Вацко завдав удару у відповідь у скандалі з Вернидубом. Звинувачує у несолідності

Юрій Миколайович, після матчу проти Полісся дуже «солідно» з вашого боку було попрощатися з командою, оголосити команді в роздягальні після матчу, що ви залишаєте Кривбас, але до цього ні слова не сказати керівництву клубу, президенту, який вас на роботу брав.

Керівництво клубу, яке для вас ці три роки створювало достойні умови для роботи: тренувальна база, проживання, харчування, логістика. Всі умови в дуже складному для життя Кривому Розі. Допомагали команду збирати, допомагали команду підтримувати, боролися, відстоювали вас і команду в тому числі в кабінетах. Ви ж самі не раз, причому мені особисто, коли я приїжджав в Кривий Ріг, про це говорили. А зараз забулися?

Коли ви виходите в публічний простір, ви президенту ні слова подяки не сказали. Хоча, я так розумію, для вас, те, що в минулому – це вже в минулому, це вже не рахується? Те добро, яке для вас люди зробили, воно вже не рахується? Для вас турнірні успіхи Кривбаса – це виключно ваші особисті успіхи, до яких клуб не причетний? Просто, якщо так – а воно виглядає збоку якось так, – то я вже навіть дуже радий, що така людина ніколи не потисне мені руку і до мене не дозвониться.

Це при тому, що особисто я як поважав, так і поважаю та поважатиму професійні якості й досягнення Юрія Вернидуба як тренера. Я як вважав, так і вважатиму його легендою українського тренерського цеху. Ця історія на моє сприйняття його професійних тренерських якостей жодним чином не вплине – говорю це відкрито й відверто.

В цьому контексті хочу одну річ сказати. Я просто дуже хочу, щоб уболівальники Кривбаса зрозуміли одну просту футбольну істину: найголовніше – це сильний клуб. Маю на увазі, сильний як структура. Сильний, стабільний, самодостатній.

Сьогодні в нього може бути один тренер, завтра інший, післязавтра третій, сьогодні одні футболісти, завтра інші, це міняється. Клуб – найголовніше. І зараз у Кривого Рога, на мій погляд, є такий клуб – клуб, який знає собі ціну, який має свою стратегію розвитку, який прагне розвиватися поступово та всебічно – ось це найважливіше. Інфраструктура, школа, академія, U-19, перша команда. І це в Кривому Розі – в місті, куди 90 відсотків клубів УПЛ просто сцять їздити на ігри. Люди там живуть, працюють, гроші вкладають, щось будують і розвивають.

Я дякую за слова у повідомленнях і телефонних дзвінках людям з футбольного клубу Кривбас – за розуміння ситуації,за тверезість в оцінці ситуації. Не треба вибачень за вашого тепер уже екс-, я так розумію, головного тренера. Ці слова та повідомлення я дуже ціную. Повірте, я дуже-дуже поважаю і вас, і те, що ви робите в українському футболі та для українського футболу.

Ще одну річ хочу сказати. На Юрія Миколайовича Вернидуба в мене жодної образи немає – реально, я не знаю чому. Я не можу це пояснити, але я взагалі на нього не ображаюся. Руки не подам, а так усе нормально.

До речі. Мені один друг таку думку в голову закинув, коли ця вся ситуація розгорілася, – що, мовляв, не треба виключати, що сам Вернидуб не бачив і не чув, що саме конкретно я говорив у своєму випуску. А певні люди з його оточення могли його накрутити, наінтерпретувавши все по-своєму. Можливо, так воно і було, але мені вже п***й.

Віктор Вацко