Член МОК Борзов: «Російським і білоруським спортсменам доцільно дочекатися закінчення війни»
більше 2 років тому
Дворазовий олімпійський чемпіон, член МОК Валерій Борзов не підтримав ідею Міжнародного олімпійського комітету (МОК) щодо можливого допуску російських і білоруських спортсменів до Олімпіади-2024 у Парижі. Цитує його The Sunday Times.
Борзов, уродженець міста Самбір (Львівська обл.), на Іграх 1972 року у Мюнхені легкоатлет представляв Радянський Союз.Тоді Валерій став дворазовим олімпійським чемпіоном у бігу на 100 і 200 метрів.
Я хотів би підійти до цього питання не з політичної точки зору, а з точки зору людських цінностей. Спочатку потрібно запитати у населення України, як би вони ставилися до зустрічі наших спортсменів з російськими та білоруськими колегами – у повсякденному житті, в їдальні, на трибуні.
Як би вони відчували себе після цього, повернувшись в Україну, у зруйновані рідні міста, де відбувалися викрадення і зґвалтування жінок, де росіяни погрожували і загрожують їм бомбами і оскверняють їхню країну?
Але яке б соцопитування зараз не зробив МОК на території нашої країни, його результат очевидний.
З людської точки зору відповідь гранично ясна: російським і білоруським спортсменам доцільно дочекатися закінчення війни. Тільки після цього можна говорити про їхню появу на Олімпійських іграх.
Я відкрито висловлюю свою думку, дотримуюся загальнолюдських цінностей ікажу про свою позицію, навіть якщо вона не збігається з позицією МОК. Я громадянин України. Я не можу дотримуватися іншої точки зору.
Коли 24 лютого 2022 року розпочалося російське вторгнення, Борзов вирішив залишитися у Києві.
Це було важке рішення, але я вирішив залишитися. Мені підказувала інтуїція, яка додавала віри, що ми будемо у безпеці.
Томас Бах і Крістоф де Кеппер запропонували свою допомогу, за що я був їм дуже вдячний, але я вирішив залишитися вдома з усім тим, що нажив за життя.
Дружина Борзова – радянська гімнастка, чотириразова олімпійська чемпіонка Людмила Турищева народилася у росії. Військова агресія росіян внесла розкол у родину.
Наприклад, у випадку з Людмилою її родичі і сім'я з Ростова.
Зараз, коли я розмовляю з людьми з країн, які з нами воюють, то немає загального розуміння.
Деякі повністю підтримують війну, а інші не можуть дозволити собі говорити вільно, і саме остання група турбує мене найбільше.
