Захисник молодіжної збірної України згадав шлях до Євро-2023

Захисник молодіжної збірної України Олексій Сич згадав шлях на Євро-2023.

До міста Лева я переїхав з Рівненщини, коли мені було 12 років. Займався в УФК, потім потрапив до «Карпат», але в юнацькі збірні мене ніколи не викликали. Можливо, заважали травми, а, може, просто був не готовий. Восени 2020 року я підписав контракт з «Рухом», і мене відразу віддали в оренду в «Карпати-Галич».

Чесно скажу, я був шокований, коли вже через деякий час дізнався про те, що тренери молодіжної збірної вперше звернули на мене увагу ще там, в другому дивізіоні. Це мені потім розповідали. Не знав, що Руслан Ротань зі своїми помічниками переглядали мене на зимових зборах на початку 2021 року. Я ж тільки потрапив в команду УПЛ, поїхав з нею в Туреччину як молодий та перспективний.

Пам’ятаю, їхав в машині з Рівного до Львова, — і не розумів, що відбувається. Телефон — просто червоний! Купа повідомлень, дзвінків. Відповів братові, а він каже: «Тебе в молодіжку викликали». Я пригальмував, бо мене в піт кинуло.

В молодіжці я відразу почав просто кайфувати від футболу. Тут все було інше — от просто інше. Я дуже вдячний своєму клубові за те, що він для мене зробив, але там в нас була трохи інша гра — більш силова. А тут бігати особливо не треба, просто думай та грай в пас. Головне було слухати Руслана Ротаня та його зрозуміти. Якщо тобі це вдається, це все. Далі вже кайф, далі ти просто насолоджуєшся грою.  

Знаєте, раніше я якось не любив грати на фланзі поруч з тренером, а в молодіжці все навпаки. Всі свої гольові паси в цьому відборі я, здається, віддав якраз тоді, коли діяв поруч з Петровичем. Правда, забити ніяк не можу. Моменти, гадаю, були в кожній грі — і навіть не по одному. Але м’яч ніяк не йде в ворота. Сподіваюся, на Євро точно піде.

Правим захисником, до речі, став саме в збірній. Починав кар’єру взагалі у нападі, потім мене перевели в опорну зону. Так, бувало, десь виходив на фланзі, але це було ситуативно. Пам’ятаю, це сталося на турнірі в Антальї, коли ми грали проти Словаччини. Перший тайм я відіграв в центрі, а в перерві Ротань поставив мене направо. Гадаю, що зіграв я не дуже добре. Хоч і віддав гольову передачу на Богдана В’юнника, але ми програли, ведучи в рахунку 2:0.

Перший турнір вийшов провальним за результатом, але тренер вперто та спокійно ставив нам гру. Ми поступово відточували свої дії. Нічого дивного не було — на побудову саме такого футболу йдуть роки. А ми за тиждень чи за два тренувань виходили на офіційні матчі. Та ще й стартували з Сербією — одним з головних наших суперників.

Тоді такий хейт був — в бік команди, а особливо тренера. Однак ми все витримали. За налаштуванням той перший поєдинок був чимось схожий на нещодавній матч зі словаками. Ми просто переїхали сербів на їхньому полі. Перебили, знищили по-футбольному, виконуючи настанови тренера. Той матч став тим самим поштовхом, з кожною грою команда додавала у впевненості та дійшла до своєрідного фіналу зі Словаччиною.

Сич також оцінив групу «синьо-жовтих» на фінальному турнірі Євро-2023.