Той самий Буффону і дубль Швеції. Андрій Шевченко проаналізував свої найбільш культові голи

Володар Золотого м’яча-2004 Андрій Шевченко був одним з найкращих нападників свого покоління.

Впродовж ігрової кар’єри йому вдалося забити чимало м’ячів. Але деякі з них виділяються з-поміж інших. Для The Athletic він проаналізував кілька з них.

Перший гол в матчі проти Барселони 4:0 на Камп Ноу

Саме в цьому матчі люди побачили, наскільки блискучою командою є Динамо. Зокрема, наскільки фантастичним гравцем був ти, ще й на європейській арені.

Так, точно. Це була наче наша презентація, наш найкращий виступ. Після цієї гри всі почали говорити про мене і про команду теж. Відмінна гра, хороший гол.

І коли говорять про ту команду, то завжди згадують про ваш дует з Сергієм Ребровим. Чому ви двоє так добре взаємодіяли на полі?

Тому що ми дивилися на футбол однаково. Також ми були друзями поза полем. Коли між гравцями близькі стосунки, вони й грають разом краще.

Розкажіть про ривок під цей удар…

Я створив простір для себе, відчував таймінг. Багато залежить від того, хто буде подавати, коли він підійде до м’яча та навісить, потрібно розрахувати траєкторію. Ти тримаєшся трохи позаду. А потім, коли гравці починають рухатися, починаєш вриватися всередину штрафної і стежиш за траєкторію м’яча.

Я вже знав, куди впаде м’яч. Захисники не прочитали цього.

Ви дивилися на захисників?

На розрив між ними і на подачу. Я створив для себе найкращі умови, щоб вийти на позицію, з якої можна забити. Якби я біг на дальню стійку, то шансів не було б. В цьому випадку м’яч прийшов у правильний простір і я розумів, що треба бути там.

Ви бачили, що воротар виходив?

Я знав, що воротар вийде. Потрібно відчувати кути. Мені вистачило маленького дотику.

Легендарний гол Буффону проти Ювентуса

Мені навіть не потрібно представляти цей гол. Про нього часто говорять як про ваш найкращий. Можете назвати його улюбленим?

Одним з них. Треба сказати, що це чудовий гол, але… мені трохи пощастило. Тому що я дивився, де мої партнери по команді... а потім вирішив спробував влучити по воротах, адже ніхто не встигав під подачу у штрафну.

Я просто намагався влучити по воротах і вийшло дуже добре. Це гарний гол, хороша техніка, зберіг м’яч, а потім пробив.

Пам’ятаю, люди казали…

Що я навішував?

Вони бачили, що ви підійняли голову…

Я завжди підіймав її! Тому що потрібно розуміти положення гравців, воротаря. Було б божевіллям, не підійняти голову, перш ніж вдарити.

Це ж було не просто проти Ювентуса, а проти Буффона. Коли ви грали проти таких воротарів, то змінювали свою манеру ударів?

Ні. В цьому моменті просто... з такого кута я міг забити лише так. Якби я пробив на силу, цей удар було б легко взяти. Тож яке найкраще рішення? Якщо я опинився в такій ситуації, то можна було лише його перекидати, спробувати виконати такий удар.

Вирішальний гол Інтеру в 1/2 фіналу Ліги чемпіонів 2002/03

О, цей. Це великий гол. Великий, великий, великий гол. Бачили, як ми розбіглися з Піппо?

Розкажіть нам про цей рух. В цей момент здається, що Каннаваро тримав вас, Кордоба тримав Індзагі. Ви цим рухом плутаєте їх і створюєте собі простір.

Так, ви бачите, ми робимо схресний рух і залишаємося відкритими. Захисники грали кожен з кожним. І коли ви робите такий рух, то руйнується їхня структура. Вони не можуть залишатися в лінію. Насправді, їх мало бути троє проти двох.

Але Матерацці вище.

Так, Матерацці підійнявся. Він повинен був залишатися нижче. У такому випадку ми б ніколи не забили цей гол, тому що якби вони захищаються втрьох проти нас двох, то у нас не було б шансів. Але, зважаючи на те, що Матерацці підійнявся, простору більше.

Кларенс прекрасно впорався з передачею. М'яч пішов до мене, я повинен був зміщуватися в центр. Мені трохи пощастило, що той пролетів захиснику поміж ніг і залишився у мене. А потім він б’є мене по ногах – це пенальті. Проте я все одно пробиваю по воротах.

І це було чудове завершення, ви пробили під м’яч, хоча вже й падали.

Так, тому що я передбачив дії воротаря. Я був на 100 відсотків впевнений, що заб’ю.

Переможний пенальті у фіналі Ліги чемпіонів

Пам’ятаю, я дивлюся, а потім почув свист. Я прийняв рішення, коли побачив рухи воротаря. Чекай, чекай, чекай… а потім, коли я побачив, як його тіло завалюється ліворуч, то пробив праворуч. Це було неймовірне відчуття.

Буффон вийшов далеко з воріт.

Так, але я бачив його рух. Він намагався обдурити мене, але я просто чекав, щоб побачити куди він стрибатиме. Так, це красиво. Хороший спогад.

Гол у ворота Тоттенгема за Челсі

Це неймовірний гол. Абсолютно неймовірний. Один з моїх улюблених. Сила м'яча, коли я пробив, була божевільною.

Ви бачили реакцію Дрогба? Він не міг повірити в гол. Тому що динаміка цього голу… подивіться, які у мене короткі кроки. Змістився всередину – і бум.

Це все один суцільний рух?

Ні, я трохи зупиняюся, а потім бац… Я потужно пробиваю. Бам. Це неймовірно. Чудовий гол, сила удару… гарно прибрав м’яч всередину. Мені подобається це поєднання.

Дубль за збірну України проти Швеції на Євро-2012

О так, ці два голи. Перший – це, на мою думку, витвір мистецтва.

Я чекаю, тому що мене ніхто не тримає. Звідки я знаю, що далі трапиться? Тому що я знаю, що Андрій Ярмоленко зупиниться з м’ячем. Я розумів це. Він зупиняє м’яч, перекладає під ліву – і я знаю, що він збирається робити.

Тож я створюю для себе простір, а він подає саме туди, куди потрібно, тому що він чудовий гравець, він розуміє футбол. Він дивиться і бачить простір, який я собі створив. Коли він підійняв голову, то я розумів, що потрібно робити ривок.

Ви звертаєте увагу на те, наскільки далеко один від одного центральні захисники?

Дивлюся тільки на того, що поруч зі мною. Я знаю, куди хочу робити ривок, але важливо не дати захиснику зрозуміти цього, оскільки тоді він не дозволить пробити. Я повинен був відтягнути його звідти. Це чудовий гол.

Чи змінилася ваша гра до того часу?

Так, тому що в мене більше не було тієї швидкості. Мені доводилося набагато краще готувати для себе простір. Я вже не був тим гравцем.

І останній гол…

Так. За п’ять хвилин до цього був кутовий з того ж флангу. Тоді я зробив рух вперед, але залишився на місці. А тут я спочатку пішов назад, а потім зробив ривок вперед. Я відійшов назад, а потім зіграв на випередження.

Так, цей рух помітний.

Я знав, що мене закриває Златан. Тому я відійшов за нього, розташувався так, щоб він не бачив моїх рухів. І коли м’яч пішов у штрафну, то зробив ривок, щоб випередити його.

Це було неймовірно. Ви, напевно, на все життя запам’ятали той турнір?

Це було… для мене це було.. завершення кар’єри на українській ноті. Мені було 35, майже 36 років. Це був мій останній турнір. Я дуже старався. І, в підсумку, забив два м’ячі у цьому прекрасному матчі.

Адаптація Сергій Лук'яненко

Telegram-канал автора