Забарний: «Чому я маю бути розчарованим Суркісами?»

Захисник Борнмута Ілля Забарний розповів, як переходив із Динамо до АПЛ та оцінив трансферну політику президента киян Ігоря Суркіса.

– Динамо і розмова з Суркісами, оцей останній день. Розкажи про нього детальніше. Як вони поставилися? Чи були у них сумніви – продавати, не продавати?

– Я думаю, що сумніви були, бо це не топ-клуб, куди хотілося б. Але я їм хочу стати велике дякую. Вони стримали своє слово, вони мене відпустили.

– У Динамо дуже важко відпускають футболістів історично.

– Я знаю, я це розумію. Може, десь хтось їхню політику також не розуміє, це хто як. У мене склалася така ситуація. Мені пощастило, я в 20 років перейшов у найсильніший топ-чемпіонат. Чому я повинен бути розчарованим?

Я вдячний їм, бо вони довірилися. Вони могли придбати центрального захисника на мою позицію до того, як я зіграв. Це велика роль Містера Луческу – він мені дав базу, дав фундамент, на якому досі тримаюся. Я також дуже вдячний Містеру, бо він дуже посприяв моєму успіху.

– У Динамо дуже сильна академія, дуже багато молодих футболістів грають. Але після тебе, здається, нікого особливо не продали. Ти слідкуєш, чому так? Просто ти називав п'ять футболістів – Скорко, Білошевський, Шулянський, Вівчаренко і Михайленко.

– І ще Нещерета назвав.

– З них четверо вже не в Динамо, а в орендах, Вівчаренко – конкурує. Тобто, ніхто з них не став навіть близько до національної збірної.

– Це складне питання, бо багато факторів впливає на це. Я тоді бачив потенціал у людях і також бачу зараз. Так, вони в орендах, але це хіба погано? Вони молоді хлопці, які отримують досвід. Я вважаю, що це дуже важливо, особливо для молодого футболіста. Бо якщо ти сидиш на лаві, ти відчуваєш тільки на тренуваннях себе – це не те. Ігри та тренування – це дуже відрізняється.

Забарний також згадав, як жив із родиною у гуртожитку вп'ятьох в одній кімнаті.