Еволюція, а не революція: як Міністерство молоді та спорту зібралося реформувати український спорт?

більше 1 року тому

Сьогодні, 28 лютого, Міністерство молоді та спорту України звітувало про виконану роботу за 100-денний період перебування біля керма оновленої команди на чолі з Матвієм Бідним.

ХSPORT.ua вдалося побувати на заході, так що, якщо вам теж цікаво, чим займається ця структура, який її план розвитку спорту в країні і як він реалізовуватиметься – поспішаємо про це розповісти прямо гарячими слідами.

Що вони там взагалі роблять?

Розпочавши свою півторагодинну презентацію зі згадки про те, в яких важких умовах зараз живе український спорт, та жахливої статистики, згідно з якою з моменту повномасштабного вторгнення Росії в нашій країні загинули 443 спортсмени та тренери, а також було зруйновано 502 спортивні об'єкти, голова Міністерства Матвій Бідний виділив чотири основні напрямки діяльності свого відомства. Це затвердження через спорт національної ідентичності, молодіжна політика, метою якої є залучення максимальної кількості молодих людей до активного та здорового способу життя, так званий масовий спорт та, звісно, спорт найвищих досягнень. Звучить красиво, але тепер давайте розбиратися, що саме зробила і ще планує зробити нова команда, і які конкретні кроки, на думку її представників, мають бути здійснені для того, щоб український спорт став кращим на всіх рівнях.

Робота оновленого міністерства розпочалася з дослідження поточного стану справ та проведення серйозного моніторингу внутрішньої кухні. Таким чином, з'ясувалося, що значна частина національних федерацій (22) взагалі не отримують фінансування від держави, лише чотири заявили, що мають якісь комерційні доходи, а значна частина не зовсім компетентні. Крім того, питання виникли і до самої системи фінансування українського спорту та підготовки спортсменів.

Пошукати варіанти вирішення проблем вирішили шляхом вивчення досвіду європейських колег, і з цією метою представники Міністерства вирушили до Польщі, Німеччини, Норвегії та Франції, щоб порівняти показники цих країн з Україною. Наприклад, у 2024 році наша країна готова витратити на топовий спорт більше державних грошей (180 млн), ніж Польща (164 млн), Німеччина (125 млн) і Норвегія (70 млн), але при цьому у нас практично не фінансується масовий спорт та розвиток спортивної інфраструктури. Важливості розвитку масового спорту взагалі було присвячено багато часу та слів, а як досягнення у цьому напрямі було презентовано оновлену версію проекту Активні парки – програми, яка допоможе користувачам швидко знаходити місця та маршрути для заняття спортом у різних містах України, планувати свої тренування та відстежувати їхні результати.

Але повернемося до проблем і ще одна – неефективність системи підготовки та виховання молодих атлетів. Міністр Бідний визнав, що більшість серед більше ніж 60 українських ДЮСШ, вищих шкіл спортивної майстерності та центрів олімпійської підготовки існують лише на папері, не мають необхідної інфраструктури і служать швидше для розподілу державних грошей, ніж для реального виконання своїх функцій. У Франції, наприклад, подібних організацій всього 17, а в Норвегії – 8, але вони, на відміну наших, працюють як треба.

Одним словом, коло проблем окреслили: модель фінансування спорту, неефективна робота федерацій, біда з інфраструктурою та підготовкою кадрів, а ще – некоректно сформований список обов'язків самого міністерства. Ну а тепер перейдемо до ідей щодо вирішення цих проблем.

Як хочуть вирішувати проблеми?

Почати боротися з проблемами українського спорту Міністерство молоді та спорту вирішило з самого себе. Перший серед сформованих у чотири пункти основних напрямів реформування – децентралізація державної політики у сфері спорту та його автономія. Ідея полягає в тому, що держава має передати повноваження щодо реалізації цієї політики безпосередньо спортивному руху – федераціям та спортивним клубам, які функціонуватимуть як громадські організації. Також пропонується створення цифрового реєстру користувачів державних коштів у сфері спорту та розміру їхнього фінансування, а ще – суворий контроль над федераціями та помірне виділення їм грошей відповідно до їхнього розвитку та успішності роботи. Відповідальність держави у запропонованій Міністерством моделі зводитися до розвитку інфраструктури та розумного фінансування федерацій у сфері топ-спорту та фізичної активності. А порятунок міністерства від невластивих, на думку Бідного, йому функцій був однією з ключових ідей щодо реформи відомства.

Серед довгострокових цілей, до яких має привести вирішення вищезгаданих проблем та система реформ – розвиток масового спорту та збільшення відсотка українців, які регулярно займаються спортом, до 38% (зараз цей показник знаходиться на рівні 10,8%), входження України до топ-20 олімпійських країн та формування доступної та розвиненої системи спортивної інфраструктури.

Проте Матвій Бідний уточнює, що зміни відбудуться далеко не за один день, і завтра ніхто не побіжить закривати неефективні ВШСМ та ЦОПи, замінюючи їх на ефективні спортивні клуби, як це пропонує Міністерство. Повноцінно скуштувати плоди трансформації, за прогнозами міністра, ми маємо до наступних олімпійських ігор (тобто 2028 року, якщо мова про літні). За словами Бідного, українському спорту потрібна поступова еволюція, а не революція, хоча твердження, звісно, дуже дискусійне.

А повноваження маєте?

Для реалізації цих планів, звичайно, необхідно мати цілу низку механізмів та повноважень у формуванні державної політики у сфері спорту. Вони, за словами міністра, є, однак для досягнення цілей потрібно оновити закон про фізичну культуру та спорт. Міністерство планує ініціювати його проект і подати його Уряду до кінця цього року.

А що там з боротьбою проти Росії?

Але більшість представників медіа анітрохи не менше розвитку українського спорту цікавило питання боротьби з російським, і зокрема з присутністю представників країн-терористок на ОІ-2024 в Парижі, тож цій темі довелося приділити чимало уваги.

Матвій Бідний, 50% діяльності якого, за його словами, спрямована на те, щоб орків не допустили на Олімпіаду, не раз повторив, що Міністерство докладає для цього дуже багато зусиль, проте конкретні приклади цих зусиль звелися до того, що його представники звертаються з проханнями до різних міжнародних федерацій, посилаючись на існуючі бази російських спортсменів, які підтримують війну. Глава відомства констатував, що питання повної заборони участі росіян в іграх просувається так важко, оскільки наш ворог багато років займався так званою спортивною дипломатією, пропихаючи своїх людей у провідні міжнародні спортивні організації світу, і наголосив на важливості розвитку такого роду дипломатії і в Україні.

Міністр дав зрозуміти, що бойкотувати Олімпіаду Україна не планує:

Зараз розглядається можливість якнайкращого виступу та яскравого представництва нашої країни спортсменами на Олімпійських іграх. Ми робимо все для того, щоб наші спортсмени мали можливість туди поїхати, перемогти і, що дуже важливо, показати позицію України, нагадати про те, що відбувається у нас.

Ми розуміємо силу спорту сьогодні, розуміємо, що головною метою є консолідація міжнародної спільноти навколо нашої боротьби, і спортсмени є одними з найпотужніших амбасадорів. Завдяки тому, що сьогодні ми тримаємо позицію та виходимо з потужними меседжами на міжнародні медіа, працюємо на дипломатичному фронті, ми бачимо результати, – сказав Матвій Бідний.

Крім цього, Міністр наголосив на тому, що завдяки, в тому числі, і зусиллям його відомства, росіяни та білоруси якщо і будуть представлені на Олімпіаді в Парижі, то в білих костюмах без національної символіки та права навіть у приватних розмовах згадувати про те, звідки вони, і це вже досить непоганий результат.

Загалом в рамках свого заходу Міністерство молоді та спорту України надало досить цікаву, нехай місцями й утопічну концепцію трансформації українського спорту. Залишається лише спостерігати, як і коли вона втілюватиметься у життя.