Це вам не соккер: чому США не впоралися з проведенням Копа Америка-2024 на належному рівні?

Поки футбольна Європа стежила за Євро-2024, на іншому кінці планети відбулася ще одна континентальна першість Копа Америка-2024. Турнір виграла збірна Аргентини, здобувши трофей вдруге поспіль і в 16-й раз в своїй історії, срібло здобула Колумбія, третім став Уругвай, а команда Канади, яка виступала тут вперше в історії, замкнула четвірку найсильніших.

Однак цей Кубок Америки був цікавим не лише безпосередньо футбольною складовою. Турнір приймали США – одна з трьох країн-господарок ЧС-2026. Тому багато хто охрестив його генеральною репетицією, на основі якої можна буде оцінити готовність Америки до майбутнього мундіалю.  

На жаль, доводиться констатувати, що штати цю репетицію провалили, і для того, щоб чемпіонат світу пройшов без зайвих пригод, організаторам доведеться зробити ще багато роботи. 

США вміють робити гарно, але цього замало

З умінням зробити гарне шоу в американців справді ніколи не було проблем. Величезні сучасні стадіони, яскраві церемонії відкриття та закриття, виступи зірок – картинка просто приголомшлива, чимось нагадує звичну для континенту атмосферу на матчах НФЛ, НБА, НХЛ та інших місцевих ліг.

Однак у певний момент через гарну картинку одна за одною почали вивалюватися проблеми, яких накопичилося якось надто багато, як для одного турніру. Звичайно, без різного роду пригод не проходить майже жодне велике змагання: навіть у порядній та футбольній Німеччині під час Євро-2024 не обійшлося без бійок уболівальників на вулицях, проблем з дахом стадіону, який не впорався з сильним дощем, поганих полів та інших дрібних неприємностей. 

Проте проблеми США трохи глибші: вони, за всього бажання це виправити, як і раніше, залишаються нефутбольною країною, а закони та традиції цього вашого соккера їм поки що незрозумілі. Звичайно, хочеться вірити, що всі помилки під час проведення континентальної першості будуть враховані, виправлені, і майбутній чемпіонат світу пройде вже без проблем. Проте копа все ж таки повинна дати ФІФА та іншим футбольним органам чимало їжі для роздумів. 

Від порушення техніки безпеки до зміни правил гри 

Перший і найгучніший скандал, що облетів усі світові ЗМІ, стався після півфіналу між Уругваєм та Колумбією. Після фінального свистка, який зафіксував мінімальну перемогу колумбійців (1:0), група їхніх фанатів вирушила до сектору вболівальників Уругваю, де сиділи, зокрема, сім'ї футболістів.

Гравці не стали терпіти такого свавілля і відразу втрутилися в конфлікт. Найактивнішим серед уругвайців був форвард Ліверпуля Дарвін Нуньєс, який миттєво дістався сектора і став, як потім пояснював сам гравець, захищати свою родину. Окрім Нуньєса, у бійці взяли участь ще низка гравців, серед яких Рональд Араухо та Хосе Марія Хіменес. Моторошне видовище тривало кілька хвилин, проте їх повністю вистачило для того, щоб у всього світу склалася абсолютно однозначна думка про рівень організації турніру.

Це повна катастрофа. Там не було жодного поліцейського. Вони з'явилися за півгодини. Катастрофа. Ми опинилися на трибунах, щоб постояти за себе та своїх близьких, — кричав на післяматчевому інтерв'ю Хіменес, показуючи на невеликий синець під оком.

Ми знаходимося у США, країні безпеки. Як можна не захистити свою матір, сестру, дитину? Якби вони цього не зробили, всі ми їх засудили б. Санкції мають бути спрямовані не на футболістів, а на тих, хто змусив їх діяти так. 

Це полювання на відьом. Це ганьба. Ви повинні були запитати мене, чи ми отримали вибачення, а чи не боюся я санкцій, — заявив після гри головний тренер Уругвайців Марсело Б'єлса.

Справді, питань до організаторів дуже багато, починаючи від того, чому в конфлікт так довго не втручалася поліція, і закінчуючи тим, як фанати різних команд виявилися так близько один до одного, адже по-доброму вже на початку руху колумбійців у бік уругвайців їм мали перешкоджати стюарди, працівники стадіону, поліція – та хоч хтось.

Не менш кричущий інцидент стався і перед фіналом турніру між Колумбією та Аргентиною. Вирішальний матч розпочався майже на півтори години пізніше через те, що колумбійські вболівальники зламали одну з вхідних воріт і намагалися прорватися на стадіон без квитків. 

Деякі фанати пішли оригінальнішим шляхом, і намагалися пробратися на трибуни через вентиляцію. У результаті сім тисяч нелегалів все ж таки прорвалися на арену, створюючи тисняву в проходах, а мама Алексіса Макалістера не змогла потрапити на стадіон без допомоги сина. 

Звичайно, подібні випадки бували у футболі і раніше, і з зовсім недавніх прикладів можна згадати хоча б фінал ЛЧ-2022 між Ліверпулем та Реалом, де через подібні дії англійських уболівальників гра почалася на 36 хвилин пізніше. Однак два свавілля на трибунах на одному турнірі – явно перебір, і це на Хард Рок Стедіум у Маямі – арені, яка прийматиме матчі ЧС-2026 і, по-хорошому, мала б бути готовою до подібних труднощів.

Здавалося б, до чого тут Шакіра?

А ще дуже багатьох зачепив і навіть обурив той факт, що перерва фінального матчу тривала не традиційних 15, а цілих 25 хвилин через те, що в ньому мала виступити легендарна співачка Шакіра. Порівняно з іншими проблемами, що трапилися на турнірі, затягнута пауза між таймами здається дрібницею: ну подумаєш, відпочивають на десять хвилин більше. Не хочеться щось пред'являти з цього приводу і США як країні-організатору: зрештою їм дозволили це зробити, то чому б і ні?

Не трагедія і те, що цим перфомансом Шакіри організатори фіналу забили на традиції, і навіть правила футболу, де чітко прописано тривалість перерви, на тонус футболістів, м'язи яких відчують різницю між відпочинком у 15 та 25 хвилин набагато сильніше, ніж фанати на трибунах. Питання в іншому – у розумінні американцями неписаних законів футболу, культури футбольного вболівання та інших елементарних для футбольної країни речей. 

На їхніх спортивних заходах зовсім інакше. Це в Америці вболівальники ворогуючих команд можуть спокійно сидіти поруч один з одним, закидатися попкорном, час від часу ліниво затягнути Let's go... підставляючи назву потрібного клубу, і бути щасливими, чекаючи на можливість зловити кинуту на трибуни футболку або кепку під час чергового power break. 

Це в них дуже рідко бувають ситуації, коли натовп п'яних фанатів штурмує вхід на стадіон або кидається пляшками один в одного, коли на трибунах виникають конфлікти, які потребують втручання поліції. У футболі все працює абсолютно по-іншому, і приймаючи великий футбольний турнір, ти просто повинен бути готовий до подібних викликів.

Чи засуджувати ФІФА за те, що другий мундіаль поспіль дістався не зовсім футбольним країнам? Можна й засуджувати, але свою політику у цьому питанні вони навряд чи змінять, декларуючи загалом здорові ідеї про необхідність популяризації футболу у всіх куточках світу. Та й із атмосферою на американському ЧС має бути повний порядок: це вам не Катар, де типові для футбольних фанатів розваги заборонені законом.

Зрештою, згадайте, як світ сприймав новину про проведення Євро-2012 в Україні: кричав про расизм, агресію та небезпеку, а з 15-ти делегацій команд-учасниць, не рахуючи українську, жити в нашій країні наважилися лише дві. 

У результаті все пройшло на найвищому рівні, і ми щиро бажаємо, щоб на такому ж високому рівні все пройшло у США та інших країн, які приймають ЧС-2026. Однак для цього американцям доведеться зробити дуже багато роботи і все ж таки навчитися розуміти базові закони футболу. Саме футболу, а не місцевого соккера.

 

Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua 

У матеріалі використано фото Getty images