21 рік тому Сергій Бубка допоміг японському хлопцю. Зараз він активно волонтерить заради перемоги України у війні
около 3 лет назад
Під час війни з росією Україна отримує допомогу з багатьох куточків світу. Для нас це і приємно, і дуже важливо одночасно. Не стоїть осторонь і Японія, яка підтримує нашу державу не тільки на офіційному рівні, але і на рівні звичайних громадян. Один із них – ведучий спортивних новин та коментатор місцевої телемережі Tokyo Broadcasting System Томохіро Іші.
37-річний журналіст має велику історію стосунків з Україною, яка розпочалась 21 рік тому, коли він познайомився з нинішнім президентом НОК України Сергієм Бубкою. Іші тоді був 16-річним тенісистом, який намагався пробитись у великий спорт. На жаль, через травму з тенісом японцю довелось завершити у 20 років, проте він знайшов себе в спорті в інший галузі – на телебаченні.
Від початку повномасштабної війни в Україні Томохіро Іші активно допомагає нашій державі з батьківщини, про що він і розповів в інтерв’ю нашому сайту.
На початку березня я отримав повідомлення від президента НОК України Сергія Бубки і з того часу став активно допомагати вашій державі. Я взявся допомагати українським спортсменам в плані екіпірування. До речі, мені в цьому дуже допоміг Олімпійський комітет Угорщини, який організував доставку одягу з Будапешту до Ужгорода. Тобто я знайшов екіпірування в Японії, доставив його до Угорщини, а звідти ми вже переправили його до України.
Якщо казати про масштаби, то це сотні одиниць екіпірування, я дуже вдячний всім, хто в Японії мені допоміг в цьому. Дуже сподіваюсь, що українські діти отримали трохи позитиву, коли відкривали коробки з одягом та приміряли його. Вірю, що моя активність допоможе їм вирішити нинішні спортивні проблеми.
Окрім того я акумулював допомогу від багатьох японських компаній для України. Ці компанії допомагають вашій країні різними шляхами: фінансовим, продовольчим, благодійним, і іншими. Дуже вдячний моїм співвітчизникам за їх добрі серця.
Я зараз працюю ведучим на телебаченні. Тому ще однією своєю місією бачу працювати в медіа-середовищі на користь України. Я багато і ґрунтовно розповідаю про успіхи українських спортсменів на нашому телебаченні. Мені здається, що перемоги ваших атлетів в час війни мають особливе значення і велику силу. Кожна завойована медаль допомагає створювати правильний імідж України в світі.
Щиро вірю, що через спорт ми можемо допомогти Україні під час війни. І ми маємо це робити.
Ви сказали, що ваша допомога Україні розпочалась з повідомлення від Сергія Бубки. А ви з ним були знайомі?
Так, я знаю Сергія вже 21 рік. Ми з ним познайомились у Європі, коли мені було 16 років. Я тоді приїхав туди в якості молодого тенісиста аби почати кар’єру на дорослому рівні. Ми з двома його синами, які теж займались тенісом, тренувались у одного тренера. Так ми і познайомились. Його сім’я дуже гарно до мене ставилась і, не дивлячись на те, що я не знав ні англійську, ні українську, вони намагались допомагати мені чим могли.
Пам’ятаю, що тоді 16-річним хлопцем добре засвоїв ті уроки, які мені давало спілкування з Сергієм Бубкою. Я побачив як спілкуються в серйозних колах, навчився поважати людей, правильно вести комунікацію. Якось я жив в будинку їх сім’ї і одного разу вони взяли мене з собою на відпочинок. Ми дивились фільми, відпочивали, багато розмовляли. Це дуже теплі спогади, які залишаться зі мною назавжди.
Сім’я Сергія Бубки – моя Європейська родина.
На це в мене є три конкретні причини:
Перша: як я вже розповів вище, колись українська сім’я допомогла мені. Я дійсно вважаю, що без Сергія Бубки я б зараз не працював телеведучим на TBS. Моє спілкування з його родиною, з іншими моїми українськими друзями завжди було дуже теплим, ваші співвітчизники приймали мене з великою турботою. І, маючи зараз нагоду, я хочу їм віддячити.
Так, можливо я не можу забезпечити ту підтримку, яку варто, власними силами, але в мене є японські товариші, які залюбки долучаються до моїх ініціатив.
Друга: я впевнений, ми маємо допомогти українським дітям побудувати світле майбутнє. Зараз ваші діти переживають дуже стресову ситуацію, багато хто з них втратив домівки, рідних, умови для звичайного життя. І ми всі разом маємо це виправити!
Тому, дуже сподіваюсь, що діти, яким допоміг я. хоч не надовго, але посміхнуться, отримають долю позитиву, та повірять в світле майбутнє. чесно вам скажу, хочу аби ми жили так щоб увесь світ був наповнений дитячим сміхом.
Третя: знову ж таки, як я вже казав, спорт це великий інструмент аби допомогти встановити мир. Я це відчуваю, коли спілкуюсь зі своїми друзями по всьому світу. Тому, маючи певний ресурс в світі спорту, я хочу робити від себе все аби допомогти прискорити повернення миру в Україну.
.Томохіро, можете розповісти, яка взагалі в Японії суспільна думка про війну в Україні?
Всі наші громадяни щиро сподіваються, що український народ якомога швидше заживе своїм попереднім мирним життям. В той же час, ми бачимо, що світ має краще допомагати вам, ви справді цього потребуєте. Потрібно аби війна завершилась якомога швидше.
До речі, ми знімали декілька роликів в підтримку України, і багато японців залюбки зголосились взяти в них участь.
Сюжет Європейської правди про допомогу Україні від Японії під час війни
Ви часто дивитесь змагання за участі українців?
В принципі, дивлюсь достатньо регулярно, але в більшій мірі лише великі змагання. Я щиро вражений виступами українських Паралімпійців на Іграх в Токіо. Також пам’ятаю крутий виступ вашої біатлонної команди на Паралімпіаді в Пекіні. Вони показали неймовірну силу тоді. Їх результат став великою новиною в японських спортивних новинах.
На Олімпіаді в Токіо я коментував бронзовий матч Еліни Світоліної – вона нереальної потужності атлет. Також пам’ятаю бронзовий виступ вашої дзюдоїстки Дарії Білодід, яка тоді у півфіналі боролась з нашою спортсменкою.
Нещодавно я працював на «Діамантовій лізі» у Парижі, де троє ваших стрибунів в висоту завоювали медалі: золото, срібло та бронзу. Сподіваюсь, вони повторять цей результат вже цього місяця на чемпіонаті світу у Юджині.
Також я вболівав за ваших спортсменів на чемпіонаті світу з водних видів спорту, який завершився зовсім нещодавно. Пам’ятаю, дивився золотий фінал за участі ваших дівчат-синхроністок. Ваша і наша країни завжди серед лідерів у артистичному плаванні.
Скажу ще раз, що перемоги українських спортсменів це велика допомога вашій державі у війні з росією.
- Томас Бах поділився враженнями від візиту до України під час війни.
Так, звичайно. Перше місце в мене посідає Сергій Бубка, далі – Андрій Шевченко, після нього йдуть легкоатлетки Юлія Левченко, Ярослава Магучих, Ірина Геращенко та фігурист Іван Шмуратко.
Поделиться