На Запорізького дзюдоїста чекає всесвітня слава

Нещодавно у Запорізькій області проходила першість серед кадетів на татамі зали «Динамо». Численним глядачам запам'ятався високий, міцний, статний спортсмен, який виступав у ваговій категорії понад 90 кг.

А ті, хто знайомий з успіхами цього хлопця на різних змаганнях, з упевненістю стверджують, що Олексій Лисенко згодом може вирости в дзюдоїста світового рівня! Як повідомили сьогодні у прес-службі Федерації дзюдо Запорізької області, вже зараз у його послужному списку чемпіонські титули у вікових категоріях U-16 та U-17, він неодноразовий переможець та призер кубків Європи. 

- Олексію, як вийшло, що ти почав займатися дзюдо?

- Почав займатися з п'яти років і «винні» у цьому батьки, які привели мене до зали «Динамо» на тренування до тренерів Миколи Костянтиновича Данилова та Віктора Володимировича Ковальова. Я, як то кажуть, втягнувся, мені сподобалося. Тренує мене зараз, як і раніше, Віктор Володимирович Ковальов.

- Свою першу перемогу пам'ятаєш?

- Так, посів у турнірі третє місце, причому боровся з хлопцями, які були старші за мене на два роки. Звісно, був дуже задоволений!

- Коли ти зрозумів, що є потенційні можливості вийти на добрий професійний рівень?

- десь півтора роки тому відчув, що є суттєвий прогрес. Після того як став чемпіоном України. Цей успіх послужив для мене поштовхом до активних занять, я почав інтенсивніше займатися, виграв ще один чемпіонат країни, успішно виступав на різних турнірах.

- Все йшло гладко, розчарувань не було?

- На жаль, не вдалося потрапити до призерів чемпіонату Європи, який проходив у Чорногорії. Відмінно організований турнір був дуже сильний склад учасників. Я програв бій за третє місце, зайнявши п'яте.

- Кого відзначиш із суперників?

- Дуже сильні російські борці, яким я програв на стадії півфіналу та поєдинок за третє місце. Гарним був представник Італії, запам'ятався литовський борець. Діти дуже сильні, було цікаво.

- Участь у таких змаганнях потребує як підготовки, так і матеріальних засобів…

- Звичайно. Мені приємно, що є увага, спонсорська підтримка. Намагаюся працювати на совість, розумію, що це важливо не лише для мене.

- Умови підготовки тебе задовольняють?

- Повністю. У моїй рідній залі «Динамо» є все для повноцінної тренувальної роботи, два татамі, роздягальні. Проводяться змагання. В інших містах менші зали, але і нам є чого прагнути. Звісно, перед важливими змаганнями іноді проводяться збори, як передбачено планами підготовки.

- Питання спортивної самоосвіти актуальне?

- Так, регулярно переглядаю чемпіонати Європи, турніри серед дорослих, беру приклад зі старших.

- Хто твій кумир із дорослих борців?

- Подобається, як веде боротьбу олімпійський чемпіон Еліс Торіадіс – неодноразовий чемпіон світу. На недавніх Олімпійських іграх у Лондоні він був третім. Його стиль боротьби для мене - еталон.

- Участь у першості області не розслаблює? Все-таки суперники трохи іншого рівня..

- Якщо чесно, то для мене ці змагання як тренування. Суперники з мого клубу, всі друзі добре знаємо один одного. Кожен знає, чого чекати і сюрпризів не буде.

- Ті, хто молодший за – дихають у спину?

- Є добрі хлопці! Наприклад, на рік молодший за мене, 1997 року народження, Віталій Шепель – дуже талановитий, перспективний борець, що показує хороші результати. Думаю, не тільки мені приємно, що з кожним роком дзюдо стає дедалі популярнішим в Україні.

- Ти вже вирішив, що дзюдо стане для тебе справою всього життя?

- Ще точно не можу так сказати. Багато залежить від мого результату на чемпіонаті Європи цього року. Можливо - і від чемпіонату світу, якщо пройду відбір. Не виключено, що виступлю на дитячих Олімпійських іграх. А як бути - вирішуватимемо разом із батьками. Крім занять спортом, намагаюся приділяти необхідну кількість часу навчанню у спеціалізованій школі-гімназії №11 з поглибленим вивченням англійської мови.

 Микола Бабійчук