподіваюся, скоро ми знову зустрінемося. У фіналі Ліги чемпіонів.

    Якщо переїжджати з Манчестера, то лише в один клуб. І це Барселона.

    З дитинства я мріяв одного дня грати в футболці цієї команди. Впевнений, у мене ще залишилося кілька років на найвищому рівні. І я просто хочу повернути Барселону туди, де вона заслуговує бути.

    Це також буде воз’єднання з моїм давнім другом Левандовським. А також я радий, що отримаю змогу грати під керівництвом ще однієї людини, котрою тривалий час захоплювався.

    Коли ми з Чаві говорили про проєкт, то все виглядало природнім. Ми багато в чому схожі, ми однаково дивимося на гру.

    Я знаю, що в Барселоні буде великий тиск. Але я люблю тиск. Я люблю виходити з зони комфорту. Я не шукав легкої дороги. Я шукав новий виклик.

    Не можу дочекатися, коли зіграю у футболці Барселони. Але спочатку хочу попрощатися з Манчестер Сіті.

    Хлопці з команди, персонал, фанати. Просто хочу, щоб ви знали, що я назавжди став частиною Сіті. Ніщо не зможе розірвати мій зв’язок з командою. Я щиро полюбив цей клуб.

    Впевнений, що більшість людей, запам’ятають голи, асисти та фінали. Але я буду плекати дещо інше.

    Так, футбол часом був сенсаційним. Але люди були ще кращими. Я запам'ятаю вас на все життя.

    Дякую за все.

    З повагою, Ілкай.

    Текст адаптував Сергій Лук'яненко

    Telegram-канал автора

    Поділитись

    ФутболІлкай ГюндоганБарселона (футбол)Манчестер Сіті
    БоксФутболТенісБаскетболБіатлонХокейOlympicsВолейболЛегка атлетикаІншіПро насКонтактиУгода користувачаКонфіденційність

    © ТОВ Тотвельд, 2011 — 2025. Всі права захищені. Використання матеріалів, розміщених на сайті XSPORT.ua, дозволяється лише при дотриманні вимог. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОТВЕЛЬД». Адреса: 04112, м. Київ, вул. Ризька, 8-А. Ідентифікатор медіа в Реєстрі суб’єктів у сфері медіа: L10-00340, R40-05982 Структура власності

    Цей Сайт призначений для осіб старше 21 року. 
    Заходячи на Сайт і користуючись ним, Користувач підтверджує, що він є особою, яка на момент використання Сайту, є старше 21 року.

    © ТОВ Тотвельд, 2011 — 2025. Всі права захищені. Використання матеріалів, розміщених на сайті XSPORT.ua, дозволяється лише при дотриманні вимог. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОТВЕЛЬД». Адреса: 04112, м. Київ, вул. Ризька, 8-А. Ідентифікатор медіа в Реєстрі суб’єктів у сфері медіа: L10-00340, R40-05982 Структура власності

    Цей Сайт призначений для осіб старше 21 року. 
    Заходячи на Сайт і користуючись ним, Користувач підтверджує, що він є особою, яка на момент використання Сайту, є старше 21 року.