Від ізгоя до героя: як збірна Північної Македонії за три роки вийшла на новий рівень і змусила себе поважати

Вже в суботу, 14 жовтня, збірна України проведе поєдинок відбору на Євро-2024 проти Північної Македонії. 

Від матчів з такими суперниками ми традиційно чекаємо тільки перемоги і за звичкою вважаємо, що команда подібного рівня не повинна створювати синьо-жовтим особливих проблем. 

Однак македонські червоні рисі зовсім не такі прості, як здаються на перший погляд. За останні кілька років ця збірна пройшла шлях від хлопчиків для биття, які не мають жодних шансів в кваліфікації на великі турніри, до повноцінного, боєздатного колективу, який може зробити сюрприз навіть гранду світового футболу. 

Давайте розберемося, яким був цей шлях, і що з себе представляє найближчий суперник збірної України на сьогоднішній день.

Македонський прорив 2020-го року: допомогло створення Ліги націй, а легендарний Пандєв переписав історію країни

З моменту своєї першої гри в 1993-му році і до 2020-го збірна Македонії, з часом перейменована в Північну, жодного разу не виходила на великі турніри, і навіть не була до цього близькою. Але шанс переписати футбольну історію держави з'явився після того, як боси європейського футболу придумали ще один турнір для національних команд – Лігу націй.

У класичному відборі на Євро-2020 македонці зайняли непрохідне третє місце, безнадійно відставши від другої Австрії на п'ять очок. Але для збільшення значущості новоствореного змагання, покликаного замінити собою товариські матчі, в УЄФА придумали роздавати по одній путівці на континентальну першість найкращій команді кожної з ліг, і тут у червоних рисей, як і у багатьох посередніх збірних, нездатних пройти кваліфікацію, з'явився другий шанс.

Команді Ігора Ангеловскі, який назавжди увійде в історію Македонії як перший тренер, який вивів збірну на великий турнір, пощастило, що в першій Лізі націй її, керуючись рейтингом УЄФА, відправили в найслабшу лігу D. Таким чином вона отримала можливість боротися за путівку на чемпіонат Європи зі скромнішими суперниками. 

Впевнено вигравши групу з Вірменією, Гібралтаром і Ліхтенштейном, македонці отримали право зіграти в плей-оф для чотирьох кращих команд Ліги, переможець якого і отримував заповітне право зіграти на Євро. Спочатку підопічні Ангеловскі обіграли Косово (2:1), а у вирішальному матчі мінімально здолали команду Грузії (1:0). 

Символічно, що вирішальний м'яч, який вперше вивів збірну на континентальну першість, забив Горан Пандєв – жива легенда і один з кращих футболістів в історії своєї країни. Він же відзначився і першим голом македонців на груповому етапі великих турнірів.

У фінальній частині Євро Північна Македонія потрапила в групу з Нідерландами, Україною і Астрією, та зайняла в ній останнє місце, не зумівши набрати жодного очка. Однак у випадку цієї країни перемоги дійсно були не так важливі, як сам факт участі. Той вихід на чемпіонат Європи як ніби розділив історію збірної на до і після, вивівши її на новий, якісніший рівень. 

Фантастичний відбір на ЧС-2022 – той самий шлях від ізгоя до героя 

Потрапляння македонців на Євро – це звичайно круто, але його було все ще недостатньо, щоб цю команду почали сприймати всерйоз. 

Вони домоглися історичного успіху через найлегший шлях Ліги націй, де, взагалі-то, зробили те, що якщо і не повинні були, то точно могли. Підтверджень того, що червоні рисі здатні обігрувати когось крім колгоспів слабших за себе у європейського футбольного співтовариства все ще не було, але все змінила кваліфікація на ЧС-2022. 

Як це часто буває, після якогось неймовірного, як для себе, досягнення команда стає набагато сміливішою, впевненішою в собі і на цій хвилі позитиву стрибає вище голови ще разок. Згадайте приклад Ісландії, яка після сенсаційного чвертьфіналу Євро-2016 за інерцією залетіла ще і в фінальну частину ЧС-2018. Щось подібне сталося і зі збірною Північної Македонії, яка в кваліфікації чемпіонату світу-2022 постала найкращою версією себе.

Варто визнати, що команді відверто пощастило з групою, адже в компанії Румунії, Вірменії, Ісландії та Ліхтенштейну боротьба за друге місце після Німеччини для македонців не здавалася чимось нереальним. Але цю боротьбу ще потрібно було виграти, і підопічним Благоя Мілевського, який замінив на посаді головного тренера Ігора Ангеловскі після невдалого виступу на Євро, це вдалося (але перші три матчі того відбору пройшли ще під керівництвом Ангеловскі).

Македонія зуміла зайняти друге місце в групі, показуючи дуже яскраву гру з 23 забитими м'ячами в десяти матчах. При цьому команда набирала очки не тільки з суперниками, які поступаються в класі, але ще і зуміла сенсаційно обіграти Німеччину в виїзному поєдинку третього туру (2:1). Однак головну сенсацію македонці притримали на плей-оф відбору. 

Коли в півфіналі команді Мілевського дісталася Італія, здавалося, що її шлях на мундіаль на цьому закінчиться. Однак гол Олександра Трайковського в компенсований час вкотре довів, що у футболі можливо все, і далі пройшла саме Македонія (1:0), залишивши чинних чемпіонів Європи ні з чим. У вирішальному матчі проти Португалії македонська казка закінчилася, і вони без особливих варіантів поступилися з рахунком 0:2. Однак після кваліфікації на ЧС в Катарі всі ми стали дивитися на цю збірну абсолютно по-іншому. 

У чому секрет успіху Македонії?

Впевненість в собі, безумовно, дуже важлива, проте лише на ній далеко не заїдеш. Тому в успішного виступу Північної Македонії в крайніх відбіркових кампаніях є цілком конкретні причини. Мабуть, головна з них в тому, що в останні роки в збірній з'явився ряд гравців, які виступають якщо не в топових, то точно в пристойних лігах Європи. Горан Пандєв, на наше щастя, вже завершив кар'єру, але сьогодні в команді присутні гравці чемпіона Італії Наполі (Еліф Ельмас), Райо Вальєкано (Столє Дімітрієвскі), Езджан Аліоскі, ще зовсім недавно успішно виступав за Лідс в АПЛ, Еніс Барді з турецького Трабзонспора. Підбір футболістів цієї команди дозволяє їй, як мінімум, намагатися нав'язувати боротьбу не те, що, Україні, але навіть топам європейського футболу. 

Македонці грають досить просто, але дуже сміливо. Вони не бояться нікого, і це часто приносить свої плоди. Згадайте, як важко було Україні у виїзному матчі з цим суперником. Червоні рисі просто переїхали команду Реброва в першому таймі, володіли м'ячем майже стільки ж, скільки вона (49%) і переграли синьо-жовтих за цілою низкою статистичних показників: удари, удари в ствір, очікувані голи, кутові. Лише виконавська майстерність наших гравців дозволила зробити камбек в другій половині і уникнути втрати очок. 

Згадайте, як команда Мілевського тиснула на Італію у другому таймі, і в підсумку домоглася позитивного результату (1:1). У грі цієї збірної присутня певна безбашеність і відсутність страху перед авторитетами, але вона підкріплена непоганим рівнем деяких виконавців, і саме вона робить Північну Македонію таким цікавим і одночасно непростим суперником. Звичайно, у такого стилю є і свої побічні ефекти, як, наприклад, недавні 0:7 від збірної Англії, що стали найбільшою поразкою команди в історії. Але в основному напористий і нахабний стиль Македонії приносить їй більше плюсів, ніж мінусів. 

Однак при всій повазі до цього суперника і його останніх досягнень я не втомлюся повторювати, що збірна України повинна його обігравати. Навіть з урахуванням всіх кадрових проблем, психологічного тиску важливості результату, фактора відсутності домашніх ігор і всього іншого. У нас більше гравців високого рівня, здатних грати в якісний і складний для опонента футбол, більше успішного досвіду в подібних лобових протистояннях, і взагалі ми просто кращі за цю команду. Залишилося тільки довести це на футбольному полі.

 

Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua

 

У матеріалі використані фото Getty images