Третя ліга Польщі, Казахстан, Ісландія і навіть Індія: п'ять українців, які переходили в команди дуже низького рівня
майже 2 роки тому
Головною трансферною новиною тижня в українському футболі став відхід капітана київського Динамо Сергія Сидорчука з клубу. Багаторічний лідер центру поля біло-синіх перебрався в бельгійський Вестерло – команду, яка ніколи не була грандом Ліги Жюпіле, не грає в єврокубках, а її максимальне завдання на будь-який сезон в еліті, як правило, просто не вилетіти. Цей сезон новий клуб Сидорчука розпочав вкрай невдало, набравши в шести стартових турах чемпіонату лише одне очко.
Перехід одного з кращих півзахисників України в колектив з таким скромним рівнем і амбіціями шокував багатьох уболівальників з нашої країни. Однак дивуватися вибору конкретно Сидорчука, напевно, не варто: за футбольними мірками Сергій вже не молодий (32 роки), за 10 років в Динамо він точно встиг сповна насититися футболом високого рівня, і зараз може спокійно насолодитися заходом своєї кар'єри в комфортній країні з глядачами на трибунах, тихими ночами без обстрілів і смачним пивом. До того ж давайте не забувати, що Сидорчук, все ж таки, пішов в чемпіонат Бельгії, а не умовних Казахстана або Китаю.
Однак в українському футболі вистачало випадків, коли в слабкі команди і ліги переходили не такі заслужені і вікові майстри, а гравці, які цілком могли б продовжувати працювати і розвиватися на більш високому рівні.
Така практика була популярна серед зірок 90-х: екс-динамівець Сергій Коновалов в самому розквіті сил встиг пограти в Південній Кореї, цим же маршрутом свого часу вирушав ще один колишній гравець столичного клуба Сергій Скаченко, Сергій Нагорняк на чотири роки їздив до Китаю, а нинішнього в.о. головного тренера Дніпра-1 Валерія Городова і зовсім колись занесло в чемпіонат Марокко.
Але навіщо ж ходити так далеко, якщо і серед діючих українських гравців вистачає людей, які обрали дуже дивні варіанти продовження кар'єри. Представляємо вашій увазі п'ять випадків, коли представники нашої країни їхали шукати футбольне щастя у відверто слабкі команди і чемпіонати.
Денис Фаворов
Протягом багатьох років Денис Фавор виступав в далеко не останніх командах України. Спочатку чотири сезони захищав кольори чернігівської Десни, з якою піднявся з Першої ліги і допоміг команді дорости до зони єврокубків.
Потім оборонець провів півтора досить успішних роки в луганській Зорі, з якою встиг завоювати бронзу національного чемпіонату і пограти на європейській арені, сумарно провівши 13 матчів в Лізі Європи і Лізі конференцій. Але після перерваного через початок повномасштабної війни сезону-2021/22 кар'єра Фаворова пішла на різкий спад.
Влітку 2022-го року він приєднався до команди Вечіста Краків, яка виступала в Третій лізі Польщі (четвертий за силою дивізіон після Екстракласи, Першого і Другого). На той момент Денису вже був 31 рік, але різкість падіння рівня все одно вражає, і є відчуття, що він так і не сказав свого останнього слова у великому футболі. Зараз Фаворов продовжує грати за Вечісту на тому ж рівні, і навряд чи вже колись повернеться на більш високий.
Олексій Дитятьєв
Шлях Олексія Дитятьєва в українському футболі вийшов не таким яскравим, як у Фаворова, і до групи єврокубків він так і не добрався. Однак пограти на досить високому рівні свого часу все ж встиг.
Спочатку він був гравцем основи середняка УПЛ в донецькому Олімпіку, потім досить успішно виступав в полтавській Ворсклі та львівських Карпатах, а в сезоні-2017/18 поїхав в середняк чемпіонату Польщі Краковію, де теж відразу став основним і навіть займав четверте місце в турнірній таблиці. Але в сезоні-2020/21 кар'єра Дитятьєва раптово пішла на спад. Спочатку він відправився в другу команду Краковії, яка виступає в Третій лізі, потім перейшов в Пущу з другого, на той момент, дивізіону країни, а закінчив своє падіння Олексій в казахстанському Аксу, який тоді тренував українець Руслан Костишин, проте гравець провів в цьому клубі всього чотири матчі.
Реанімувати свою кар'єру Дитятьєв спробував в ФК Львів, але нічого з цього не вийшло: за половину сезону-2022/23 він провів 9 матчів, а після закінчення попереднього чемпіонату клуб припинив існування. З партнерами по Львову захисник прощався словами «зустрінемося на футбольному полі», але поки що він так і не знайшов собі новий клуб, і швидше за все історія Олексія в професійному спорті вже завершена. У всякому разі, в якості гравця.
Іван Калюжний
Більшості українських уболівальників ім'я цього новачка черкаського ЛНЗ не скаже занадто багато, але за свою не настільки довгу кар'єру 25-річний гравець вже встиг пограти в декількох дуже екзотичних чемпіонатах. У 2021-му році вихованець Динамо на правах вільного агента перейшов в Олександрію, і в своєму другому сезоні в клубі з Кіровоградської області став отримувати стабільну ігрову практику. Але після того, як той сезон був достроково завершений через війну, молодий футболіст вирішив не сидіти склавши руки і знайшов дуже незвичайні варіанти для продовження кар'єри.
Спочатку він відправився в ісландський клуб Кефлавік, проте встиг зіграти за команду лише шість матчів. Але Калюжний вирішив, що ще не встиг награтися за маловідомі, екзотичні команди, і з сезону-2022/23 відправився в Індію, де виступав за місцевий Керала Бластерс. Там український футболіст провів 19 матчів, в яких забив чотири голи, і з нової кампанії повернувся в Олександрію. Однак на цей раз Іван виявився непотрібним команді Руслана Ротаня, І взявши участь в чотирьох матчах на старті сезону відправився в чергову оренду, на цей раз в ЛНЗ, за який вже встиг провести повний матч проти Дніпра-1.
Андрій Бацула
Після декількох років успішних виступів в кропивницькій Зірці і Олександрії Андрій Бацула відправився в бельгійський Кортрейк. Там захисник відіграв два не найяскравіших сезони, а потім вирішив опуститися на футбольне дно, перейшовши в динамо мінськ спочатку на правах оренди, а потім і повноцінно. Провівши два сезони в чемпіонаті білорусі українець вирішив, що досить насолодився «найвищим рівнем місцевого футболу», і в січні 2022-го став гравцем полтавської Ворскли, в якій відразу став основним і потрібним.
Бацулі пощастило покинути біларусь дуже вчасно, адже вже через місяць країна-підстилка надала свою територію для вторгнення росіян в Україну, і перебувати там в той момент було б дуже неприємно.
Євген Шахов
Один з останніх прикладів переходу українського футболіста в сумнівний клуб - півзахисник Євген Шахов. Колишній фіналіст Ліги Європи в складі Дніпра, гравець грецьких грандів і людина, в активі якої є навіть гол в топ-чемпіонаті в складі італійського Лечче, в минулому сезоні був досить важливою фігурою в центрі поля луганської Зорі, а в цьому раптово перебрався в казахстанський Тобол, який за шість турів до кінця чемпіонату йде на шостій позиції в турнірній таблиці і не претендує ні на що більше.
Однак ситуація Шахова чимось схожа на Сидорчука: цей гравець досить пограв на пристойному рівні, щоб встигнути наїстися футболом, і тепер має право спокійно закінчити кар'єру там, де вважатиме за потрібне.
Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua
У матеріалі використані фото Getty images