Влада Нікольченко: «Тренерством займаюся, сказати чи моє це заняття на все життя – не знаю, але час покаже»

Призерка чемпіонатів світу та Європи з художньої гімнастики Влада Нікольченко нині живе в Об'єднаних Арабських Еміратах та займається тренерством. Про те, які поради дала б спортсменкам-початківцям, відмінності місцевої та української шкіл гімнастики, про Олімпіаду, українську збірну, про свій спортивний шлях, а також про те, чи вільне її серце одна з найяскравіших українських спортсменок розповіла в ексклюзиві XSPORT. 

- Влада, як проходить Ваше життя зараз? 

- На даний момент живу в Еміратах, займаюся реабілітацією після спорту та треную діток.  

- Ви зараз мешкаєте в Дубаї. Чим відрізняється місцева школа худужньої гімнастики від української?

- Насамперед – це абсолютно два різні підходи. Почну спочатку, щоб прояснити ситуацію. В Еміратах немає збірної з художньої гімнастики. Тут цей спорт функціонує виключно за клубною системою. Тут країна мусульманської релігії і як пояснюють самі мусульмани те, що дівчатка виступають у досить відкритих купальниках – не дуже сходиться з їхньою вірою. Вони відмовляються відкривати тут через це Федерацію. Відповідно, через клубну систему тут багато національностей та дітей з різних країн. Через це тут і європейськіший підхід. Десь можемо підвищити голос, але ніколи не піднімаємо руку і не обзиватимемо дітей, не переходитимемо на особистості. Все дуже у морально стриманих правилах. В Україні іноді маленьких дівчаток називають «жирними коровами», коли їм сім-вісім років. Вважаю, що це неправильно, бо дуже морально принижує. Фізично в Україні також є інші вимоги. 

- Бачите себе далі у тренерстві чи телевізійній кар'єрі?

- Тренерством займаюся, чи це моє заняття на все життя – не знаю, але час покаже. Щодо телебачення, то у 2022 році мене запрошували ведучою на телеканали Футбол 1, 2, 3. З початком повномасштабного вторгнення росії всі проби скасували, але було б дуже цікаво спробувати себе у ролі ведучої. Думаю, що в мене вийшло б. 

- Чи стежили за Олімпіадою та виступами українських гімнасток? 

- За Олімпіадою в Токіо я не стежила взагалі, я намагалася на той момент захистити себе від цього і вважаю, що це нормально. Мені було боляче. Боляче не фізично, а душевно. Це ще гірше. А ось за Олімпіадою у Парижі я спостерігала з дуже великим інтересом. Не приховую, що я одна з небагатьох гімнасток збірної, яка підтримала ініціативу головного тренера поміняти гімнасток. Я відкрито висловлювала свою позицію, і після результатів Олімпіади не відмовляюся від своїх слів. Дівчатка – молодці! Таї Онофрійчук хочу побажати набратись ще більше досвіду та спортивної мудрості. За команду групових вправ було прикро, що зупинилися за крок від медалі. Це спорт... На те й літня Олімпіада, яка проходить раз на чотири роки, така заповітна та довгоочікувана.

- Хто з чинних спортсменок української збірної Вам імпонує?

- Зараз, мабуть, усі ставки на Таїсію Онофрійчук в індивідуальній першості. Я люблю непередбачуваність, тож спостерігатимемо разом, хто вистрілить за наступний олімпійський цикл.

- Кого з сучасних гімнасток порадите за приклад для наслідування? 

- Когось порадити саме зараз з цього покоління не можу, тому що з багатьма дівчатами не знайома особисто. Коментувати тут щось некомпетентно з мого боку. Щодо минулого олімпійського циклу, коли сама виступала і була в топі в сезонах 2018-2021, вражала унікальність ізраїльської гімнастки Ліной Ашрам, яка стала в Токіо олімпійською чемпіонкою. Була свідком упродовж тривалого часу, як ця дівчина працювала так, як ніхто в житті. Сама тоді спілкувалася з багатьма гімнастками і мала уявлення, що таке підготовка, тренування, змагання та інші спортивні процеси, але Ашрам показувала щось неймовірне!

Так, як це все переживала ця дівчина, таких людей більше не існує... Тоді щотижня ми мали змагання, і ми щовихідних виступали. П'ятниця, субота, неділя – в одній країні. В понеділок прилетіли додому, в середу відлетіли і знову виступали. Пам'ятаю випадок після дня фіналів, був Кубок світу, і на третій день змагань усі були втомлені. Після неділі, коли змагання закінчилися, вона виходила з майданчика і хоча сама забирала практично всі золоті медалі, вставала з тренером і починала все з початку. Вона проходила через величезне навантаження. Потім другий фактор, який мене настільки здивував, що стало соромно... Після всіх змагань у нашому спортивному розкладі присутній такий захід, як банкет. Це просто вечеря, як і всі раніше в готелі. Відрізняється тим, що всі ошатніші і це заключна вечеря перед закриттям змагань. Усі, включаючи тренерів, спілкуються між собою. Ми спускалися на цей бенкет у ліфті з однією італійською гімнасткою і до нас зайшла ізраїльтянка. Вона була одягнена в спортивний костюм та їхала до зали при готелі бігати на доріжці. І це після трьох днів змагань! Чесно, мені було ніяково, адже ми всі їхали нафарбовані, ошатні, прийшли зі змагань, помили голову. Були всі гарні, відпочили та щасливі, адже змагання позаду, а вона йшла бігати у костюмі для згону ваги. Тоді мені стало соромно і до цього дня можу сказати, що на моїх очах більше Ліной Ашрам не працював над собою ніхто. Такі моменти воздаються! Всевишні сили все одно бачать, і її робота віддалася їй олімпійською медаллю. Тут питання стоїть, хто чим готовий пожертвувати. Це справді так працює і всесвіт не обдуриш. Напевно, роботу цієї дівчини хочеться навести як приклад, адже вона отримала те, на що заслужила. 

- Яку пораду дасте гімнасткам-початківцям?

- Починаючим гімнасткам хочеться побажати старанності, працьовитості, терпіння. Це важливо у спорті, адже на будь-яких етапах та починаннях може багато не виходити. Терпіння відіграє велику роль. Напевно, з найважливішого – побажаю вірити в себе. Зіткнулася з багатьма гімнастками, які подають великі надії, але вони в себе не вірять. Тобто діти, які шалено талановиті та працьовиті, але самі вони вважають, що не гідні потрапити до збірної. Чому так – для мене велика загадка... Можливо, це пов'язано з батьками, тренером. Віра в себе має бути на першому місці – я б навіть ось так сказала. Тренери не завжди будуть гладити по голівці та говорити, що ти – молодець. У цих моментах важливо не здаватися і не опускати руки, а продовжувати вірити в себе, працювати і знати, що за будь-якого розкладу і результату ти все одно найкраща! 

- Згадуючи свій спортивний шлях, чи все задумане вдалося реалізувати? 

- Після скандалу з Олімпіадою в Токіо я поверталася до гімнастики на Париж. Наступне, що скажу, не говорила жодному виданню. Десь за три місяці до Олімпіади зрозуміла, що цей шлях, який тривав усе життя, розпочинається саме зараз. Три місяці попереду найскладніші. У тебе буде купа травм, у тебе не буде ніякого особистого життя, життя загалом. Не буде часу з друзями. Потрібно відмовитися від усього, при цьому всьому ще й від смачної їжі і це дуже складно. Потрібно пожертвувати умовно кажучи всім. У мене на той момент були травми, дуже серйозні проблеми зі здоров'ям на тлі стресів. На той момент зрозуміла, що не хочу Олімпіади. Не те що не готова. Зрозуміла, що всі ці муки не будуть виправдані. Зрозуміла, що чудово живу й так. Шалено щаслива, що тоді повернулася після двох років перерви. Я знову спробувала, знову поїхала на змагання, одягла купальник, вийшла на килим. Десь щось вийшло. То був офігенний досвід! Ось цим я, мабуть, закрила свій гештальт. Тому дуже складно відповісти на запитання. З одного боку – ні, зробила не все. Могла б бути на Олімпіаді, але точно не в Парижі. Напевно, моєю Олімпіадою таки мала бути та, яка пройшла в Токіо. Ми це обговорювали з Іриною Іванівною Дерюгіною в тому числі і навіть прийшли до думки, що – так, Ігри в Токіо мали бути моїми. Але, як кажуть, після бою кулаками не махають. То було давно, це вже історія.  Ми це ніяк не змінимо і в принципі, я задоволена результатом своєї кар'єри. 

- Дисципліна б'є талант?

- Так, це правда. Мені всі тренери говорили, що шалено талановита з дитинства. На всіх етапах хореографи говорили, що народжена для гімнастики, що в мене були всі вроджені таланти: стопи, спина гнучка, розтяжка, зріст і була худенькою. Але якщо чесно, у перехідному віці ще до збірної, коли починала займатися у Харкові, зауважила, що на якихось великих та відповідальних змаганнях, якщо не була дисциплінованою та недопрацьовувала, то результати з небес не падали. Потім уже у збірній зрозуміла, що до таланту треба докладати величезних зусиль. Дисципліна – це просто така робота над собою щоденна, коли ти насильно змушуєш себе робити те, чого не хочеш. Хороше інтерв'ю з цього приводу мав футболіст Кріштіану Роналду. Дисципліна дає результати. На будь-якому етапі це проявляється у професіоналів більшою мірою. У звичайних діток – це щоденні тренування, щоденна рутина, повторення одного і того ж самого, щоб досягти високих результатів. 

- Який із Ваших п'єдесталів був «найсолодшим»? 

- Однозначно – п'єдестал чемпіонату світу 2019 року. Після мого першого чемпіонату світу в 2018, коли була дуже близька до медалі і зупинилася за крок до п'єдесталу, весь рік мене мучила думка – що ж було не так?! Я знайшла для себе відповіді і виправила це через рік. Це були неймовірні емоції щастя та адреналіну! У моменті тобі здається, що весь світ біля твоїх ніг!

- Якою благодійною діяльністю зараз займаєтесь? 

- З недавнього, я зробила розпродаж своїх гімнастичних речей, предметів, спортивного одягу та гроші пішли на благодійність дітям. Часто робимо збори військовим. Коли бачу у знайомих збори, намагаюся допомагати, закривати та підтримую інформаційно. Сама була організатором благодійних змагань у Дубаї. Благодійний майстер-клас організовували в Італії. Хочеться, щоб таких пропозицій було значно більше! 

- Які найцікавіші рекламні пропозиції надходили? 

- Досить давно співпрацюю з вітамінами Orthomol. Ми мали дуже цікаву інтеграцію з журналом Vogue. Була стаття про мене разом з Orthomol, де також було розміщено моє інтерв'ю. А так великих рекламних контрактів не було. Нині, мабуть, і не дуже актуально. Спорт відійшов на другий план в Україні під час війни. Увага моя та інших прикута до благодійності, волонтерства. Зараз треба наголошувати на цьому, вважаю. 

- Чи вільне зараз Ваше серце? 

- Загалом і в цілому – так. Моє серце вільне. 

- Яким має бути Ваш обранець? 

- Нещодавно підіймала цю тему на особистій сторінці у соціальній мережі Instagram. Мені там накидали хейту. Хтось погодився, хтось ні. Скільки людей, стільки й думок. Насамперед, мій супутник у житті має бути таким, яким його уявляю. Схиляюся до харизматичного, дбайливого, щедрого чоловіка з почуттям гумору. Напевно, не ходитиму навколо і не буду говорити, що головне – те, що всередині, а не зовні. Зовнішність мені також важлива. Вважаю себе симпатичною та привабливою дівчиною і хочу, щоб мій чоловік мені відповідав. Це, загалом, нормально. Нічого надприродного. 

- Який найоригінальніший спосіб познайомитися запам'ятався? 

- Зі мною часто хочуть познайомитися просто скрізь. На дорозі, у пробці у Києві. Було десь рік тому. Я виїжджала з тренування і в мене була якась поломка, їздила з відчиненими вікнами. В аптеках, супермаркетах, у закладах. Підходили та намагалися взяти номер, але дуже багато разів відмовляла. Як собі пояснюю, коли чоловіки з кимось знайомляться, це залежить не від зовнішності, а від енергетики. Навіть сама помічаю, що є люди, до яких ось прямо хочеться звернутися. Якщо говорити про дівчат, зробити комплімент. Це все енергетика людини – як він і вона себе несуть і позиціонують.

Віталій Дюга спеціально для XSPORT.ua