Беленюк: « Щоб поїхав на Олімпіаду я, а не Новіков – це рішення тренера збірної Шацьких »

« Ні. Його заявили за два дні до того, як я травмувався. Тоді ще поцікавилися моєю думкою. Сказав, що нехай їде, бо спаринг-партнери знадобляться в Токіо і мені, і двом іншим нашим борцям – Ленуру Темірову і Парвізу Насибова. Якби ми захотіли заявити Новікова тоді, коли я травмувався, то вже б не змогли цього зробити, оскільки минули терміни подачі заявок ».

« Відразу скажу, що у мене ніякого конфлікту з Семеном і його тренером не було. Так, вони мали питання, і можна було дискутувати щодо тих претензій, які вони висловлювали. За підсумками цих бесід ми зробили певні висновки. Думаю, цей досвід допоміг Володимиру Шацьких пізнати справжню сутність деяких людей ».

« А щодо історії в жіночій боротьбі спілкувався з Тетяною Кот. Пожартував тоді, мовляв, як вона все прорахувала. Але насправді, як борець, розумію, що для того, щоб травмувати когось свідомо, треба дуже сильно постаратися. І, як правило, після першої невдалої спроби людина вже розуміє, що його хочуть вивести з ладу і від продовження спарингу відмовляється. Такі методи « суперництва » в боротьбі - велика рідкість ».

« Якщо ж говорити про Новикова, то в Токіо він постійно тренувався з Парвізом Насибова. Я стояв в парі з Шацьких. Свою функцію Семен виконав і допоміг завоювати медаль Парвізу. Так само, як мені в Ріо 2016 допоміг мій тодішній спаринг-партнер Саша Шишман ».

« Це неправда. Це рішення тренера збірної Шацьких. Точніше, я сам заслужив право виступати на Олімпіаді. Тим, що став чемпіоном світу і отримав ліцензію. Після цього я сумлінно тренувався, пройшов на рівних з іншими борцями всі збори. Зокрема, в цьому році, взявши у Верховній Раді на початку літа відпустку за свій рахунок. Ми поїхали в польське Закопане. Там провели тритижневий збір в горах. Після цього було два збори в Конча-Заспі. Мені зараз розповідають різні дурниці. Зокрема, про те, що Шацьких призначили головним тренером збірної саме для мене. Це не так, тому що коли приймалося рішення, я особисто спілкувався з паном Гутцайтом про доцільність призначення Шацьких виконуючим обов'язки наставника збірної. Кожен спортсмен – егоїст. Я розумів, що якщо тренер працює тільки зі мною, у нього буде один підхід. Очолюючи всю збірну, фахівець розпорошує увагу, менше часу приділяє безпосередньо тобі. Тоді ніхто не знав, якою буде результат. Це зараз, коли ми знаємо, що я виграв золото, Насибов завоював срібло, а Темірову не вистачило зовсім небагато, щоб добути бронзу, можна стверджувати, що Шацьких – молодець. Але ми не знали, яким буде ефект. Якби не було такого результату, вся відповідальність і критика були б в його сторону ».