Заборона присутності глядачів на українських стадіонах – цирк і показуха. Правило просто ігнорують, але ніхто з цим не бореться

В цьому сезоні УПЛ всі матчі проводилися без глядачів. З цього приводу було багато дискусій: чому на концерти можна, а на футбол не можна, чому неможливо допустити на трибуни хоча б невелику кількість вболівальників, яких зможе умістити бомбосховище стадіону, чому знаменитості, зірки футболу і шоу-бізнесу, які не мають відношення до делегацій команд, можуть потрапити на матч, а простий смертний фанат – ні? Але правила є правила: присутність публіки на поєдинках заборонена. І, якщо таке правило існує, його, очевидно, варто було б поважати і виконувати. Але, на жаль, в цьому сезоні ми побачили далеко не перший випадок в українському футболі, коли правила існують тільки на папері.

Деякі клуби систематично плювали на заборону відвідування своїх домашніх матчів уболівальниками. Найпостійнішими порушником став рівненський «Верес», який проводив поєдинки в присутності глядачів чи не протягом усього сезону. Заради справедливості варто відзначити, що крім «Вереса» були й інші команди, які періодично порушували це правило. Однак проблема ж не в конкретних клубах, що обходили правила, а суть – не в пошуку цапів-відбувайлів. Проблема в системі і регламентних нормах, які дозволяють ігнорувати встановлені військовими обмеження. 

Я розумію, що кожен з натовпу глядачів на матчах «Вереса» дійсно може бути власником простих іменних акцій клубу, які продавалися по сто гривень, і формально всі ці люди можуть мати право бути присутніми на трибунах. Тому звинувачувати в ігноруванні регламентних норм тільки клуби – нерозумно. 

Не розумію іншого: для кого і для чого тоді існує це правило? Адже йдеться не про якусь формальність на кшталт висоти трави або ширини розмітки. Ми говоримо про правила безпеки, а з ними не жартують. Якщо правило обходиться настільки легко - навіщо воно взагалі існує? А якщо, не дай Бог, під час офіційного матчу трапиться щось страшне, хто буде за це відповідати? Клуби? Так вони ж нічого не порушували: пускали на трибуни тільки акціонерів, військових, членів делегацій, родичів гравців, друзів власників, знаменитостей... Вийшла тисяча чоловік замість допустимих 280-ти? Ну подумаєш, все ж пройшло добре. Так і бути, заплатимо пару тисяч гривень штрафу – і проблема вирішена.  Ті, хто дозволяє так легко порушувати правила і не робить нічого, щоб це зупинити, несуть таку ж відповідальність за подібне свавілля, як і клуби. 

Правила безпеки під час війни не повинні існувати просто для галочки. Вони, на жаль, пишуться кров'ю. І не потрібно чекати трагедії для того, щоб почати їх дотримуватися. Те, що правило нелогічне і незрозуміле не скасовує його обов'язковості для всіх. І поки заборона на відвідування матчів глядачами діє, абсолютно всі зобов'язані її поважати. Формальні штрафи, які більшість футбольних клубів УПЛ навіть не відчують – лише створення видимості боротьби з проблемою. Потрібні жорсткіші і рішучіші кроки, які реально зупинять порушників, аж до зняття очок, технічних поразок і загрози дискваліфікації.

А поки ми далі продовжуємо займатися підміною понять і називати чорне білим. Але скільки не кричи «халва», і не називай натовп на трибунах акціонерами, а футбольний матч – благодійним флешмобом на підтримку ЗСУ, в роті солодше не стане.

Очевидно, що наступний сезон теж почнеться в умовах повномасштабної війни. Дуже хочеться вірити, що цього разу УПЛ і УАФ врахують всі помилки останнього розіграшу, складуть нормальний регламент і змусять всіх його поважати і дотримуватися. А поки ми будемо і далі змагатися в хитрощах і займатися самодурством, ніяких позитивних змін в нашому футболі не настане.

 

Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua

 

У матеріалі використані фото НК «Верес»