Війна. Мета. Мрія: шлях українських спортсменів на Олімпіаду в Парижі

Український стрибун у воду Станіслав Оліферчик з гордістю носить ім'я свого покійного діда, який проживав у Маріуполі. Під час окупації російські війська перетворили українське портове місто у руїни. За словами Оліферчика, дідусь тяжко хворів, але у зруйнованому місті отримувати на необхідному рівні медичну допомогу стало неможливо. Йому було 74 роки, коли він помер у жовтні минулого року.

Ще однією жертвою багатомісячної облоги Маріуполя російськими військами став центр водних видів спорту «Нептун». Оліферчик планував використовувати відремонтований спортивний комплекс у якості своєї тренувальної бази до Олімпійських ігор-2024 року у Парижі. Але його розбомбили у той же день, що і міський драматичний театр. Авіаудар став одним з найсмертоноснішних нападів на мирних жителів за роки російського вторгнення. Розслідування Associated Press встановило, що загинуло близько 600 осіб.

Тому стає зрозуміло, чому уродженець Маріуполя Оліферчик приходить у жах від думки про те, що йому і іншим травмованим війною українським спортсменам, можливо, доведеться відкласти в сторону свій гнів і совість та змагатися з колегами з росії і білорусі на Олімпіаді.

Велику частину часу я злюся. Я просто не можу більше терпіти, коли відбуваються обстріли. Я хочу, щоб росія дозволила нам жити у мирі і трималася від нас подалі.