Він в стилі Ібрагімовича вибив Інтер з Кубка Італії. Хто це – лідер вражаючої Болоньї, яка підкорює Італію

Цього сезону в Європі вистачає команд, які приємно вражають. В Німеччині це Баєр, в Іспанії – Жирона, в Англії – Астон Вілла, у Франції – Ніцца. А от у Італії – Болонья.

Цю команду звично було бачити в середині турнірної таблиці, часом навіть в Серії В. Але в поточній кампанії колектив Тьяго Мотти націлився на єврокубки. І, хто його знає, можливо навіть на Лігу чемпіонів.

Колись семиразові чемпіони Італії підходили до 17-го туру на четвертій сходинці, якраз в зоні ЛЧ. І пробилися вони туди після перемоги над прямим конкурентом Ромою.

А відразу після цього россоблу підкорилося ще більш вражаюче досягнення – вони вибили з Кубка Італії Інтер, переможця останніх двох розіграшів турніру, лідера Серії А.

І ледь не головним героєм перемоги над нерадзуррі став 22-річний нідерландець Джошуа Зіркзе. Насправді, й загалом в цьому сезоні він є однією з найголовніших зірок команди.

Так, в Болоньї є Алексіс Салемакерс, що прийшов з Мілана віднайти любов до футболу. Є шотландець Льюїс Фергюсон, який провів вражаючий старт кампанії з п’ятьма результативними діями. Є Ремо Фройлер, котрий вже пройшов схожий шлях, на який націлилася Болонья, з Аталантою.

Але найкращий бомбардир команди тільки один. І це Зіркзе, якого взимку 2022-го року придбали з Баварії.

В інтерв’ю La Gazzetta dello Sport він розповів про себе і про вражаючі успіхи Болоньї.

Ви не просто забиваєте, а робите це красиво. Виберіть свій найкращий гол в цьому сезоні. Може проти Інтера?

Мені дуже сподобався гол у ворота Чезени у Кубку. Я гарно обдурив суперника на прийомі. Проти Інтера? Ми після матчу поспілкувалися з Зоммером і він сказав, що відчуває провину за помилку під час того забитого м’яча. Тому я не вважаю той гол ідеальним.

Тож мій вибір – гол у ворота Сассуоло. Там був гарний прийом м’яча п’ятою, а потім я обіграв воротаря, який не мав шансів. Це все виглядало невимушено. Так, в цьому голі був весь я, там помітні всі мої якості.

Чи відчуваєте ви тиск, коли граєте?

Перед матчем – дуже. Тому, що я не хочу розчаровувати свого тренера, партнерів по команді, людей, які співають моє ім'я та назву Болоньї на стадіоні. До почату я відчуваю хвилювання через бажання зробити все добре, через вогонь всередині себе. Але коли гонка стартує, то я повертаюся до свого звичного стану і даю вогню всередині себе волю.

Вас часто називають не класичною дев’яткою, а дев’яткою з половиною. Як ви можете це прокоментувати?

Так, мені подобається такий опис. Коли я був молодшим, то часто грав на позиції десятки. Зокрема у дитячій команді Феєнорда. Я готовий грати там, де Мотта хоче мене бачити. Мені подобається грати з м’ячем.

Але минулого сезону у вас було не так вже й багато шансів. Я кажу про конкуренцію з Марко Арнаутовичем.

У нас були чудові стосунки. Вони й залишаються такими: коли я забив перший гол у цьому сезоні, то першим, хто мені зателефонував, був Марко.

Мені не соромно зізнатися, що я зрадів, коли він пішов в Інтер: він звільнив мені місце. Що він мені сказав? «Тепер твоя черга».

Після відпустки я повернувся до тренувань і сказав собі: «Зроби все можливе, щоб нікого не розчарувати».

Думаю, що я виріс. У дитинстві я дивився на Ібру, Роналдіньо, Роналдо Феномено, Ван Бастена. Потім я грав з Левандовським та Арнаутовичем. Але я ніколи не запитував у останніх двох їхньої думки чи секрети. Я спостерігав за ними, накопичував знання, вбирав розуміння. Решту робив сам.

Я вважаю, що віра в себе є важливою цінністю. З такими думками завжди легше і краще працювати й вдосконалюватися.

Хоча так, у минулому це не завжди грало на мою користь. Якщо мені щось не подобалося, я говорив про це своїм тренерам в очі. Завжди. Якщо б ви запитали когось з моїх колишніх тренерів про мене, то, думаю, вони б відповіли: «Це хороший гравець, але трохи недисциплінований».

Раніше я не контролював певні емоції, зараз же трохи подорослішав, так. Щось подібне ще може трапитися, ти можеш щось сказати на тренуванні чи у грі. Але по її завершенні ви знову друзі, як і раніше. В цьому плані ми також ростемо.

Мотта назвав вас символом Болоньї. Чим саме ви заслужили такий комплімент і як до нього ставитеся?

Це справді приємно. Але на нього заслуговую не тільки я. Ми всі знаємо, що маємо робити і хочемо це робити.

Це гарна команд. І знаєте чому? Коли у когось з нас виникають проблеми, то ми говоримо про це, протягуємо одне одному руку допомоги. Також щотижня ми разом ходимо обідати. У нас команда високого рівня. Мотта навчив нас дивитися вперед і цілитися вище.

І ваша мета – це єврокубки?

Шлях довгий, для того, щоб його подолати потрібно багато працювати. Якщо ви запитаєте що я оберу: досягнути результатів з Болоньєю чи грати за гранд, – то я скажу вам, що хочу зробити Болонью великою. Подивимося чи вийде.

Так? Що ж, тепер знаю. У Мюнхені я подорослішав. Але, як на мене, сформувався я у вуличному футболі. Там ти борешся сам за себе: якщо падаєш на асфальт, то сильно травмуєшся. Тож ти тренуєшся стояти на ногах і завдяки цьому починаєш грати вільніше.

Це була школа життя, де ти маєш вдосконалюватися щодня. Я, як і багато людей, фактично жив на вулиці, майже не з’являвся вдома. Мама за це багато на мене сварилася.

Про що ви мрієте у футболі?

Зіграти на чемпіонаті світу за Нідерланди, знову виграти Лігу чемпіонів, котру я вже вигравав з Баварією. Але, будемо чесні, тоді я мав далеку від основної обойми роль.

Складно. Мотта – це Мотта. Він завжди змушує дивитися нас вперед і цілитися вище. Але Мотта – це тренер. Крапка.

Ну постарайтеся.

Та ні… Якщо б ви запитали у мене про Орсоліні, то я б сказав: божевільний, поводиться як дурень і забиває. Про Ебішера: не помиляється, розумний, лідер. Про Салемакерса: багато говорить, дратує, чудовий гравець. Про Де Сільвестрі: лідер, музичний, найприємніша людина у світі. Але Мотта – це тренер. Все.

А Зіркзе?

Кумедний, божевільний, креативний.

Сьогодні Болоньї належить зіграти проти Аталанти. Не дивно, що скромну за іменами команду, яка претендує на Лігу чемпіонів порівнюють саме з бергамасками.

Подивимося чи зможе кумедний, божевільний і креативний Зіркзе з «новою» Аталантою перемогти «стару».

Сергій Лук'яненко

Telegram-канал автора