Тріумф України без «golden generation» та інші підсумки Золотої Євроліги-2024

У Чехії та Хорватії завершилися розіграші Золотої Євроліги-2024. І якщо чоловічій збірній України вдалося не тільки повторити минулорічний успіх (вихід до Кубку Претендентів та фіналу золотої Євроліги), а і перевершити – здобути перемогу у фіналі ЗЄ-2024 над Хорватією. То от жіноча команда цього сезону залишилася за бортом Фіналу чотирьох та не змогла захистити титул.

Жіноча збірна України

Підходячи до змагань, українки вважалися одними з фавориток змагань. Як не як, діючі переможниці Золотої Євроліги, які майже не змінили склад у порівнянні з минулорічною заявкою.

Але одразу все пішло не найліпшим чином. Втрата очок у першому ж матчі групового етапу у протистоянні зі Словенією ще потім дасться взнаки. Та і загалом по ходу змагань зі стабільністю у нашої команди все було проблематично. Особливо кидалися в очі проблема у другій зоні – якщо минулого сезону Анастасія Крайдуба стала MVP фіналу Золотої Євроліги, то після не дуже виразного дебюту у чемпіонаті Італії і міжнародний сезон також склався нерівно.

Наставник команди Іван Пєтков намагався виправити ситуацію виходами на заміну Анни Артишук, але і у номінальної другої діагональної команда все виходило не набагато краще. Питання викликало тільки небажання болгарського спеціаліста спробувати на своїй рідній позиції Вікторію Лохманчук, але до останнього спеціаліст задіював гравчиню Буковинки виключно у четвертій зоні. Виходило непогано, але складалося враження, що заміна все ж не туди.

На заключному домашньому ігровому вік-енді дівчат очікував найважчий виклик. У Польщу приїхали збірні Бельгії та Чехії. В обох зустрічах українки очок не набрали. І якщо з чешками було помітно, що у даний момент у боротьбу за перемогу залишається тільки вірити, то зустріч з Бельгією була набагато ближчою. Дуже неприємним стався злам у четвертій партії, яка, так вийшло, що вирішувала долю Фіналу чотирьох. Програвши сет з 19:14, за додатковими показниками українки пропустили на четверте місце у групі Швецію. Можна згадувати і втрату зі Словенією, і віддану партію не найсильнішій збірній Австрії, але факт залишається фактом – цього сезону команда на Фінал чотирьох не награла.

Зважаючи, як плей-оф Золотої Євроліги завершився – Швеція, яка дивом дісталася до цієї стадії, обіграла на тай-брейках Бельгію та Чехію та вперше виграла турнір – залишається тільки гадати, а чи змогла би наша команда так переродитися на вирішальні матчі. Так вийшло, що бельгійки, поступившись у півфіналі шведкам, залишили жіночу збірну України без Кубка Претенденток. Українська волейбольна спільнота одразу згадала про двічі підкладену бельгійками свиню – камбек у четвертому сеті у групі та програш у півфіналі ЗЄ-2024, який вартував нашій команді шансу посперечатися за путівку до Ліги націй. Та моя думка все ж інша – все було у наших руках і можливістю не скористалися також саме ми.

Чоловіча збірна України

Якщо у жіночої команди України підготовка до турніру проходила без казусів, то виступ чоловічої збірної України на Золотій Євролізі-2024 був на фоні величезного скандалу. Більшість гравців команди, які останніми роками асоціювалися з командою, на підготовку до ЗЄ-2024 не прибули. Причин було декілька – конфлікт гравців з функціонерами Федерації волейболу України та травми. І якщо з другою проблемою зіштовхнулася не тільки Україна – по ходу сезону-2023/24 величезна гравців національних команд були на пошкодженнях через насичений міжнародний сезон та зламану підготовку до виступів у клубах, то перше питання є більш комплексним. Тут лягли і зміна головного тренера Угіса Крастіньша на Рауля Лосано, що привітали далеко не всі гравці, і суперечки щодо питань умов до підготовки змагань, високі очікування від керівництва ФВУ та багато чого іншого. Чию б сторону ви тут не займали, факт залишається фактом, – для українського волейболу це великий мінус.

Тож на Золоту Євролігу-2024 в збірній України було 10 дебютантів – Дмитро Долгополов, Дмитро Шаповал, Віктор Шаповал, Данило Уривкін, Олександр Коваль, Денис Велецький, Дмитро Янчук, Олександр Наложний, Микита Лубан та Ярослав Пампушко. Розширена заявка команди складала 16 виконавців при 14 дозволених на матчі під егідою ЄКВ. Тож аргентинський спеціаліст доволі багато проводив ротації гравців, шукаючи волейболістів, які можуть давати результат тут і зараз.

З перших матчів було помітно, що остаточно награтися колектив ще не встиг, але певний технічний брак сповна виправляли бажанням. Із важливого, команда з явними аутсайдерами Люксембургом та Азербайджаном не давала суперникам жодних можливостей повірити у потенційний успіх, закривши обидва матчі «всуху».

Решта ігор були доволі конкурентними – перемоги над чвертьфіналістом Євроволей-2023 Румунією та Португалією, а також поразки від Чехії та Бельгії. Особливо хочеться відзначити гру з португальцями – впевнений, що камбек у четвертій партії з 11:19 надовго запам’ятається всім українським вболівальникам.

У півфінал плей-оф українці вийшли посіяні під третім номером, але зуміли показати себе на славу – реванш у Фіналі чотирьох у зустрічі з Чехією та перемога у матчі за титул з Хорватією. Якщо у зустрічі з чехами можна знайти фактори, які нам трохи допомогли – не найбільш бойовий склад збірної Чехії та виліт основного забійника Патріка Індри… Але, з тим волейболом, який «синьо-жовті» тоді демонстрували, українці могли би боротися і з елітними збірними сучасного волейболу.

І кульмінацією став фінал. Хорвати, які з кожним роком прогресують, підходили до матчу з сімома поспіль перемогами. Підтримка домашніх трибун, підбір основних виконавців – очікування простої прогулянки навряд у когось було. Ще і величезна кількість брудних дій протягом матчу, постійні розмови з арбітрами та спроби вивести нашу команду з себе. Як тут не пригадати баталії з нашим криптонітом Туреччиною – картина у фіналі Золотої Євроліги-2023 була майже ідентичною. Але, якщо минулоріч, збірна України під цим тиском місцями давала слабину, то у цій зустрічі наші козаки показали свій сталевий характер.

Не можна не відзначити і 14 ейсів на 13 хиб з подачі у грі з хорватами – зазвичай, велика кількість браку на подачі було нашою ахіллесовою п’ятою. Розкрився MVP фіналу Євгеній Кісілюк, який раніше більшість часу проводив у квадраті для запасних, не псували каші виконавці, які з’являлися по ходу матчів на заміну (Микола Рудницький, Віктор Шаповал, Ярослав Пампушко отримували чимало ігрового часу).

Загалом, ці змагання показали, що резерв у нашої команди є. І він готовий давати результат. Ще одна обкатка очікує команди вже за кілька тижнів – з 4 по 7 липня у Китаї українці зіграють у Кубку Претендентів. Шлях до Ліги Націй-2024 простим точно не буде – Китай, Бельгія, Хорватія та Катар без бою точно не здадуться. Але команда показала, що вони готові творити дива – і сподіваємося, що ми станемо свідками ще одного чарівного виступу від українців.

Хто знає, як турнір склався би з іншим складом, але звання «golden generation» (як себе назвала команда минулого року), потрібно доводити на майданчику. Сподіваємося, що гострі кути вдасться згладити, і форма виконавців буде визначати склад збірної України, а не якісь конфлікти.