Український тренер пояснив, як перетнув кордон під час війни
близько 1 року тому
Головний тренер Шерифа Юрій Гура, який напередодні був офіційно призначений на цю посаду, пояснив, як перетнув кордон під час війни. Фахівець стверджує, що він не придатний до військової служби.
– Як ви виїхали з України під час воєнного стану?– Я комісований ще задовго до війни. Мені після футбольної кар’єри поставили діагноз – остеоартроз тазостегнового суглоба, мені повністю замінили суглоб і я не придатний до військової служби. Тому виїхав з нашої країни я законно.
– Як у вас з'явився варіант із Шерифом?
– Мені зателефонував один із керівників Шерифа і запропонував очолити клуб. Я довго не вагався і прийняв пропозицію.
Контракт на один рік. Мій тренерський штаб сформований із місцевих спеціалістів, які працювали у Шерифі ще до мого приходу.
З України ніяких пропозицій не було. Були варіанти із Казахстану і Грузії, але такої конкретики, як від Шерифа, не було. Тим паче, Шериф багаторазовий чемпіон Молдови, постійний учасник єврокубків, тому вибір був для мене очевидний. Я довго не думав.
Перед тим, як їхати у Шериф, я поговорив і з Вернидубом, і з Кучуком. Вони мені сказали, що тут є супер умови для футболу – тільки працюй. Їхні слова мене ще більше переконали, що я зробив правильний вибір.
Шериф кожен рік бореться за чемпіонство, рівень команди досить високий. Я маю на увазі не тільки футболістів, а й увесь персонал. Я усім задоволений.
– За які місця Шериф боровся б в УПЛ?
– За медалі точно.
– Якщо порівнювати Шериф із Олександрією, де ви працювали, в чому схожість і відмінність?
– Схожість у жовто-чорних кольорах. А відмінність… Гм. Інфраструктура у Шерифа просто космос, як у Шахтаря чи Динамо. Хоча в Олександрії теж є багато полів і стадіон, але в Шерифі це все більш на високому рівні – на Великій арені проводяться єврокубки, на Малій – чемпіонат Молдови, 16 полів, криті та закриті тенісні корти, футбольний манеж з останнім поколінням поля, басейн. Я коли це все побачив, аж очманів. Все-таки, команда – гранд, і це видно.
Нагадаємо, до Гури у Шерифі працював інший українець.