Збитий льотчик без трофеїв, вигнанець академії «Челсі» та ветерани, знайдені в Чехії: хто привів «Вест Хем» до перемоги в Лізі конференцій?

близько 2 років тому

7 червня лондонський «Вест Хем» у фінальному матчі Ліги конференцій обіграв «Фіорентину» (2:1 ) і став другим переможцем в історії турніру. Переоцінити значимість цієї події для клубу і його уболівальників просто неможливо, адже коли команда, яка вже кілька десятиліть не хапає зірок з неба, виграє єврокубок, нехай і третій за статусом – це справжнє футбольне диво, заради якого десятки і сотні тисяч людей від матчу до матчу підтримують свою команду, радіють її перемогам, засмучуються через поразки і віддають їй частинку своєї душі. Фанати «молотобійців» чекали цього моменту роками. Востаннє їхній клуб піднімав над головою хоч якийсь трофей ще 43 роки тому, коли в далекому 1980-му лондонці виграли Кубок Англії. А виграти єврокубок «Вест Хему» до вчорашнього дня вдавалося лише один раз у своїй історії: в 1965 році команда стала переможцем Кубка кубків.

Одначе тріумф в Лізі конференцій – величезне досягнення не тільки для клубу і фанатів, але і для футболістів з тренером. Історії деяких гравців «Вест Хема» просто вражають і можуть служити яскравим прикладом того, що для тих, хто важко працює і вірить в свій успіх до кінця, немає нічого неможливого.

В цьому «Вест Хемі» не було суперзірок. З усього складу «молотобійців» досвід виступів в топ-клубах першого ешелону мають не так багато гравців. Для інших потрапити в команду такого рівня – можливо, вершина кар'єри. Результати лондонців в останніх декількох сезонах також не вражають. В крайньому розіграші АПЛ підопічні Девіда Мойєса посіли лише 14-те місце, а в якийсь момент і зовсім могли скотитися до боротьби за виживання. Але це не завадило команді подарувати собі і своїм уболівальникам справжню казку. Давайте ж познайомимося з деякими її творцями і героями ближче.

Три роки тому вилітав з Чемпіоншипа, а тепер забив переможний гол у фіналі єврокубка

Переможний м'яч у фінальній грі на 90-й хвилині забив 26-річний фланговий півзахисник «молотобійців» Джеррод Боуен. У післяматчевому інтерв'ю він зізнався:

«Я мріяв про голи, але не сподівався забити переможний м'яч на останній хвилині. Здавалося, що ось-ось заплачу від щастя. Я дуже щасливий, не можу підібрати слів. Коли я побачив, як м'яч влітає в ворота, навіть не знав, як реагувати. Це був найважливіший поєдинок в моїй кар'єрі».

Справді, подібних матчів в кар'єрі Боуена ще не було і просто не могло бути, адже «Вест Хем» – найсильніший з клубів, за які виступав англієць. Після старту кар'єри в скромному «Херефорді», який зараз виступає в Північній національній лізі – шостому за силою дивізіоні англійського футболу, Джеррод у віці 17-ти років перебрався в «Халл Сіті», за першу команду якого почав виступати з сезону-2016/17. Уже в наступному сезоні він став головною зіркою цього клубу, проте це – всього лише середняк Чемпіоншипа. Кампанія 2019/20 складалася для «Халла» просто жахливо, і за її підсумками команда зайняла останнє місце в турнірній таблиці і вилетіла ще нижче – в Першу лігу.

Однак Боуен втік з тонучого корабля в зимове трансферне вікно, перебравшись в «Вест Хем», який заплатив за гравця 21 млн євро. У складі «молотобійців» англієць практично відразу став ключовим гравцем команди, витіснивши зі складу, зокрема, нашого Андрія Ярмоленка. У сезоні-2020/21 Боуен відіграв всі 38 матчів чемпіонату і при цьому продовжував прогресувати, ставши найкращим і найдорожчим футболістом лондонського клубу, а тепер – ще й володарем єврокубка. Мрії збуваються, хто б що не говорив.

В 16 років його відрахували з «Челсі», але він не зламався і повернувся на топовий рівень

Кубок над головою після вирішального матчу піднімав капітан «Вест Хема» Деклан Райс. Це зараз ми знаємо його як одного з лідерів «молотобійців» і гравця основи збірної Англії, проте його футбольна доля теж була дуже непростою. До 16 років футболіст значився в академії лондонського «Челсі», проте потім «сині» вказали Деклану на двері. У той день гірко ридав не тільки сам Райс, але і його найкращий друг з академії Мейсон Маунт. Кажуть, втішав молодого гравця навіть капітан першої команди «Челсі» Джон Террі, який подзвонив молодому футболістові і закликав не зупинятися і боротися до кінця.

Райс прислухався до цієї поради і незабаром опинився в академії «Вест Хема», де поступово, крок за кроком виріс в основного гравця головної команди «молотобійців» і національної збірної Англії.

Чеський десант, який зміг стати важливою частиною команди

Цей тріумф був особливим для двох гравців «Вест Хема» – захисника Владіміра Цоуфала і півзахисника Томаша Соучека, адже вони виграли свій перший єврокубок в кар'єрі в рідній країні. Навряд чи Цоуфал міг мріяти про перемоги на європейській арені, виступаючи в 27 років в празькій «Славії», адже чемпіонат, при всій повазі, слабкий, а вік за футбольними мірками вже немолодий. Однак раптово в послугах гравця зацікавився «Вест Хем», і восени 2020 року правий захисник приєднався до «молотобійців». Досвідчений футболіст відразу ж став основним гравцем команди і дочекався своєї хвилини слави, домігшись найбільшого успіху в кар'єрі на рідній землі.

Схожа історія і у Томаша Соучека, який також перебрався в лондонський клуб з празької «Славії» все в тому ж 2020 році, і виріс в складі «молотобійців» так, що став одним з найсильніших півзахисників АПЛ.

Збитий льотчик тренерського цеху, який не вигравав нічого серйозного, увійшов в історію «Вест Хема»

Розповівши історії деяких футболістів, які творили цей успіх «Вест Хема», не можна не згадати і про їхнього головного тренера. Адже для Девіда Мойєса ця перемога була не менш важливою та історичною, ніж для його команди. Досвідчений, але досить посередній наставник, який працював з топовим клубом лише один раз, коли протягом сезону тренував «Манчестер Юнайтед», і повністю там провалився, а з трофеїв вигравав тільки Суперкубок Англії, написав найкращу сторінку в своїй біографії. Ця перемога в Лізі конференцій, схоже, стане найяскравішим і пам'ятним днем в кар'єрі Мойєса, і тепер вона точно пройшла не дарма. Крім того, Девід Мойєс став першим шотландським тренером після легендарного Алекса Фергюсона, якому вдалося виграти єврокубок. І цей момент, безумовно, теж буде гріти душу 60-річному фахівцеві.