Гучний скандал, сенсаційний тріумф чоловіків та провал жінок

2024 рік стрімко наближається до свого завершення, а XSPORT.ua не покладаючи рук продовжує підбивати його спортивні підсумки. 

Після серії матеріалів про головні футбольні команди країни, збірну України, Шахтар і Динамо, сьогодні на черзі наші національні команди з волейболу, які по-різному проявили себе у році, що минає.

Чоловіча збірна України: скандал трофею не завадив

У чоловічій збірній України рік розпочався з гучного скандалу: одразу дев'ять волейболістів відмовилися виступати за команду минулого сезону. Ян Єрещенко, Дмитро Терьоменко, Горден Брова, Віталій Щитков, Василь Тупчій, Ілля Ковальов, Владислав Щуров, Тимофій Полуян, а також лідер, капітан та головна зірка цієї збірної Олег Плотницький. Всі вони не прибули до тренувального табору національної команди, що, зрозуміло, зробило її набагато слабшою. 

Хтось посилався на травми, хтось на бажання відпочити після важкого сезону, федерація сипала погрозами на адресу відмовників, але факт залишився фактом: сезон 2024 року, в якому наша команда під керівництвом нового головного тренера Рауля Лосано виступала у Золотій Євролізі та Кубку претендентів довелося проводити без цих гравців.

Однак відсутність цілої низки лідерів, схоже, ніяк не збентежила збірну України, а навпаки, додатково мотивувала волейболістів, які отримали несподіваний шанс зіграти за головну команду країни.  

Синьо-жовті успішно подолали основний етап оновленого турніру завдяки перемогам над Румунією (3:1), Азербайджаном (3:0), Люксембургом (3:0) та Португалією (3:1), а у фіналі чотирьох розібралися з Чехією (3:0) та Хорватією (3:1), вигравши свій перший трофей за сім років.  

Вигравши тоді, коли на нас точно ніхто не ставив, і навіть в Україні на подібний успіх цієї команди навряд чи хтось розраховував. Виграли з купою кадрових проблем та дебютантів у складі, зробивши те, про що перед початком шляху ніхто не міг навіть мріяти. І цей тріумф, звісно, увійде до історії українського волейболу. 

Сенсаційний успіх в Золотій Євролізі дозволив нашій чоловічій команді кваліфікуватися на Кубок претендентів, проте на ще одну, набагато грандіознішу сенсацію, синьо-жовтих, на жаль, не вистачило. Обігравши у чвертьфіналі Чилі (3:1), українці у наступній стадії поступилися команді Бельгії (2:3), а у символічному матчі за бронзу програли ще й Єгипту (2:3).

Однак ця команда і так стрибнула вище голови, давши серйозну їжу для роздумів тим нашим зіркам, які відмовилися виступати за збірну цього сезону. Виявляється, збірна України здатна добувати серйозні результати без самопроголошеної gold generation.  

Я в жодному разі не стаю на чиюсь зі сторін у конфлікті лідерів збірної з ФВУ. Вважаю, що і одні, і інші по-своєму неправі, і подібних ситуацій, які б'ють по репутації українського волейболу, виникати взагалі не повинно. І одним, і іншим варто повчитися публічної комунікації, почати чути один одного і шукати компроміси, але найголовніше – ставити спільну справу вище за якісь дрібні дитячі образи. 

Ну а тим, хто писав історію цього сезону – велике спасибі. Особливе – десяти дебютантам. Дмитру Долгополову, Дмитру Шаповалу, Віктору Шаповалу, Данилу Уривкіну, Олександру Ковалю, Денису Велецькому, Дмитру Янчуку, Олександру Наложному, Микиті Лубану та Ярославу Пампушку. Ці хлопці точно заслужили, щоб ми запам'ятали їхні імена. 

І окрема подяка всій команді за фантастичний камбек з 11:19 у четвертій партії поєдинку проти Португалії. За такі моменти ми любимо не лише волейбол, а й спорт загалом.

Жіноча збірна України: слабша, ніж зазвичай

А ось жіноча збірна цього року трохи розчарувала. Починаючи сезон 2024 року у статусі чинних чемпіонок Золотої Євроліги, підопічні Івана Петкова навіть не зуміли вийти у фінал чотирьох.

Вже на самому початку турніру у синьо-жовтих сталася позапланова втрата очок у поєдинку проти Словенії (3:2), яка на фініші турнірної дистанції, зрештою, зіграла з нами дуже злий жарт. Та й загалом у ході змагань зі стабільністю у нашої команди все було проблематично. 

З аутсайдерами українки попри всі проблеми розібралися, обігравши Естонію (3:0), Словаччину (3:0) та Австрію (3:1). Але два головні випробування чекали на збірну на останньому ігровому тижні основного етапу, і ось їх команда, на жаль, провалила.

У вирішальних матчах за фінал чотирьох Україна зустрічалася з Чехією (0:3) та Бельгією (1:3), і не набравши у цих поєдинках жодного очка у підсумку фінішувала на п'ятій позиції та залишила турнір. Ось тут і згадалася втрата очка у стартовому матчі зі Словенією і віддана партія Австрії, яка посіла останнє місце. Але поїзд на той момент уже пішов, а наша збірна, на жаль, залишилася на пероні. 

Прикро, прикро, але буває. Звинувачувати в тому, що трапилося, команда може тільки себе, адже її рівень жодних сумнівів не викликає. Тепер головне, щоб цей провал став для збірної України уроком, усі причетні зробили правильні висновки, і наступного року синьо-жовті повернулися лише сильнішими, не повторюючи подібних помилок.

 

Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua 

У матеріалі використано фото Getty images, CEV