Циган, який міг грати з «Міланом» у півфіналі Ліги чемпіонів, а натомість обрав рідний клуб і сім'ю
більше 2 років тому
І всі ці досягнення з россонері міг розділити Тежі Саваньє – капітан французького Монпельє.
Влітку 2019 року він мав реальний шанс переїхати на Апеннінський півострів. Але відмовився. Натомість тодішній найкращий асистент Ліги 1 обрав повернутися додому:
«Я завжди мріяв грати на Стад де ля Моссон. Інші гравці не можуть зрозуміти те, що я відмовив Мілану. Вони повторюють: «Тежі, напевно, несповна розуму».Це правда, що я міг заробляти більше грошей, грати за більший клуб. Але чи почувався би я щасливим? Якщо ж я нещасливий, то й не зможу грати».
Як ви зрозуміли, народився Саваньє у Монпельє, точніше, в його передмісті – у Фігеролі. І ріс в сім’ї ромів. Тежі надзвичайно пишається своїм походженням, а також неймовірно відданий рідній місцині і родині.
Він й досі живе поруч з ними: з батьками, тітками, дядьками, двоюрідними братами і сестрами.
«Я майже все життя прожив у цьому районі. Коли закінчується тренування чи матч, то я повертаюся додому, бачуся з усією родиною. Я радий, що живу саме так.Ніхто у нашому районі не дивиться на мене як на футболіста Монпельє Саванье. Тут я просто Тежі, хлопець по сусідству, мене й досі називають прізвиськом, яке дали ще в дитинстві.
Мені подобається спілкуватися з моїми людьми. Я дуже пишаюся тим, що представляю свій район. Демонструю нашій молоді, що кожен може досягнути успіху, що в житті завжди є щось більше».
Під час перемовин про контракт він висунув лише одну вимогу: йому мають винайняти будинок, щоб разом з ним могла жити мама. На його умови погодилися – Саваньє провів у команді чотири сезони. Аж до моменту, коли клуб розформували.
І після цього він повернувся додому – погодився на пропозицію Німа, що базується всього в 25 кілометрах від рідного району футболіста.
Самовідданий, але водночас і креативний атакувальний півзахисник залишився на чотири роки і тут. І останній сезон вийшов особливим – клуб повернувся до Ліги 1. Там Саваньє зрозумів, що більш ніж здатний грати на цьому рівні.
По завершенню кампанії команда стала дев’ятою. Тежі увійшов у символічну збірну Ліги 1. На думку багатьох, зі своїми шістьма голами і 14 результативними передачами (найкращий асистент чемпіонату) він навіть заслуговував на звання гравця сезону.
Насправді, тоді в топ-5 чемпіонатах Європи лише у ще поки блискучого Едена Азара було більше асистів, ніж у Саваньє.
І саме після цього він постав перед вибором: Мілан чи рідний Монпельє.
Хоча, якщо чесно, не було навіть жодних роздумів. Тежі чітко знав, що для нього важливіше. Пізніше він зізнавався, що один з найбільш зворушливих моментів у його житті був, коли він з дружиною проходив повз універмаг і вперше побачив у вітрині магазину футболку Монпельє з прізвищем Саваньє на спині.
«Я пишаюся тим, що граю за свій клуб, що є його капітаном, що маю змогу грати для своєї сім’ї і всіх жителів Монпельє. Напевно, ви не зможете осягнути нашу любов до клубу. Він завжди для нас на першому місці».
Але окрім мрії грати на Стад де ля Моссон є ще одна, насправді, набагато більш амбітна. Саваньє й досі сподівається на те, що якось отримає змогу представляти збірну Франції.
Надії мало, її майже немає. З 2008 року в ле бльо не було дебютантів старших 30 років. Навряд Дідьє Дешам дасть таку змогу Тежі.
Щоправда, один незабутній досвід він все ж мав – їздив на Олімпійські ігри в Токіо. Навіть забив переможний м’яч в грі 4:3 проти Південної Африки.
Тож загалом йому немає про що шкодувати. Особливо тому, що Саваньє ніколи не гнався за славою, грішми і визнанням. Він просто хотів залишатися своїм. І бути прикладом, який надихає інших ромів, а також ламає стереотипи про його народ:
«Ми всі знаємо, що ромська громада сприймається дуже негативно. Коли люди говорять про циган, то що вони думають? Називають нас крадіями курей, коней, нелюдами, які не мають дому, постійно сваряться?Так, ми дійсно проводимо багато часу на вулиці. Але це не погано, це просто такий спосіб життя. У нас, як і у кожного іншого народу є погані і хороші люди.
Чим я поганий приклад? Циган, який грає у футбол – і намагається донести до інших повідомлення, що далеко не всі ми погані.
Багато людей не розуміють, чому я й досі живу в своєму, так званому, «небезпечному» районі. Але я ніби представник ромської громади Монпельє. І я цим пишаюся».
Його колишній тренер в Німі якось сварився з Тежі – казав, що у того недостатньо амбіцій, що він вартий набагато більшого, ніж Монпельє.
Але Саваньє сприймає цей світ трохи по-інакшому. Він впевнений, що навряд хтось заслуговує його настільки, наскільки заслуговує його Монпельє.
Сергій Лук'яненко
Поділитись