«Невже ми більше хочемо, ніж керівництво?». Жорстка критика на адресу УАФ

Гравець жіночої збірної України Юлія Форсюк після невиходу до елітраунду відбору на чемпіонат світу-2025 розкритикувала рівень підготовки команди.

Емоцій немає. Напевно, після гри були не стільки емоції, як порожнеча всередині. Не буду казати за всіх, скажу за себе і за тих дівчат, яких добре знаю: дуже велику ставку робили на ці змагання, мали якісь плани. Емоцій не було, були порожнеча та розпач, але якщо реально подивитися на речі та заглибитися всередину, є закономірність, від якої, на жаль, нікуди не дітися.

У чому полягає закономірність? Мені невідомо, наскільки люди знають про жіночий футзал. І якщо сказати, що його взагалі в Україні немає, то що можна сказати про збірну України? Мені б самій хотілося поставити багато питань тим людям, які керують нами, які вирішують наші долі.

Дуже важко бути у нашій жіночій збірній, коли є [лише] бажання. Самі розумієте: є професійний спорт, як все у ньому розвивається, як країни, які не могли навіть мріяти грати на такому рівні, грають і переграють [збірні], які класом вище. Це ціла система.

Не хочу повторюватися: немає того підходу і того розвитку жіночого футзалу, тієї правильної підготовки, яка має бути. Тому навіть вже Франція обігрує нас, футзалісток, які раніше обігрували різні збірні з досить великим результатом.

Не може бути збірна сильною, якщо всередині немає чемпіонату. Нас просто змушують їхати з дому [в чемпіонати інших країн], бо ми хочемо грати в збірній.

Вдома цього немає, тож ми покидаємо домівки, їдемо, щоб грати за копійки, перебуваємо далеко від дому та рідних, бо хочемо грати та представляти нашу країну. Але цього дуже мало для того, щоб бути на такому рівні та виходити до елітраунду чемпіонату світу.

Зміни після Євро? Вони відбулися, але в гірший бік. Після чемпіонату Європи провели, напевно, два товариські матчі, зі Словенією та Італією у березні, і все, тоді як Франція зіграла 12 [товариських матчів].

Не може просто бути команда стільки років на старому багажі, такого не буває. А інших гравчинь немає. Змін не відбулося, а ті зміни, що є, вони гірші та гірші.

Але навіть при цьому я вважаю, що деякі деталі ми б змогли покращити. Повинні були цю збірну [Францію] навіть з таким підходом та ситуацією в країні обіграти.

Проте, я вважаю, цей удар мав статися давно. Медалі [Євро] – це добре, але якщо ми хочемо йти туди, де наші чоловіки, то й відношення має бути таким, як і до чоловічої [команди].

Зміни потрібні були ще 2-3 роки тому. Чому це люди не бачать – мені хочеться, щоб просто хтось взяв інтерв’ю і прямо поставив питання. Мені теж цікаво, невже це бачать лише гравчині? Невже ми більше хочемо, аніж наше керівництво?

Ми спілкуємося з різними дівчатами, з різними федераціями. І якщо ми рівняємося на Португалію та Іспанію, то треба почати зі ставлення до гравчинь. Ми нічим не гірші за них.

Їздимо по командах – багато [іноземних] тренерів більше до України [схильні], бо українки – вони «талановиті, працьовиті, швидше навчаються».

І мені прикро, що нас хапають, витягують з України, бо хочуть бачити, але, виходить, що хочуть бачити за кордоном, а в нашій країні ми просто не можемо вижити. Тому хочеться почути відповіді, чому це не бачать.

Не знаю, що нам зробити – може зняти скандальне інтерв’ю, не приїжджати в збірну. Я стільки років чекала [на чемпіонат світу], ось він, але через таку прикру поразку [не пройшли до елітраунду].

Я теж не забила гол, влучила у перекладину, не влучала у ворота, але нікого не звинувачую. Скільки ми граємо та приносимо у жертву заради цього виду спорту, тож щодо цього відбору не можу висунути претензій саме до дівчат.

Раніше київський ХІТ розпочав шлях у Лізі чемпіонів із розгромної поразки.