У Луніна день народження. І він отримає найкращий подарунок – вихід у старті на фінал чемпіонату світу

Погодьтеся, це був шок. Всі розуміли – він талант. Але коли в 2018 році воротар Зорі перейшов прямісінько в мадридський Реал. Вау. Таке навряд можна було собі уявити.

Проблема в тому, що з 2018 по 2022, за чотири роки, Андрій Лунін провів за вершкових всього п’ять матчів: 3 в кубку і 2 в чемпіонаті. Пропускав в кожному з них, виграв лише два.

І ось, нарешті, він дочекався свого шансу. На початку сезону Тібо Куртуа, котрий славиться богатирським здоров’ям, вибув через травму спини – шість матчів для українця. А тепер у бельгійця проблема з привідним м’язом стегна.

Поразка від Мальорки вже залишилася позаду. Не Лунін, а в першу чергу команда реабілітувалася в півфіналі клубного чемпіонату світу проти єгипетського Аль-Ахлі – перемога 4:1 з голами Вінісіуса, Вальверде, Родріго і Аррібаса (дебютний гол за першу команду).

Українець в тій зустрічі потягнув чотири удари (ті, що несподіваний з гострого кута і неприємний після кутового особливо вразили), а пропустив лише з пенальті. SofaScore назвала його четвертим найкращим гравцем в команді (Аррібас отримав високий бал за швидкий гол з лавки).

Огляд матчу:

AS: Він на місці, завжди коли потрібен. І Лунін діє так щоразу, коли є можливість. Ель-Шахат, найнебезпечніший гравець Аль-Ахлі, пробив отруйним ударом під ближню стійку, але Андрій потягнувся і взяв його. Це могло б бути 0:1. Без цього сейву сценарій матчу міг би розвернутися в інший бік. Він не вгадав пенальті, але знову виручив мадридців чудовою реакцією після кутового. Вирішальний.

Mundo Deportivo: Солідний. Він завжди був уважним до всього, що відбувалося в його зоні, і запобіг голу від Аль-Ахлі.

Marca: Він у справжньому стилі Куртуа прийшов на допомогу тоді, коли він був потрібен. Він тримав все під контролем та зробив кілька гарних сейвів. Йому довелося наполегливо попрацювати над потужним ударом від Ель-Шахата (0-0) і ударом головою від Тахера (1-2). Він пропустив з пенальті.

Іспанська преса, як ви бачите, високо оцінила виступ українця. Заслужено. Але світ не стоїть на місці. І тому не настільки важливо те, як він провів минулий матч, наскільки важливо те, як він проведе матч наступний. Ця народна мудрість ще ніколи не підводила.

Загалом, мадридці виграли 13 зі своїх останніх 14 міжнародних фіналів (крім 2:4 від Атлетико в 2018 за Суперкубок UEFA). Так що Лунін потихеньку може готуватися до подвійного святкування – 24-річчя та п’ятого трофею з Реалом.

Хто може цьому перешкодити? Аравійський Аль-Хіляль принаймні спробує. Якщо Реал – найкраща команда Європи в XXI столітті за версією IFFHS, то Аль-Хіляль – Азії. Не дарма одне з їхніх прізвиськ – лідери.

Вони рекордні 18 разів вигравали чемпіонат Саудівської Аравії, а також рекордні 4 рази вигравали Азіатську лігу чемпіонів. Взагалі, немає жодної іншої команди, яка б виграла азіатські ЛЧ, Кубок володарів Кубків та Суперкубок.

Хтось безупинну встановлює рекорди в Європі, хтось – в Азії.

Є ще кілька схожого між цими двома клубами. Обидва вони є королівськими. Мається на увазі, за них історично вболівають представники середнього і вищого класів.

Окрім того, що одних, що інших зараз тренує менеджер, котрий повернувся в клуб після успіхів, переплетених з невдачами. І, що цікаво асистентом і Карло Анчелотті, і Рамона Діаса є син. Давіде у першого і Еміліано у другого.

Давіде Анчелотті та Еміліано Діас

Аль-Хіляль в тому самому 2002 виграв свій другий Кубок володарів Кубків. І в тому самому 2014-му вийшов до фіналу Азіатської ЛЧ. Щоправда, тоді його не виграв. Як і в 2017, коли їх вперше тренував Педро Діас. Він перервав серію з 5 сезонів без чемпіонств, але ЛЧ завоював інший, ще краще нам відомий спеціаліст.

Развана Луческу, певно, можна називати легендою Аль-Хіляля. Саме він, маючи в складі Себастьяна Джовінко та ультра забивного Бафетімбі Гоміса оформив золотий хет-трик. Подібного в історії клубу ще не було.

Зараз в команді немає ні Луческу, ні Джовінко, ні Гоміса. Але є перший в історії фінал клубного чемпіонату світу. Що цікаво, саме в той рік, коли вони потрапили на турнір не тому, що виграли свою ЛЧ, а тому, що новий розіграш турніру ще й досі не дограли. Через Омікрон, а якщо серйозно, то через катарський мундіаль.

Огляд півфіналу клубного чемпіонату світу Аль-Хіляль – Фламенго:

Хто може загрожувати сухому матчу Луніна і взагалі його прагненню виграти свій перший турнір в якості основного футболіста Реала?

У Аль-Хіляля є кілька якісних гравців. Не футболістів світового класу, як Вінісіус чи Бензема. А просто якісних.

Перш за все це Салем Аль-Досрі. Той самий, який на чемпіонаті світу забив переможний м’яч Аргентині, який оформив дубль і здійснив асист в півфіналі з Фламенго, той самий, який після домовленості між Саудівською Аравією та Ла Лігою їздив на півроку у Вільярреал і зіграв там лиш 33 хвилини – саме проти Реала.

Він капітан, він лідер, він хороший футболіст. І він надзвичайно важливий за відсутності двох інших капітанів, у яких на двох під 700 матчів за клуб: Яссера Аль-Шахрані та Сальмана Аль-Фараджа. Та перемога над Аргентиною далася високою ціною. Тоді вони обидва травмувалися і не відновилися й досі.

В складі збірної Саудівської Аравії на мундіалі загалом було 12 гравців «блакитних хвиль» (ще одне прізвисько клубу), але не було їх основного воротаря Абдули Аль-Маюфа. Як це не дивно, на чемпіонаті світу в старті грав його дублер в Аль-Хілялі. Просто Аль-Маюф, що дебютував за клуб ще в 2004 році, вже завершив міжнародну кар’єру. Однак сьогодні все одно спробує дати Луніну урок воротарської майстерності.

Загалом, досвідчених гравців вистачає – 13 чинних футболістів Аль-Хіляля провели за клуб більше 100 матчів. Серед них колумбійський центральний півзахисник Густаво Куельяр. В 2019 році він вибивав їх з турніру в складі Фламенго, а тепер допоміг пройти свій колишній клуб.

Та всі ми прекрасно розуміємо, що можна багато писати про досягнення Аль-Хіляля, їхню багату історію, роботу з закордоними тренерами, запрошення зіркових футболістів (до речі, Роналду вони до себе кликали першими, а зараз, подейкують, перемкнулися на Мессі), але контекст Саудівської Аравії та азіатського футболу навряд може підготувати до зустрічі з Реалом.

Мадридці – очевидні фаворити. Вони йдуть за своїм п’ятим трофеєм чемпіонів світу, а якщо рахувати ще й Міжконтинентальний кубок, то й взагалі восьмим.

Однак Луніну все одно варто бути напоготові. Можливо вони й андердоги, але горді. Аль-Хіляль спробує показати зуби. Багато з них перемагали і чемпіонів світу Аргентину, і переможців Копа Лібертадорес Фламенго. Чому б не спробувати зняти скальп з Реала. Чим вони гірші за Мальорку, Вільярреал та Райо Вальєкано?

Сергій Лук'яненко

Telegram-канал автора