Олександр Манчак: «Напередодні Олімпіади Хижняк отримав важку травму – розрив біцепса»

Про Олександра Хижняка та його батька і тренера Олександра Хижняка-старшого

На Олімпійських Іграх немає випадкових боксерів, тут не може бути прохідних поєдинків, відібратися на ці змагання це вже досягнення, тому кожний бій у Сашка був як останній, він викладався на повну, я вам скажу, він взагалі інакше не вміє. Олександр Хижняк – це для мене еталон спортсмена. Сила волі, дисципліна, характер, такого іншого я не зустрічав. Олександр випадково не потрапив на ОІ-2016, в Токіо у фіналі сталась прикра випадковість, але весь той довгий час до наступних Ігор він стиснувши зуби, незважаючи ні на що, йшов до своєї «золотої» мрії. Напередодні Олімпіади Олександр отримав важку травму, за прогнозами лікарів повне відновлення після такої травми займає від 6 до 9 місяців, хто займався боксом знає, що таке розрив біцепса. Але я відразу всім сказав, що Сашко відновиться і виграє цю Олімпіаду навіть одною рукою. Це настільки ментально сильна людина, і те, як його надихає батько, я такого не бачив, на мою думку, це взагалі один із найсильніших тандемів син-спортсмен батько-тренер, за всю історію світового спорту. 

Секрет успіху Олександра Хижняка – несамовита відданість, сила волі, залізна дисципліна та унікальний батько-тренер. Було дуже багато хейтерів, які казали, це не його вага, він не відновився, він давно не боксував, він в поганій формі, він вже не той, але він той, він – Олімпійській чемпіон, який незважаючи ні на що, пройшов цех шлях до кінця, не зламався, падав та підіймався, ставав краще і рухався далі. Саме такі люди і є прикладом незламності для усієї молоді нашої країни. Саме завдяки таким людям як Олександр Хижняк та його батьку, батьки приводять своїх дітей до залу, завдяки таким людям ми виховуємо в нашій країні здорову сильну незламну націю!

Я дуже вдячний Сашку та його татові за те, що вони зробили, за цю золоту медаль, за те, що дали мені можливість бути причетним, дякую нашим Збройним силам, що дають нам можливість займатися улюбленою справою, голові НОК України Вадиму Марковичу Гутцайту, міністру молоді та спорту Матвію Вікторовичу Бідному, президенту ФБУ Олегу Юрійовичу Ільченку, головному тренеру Дмитру Дмитровичу Сосновському, нашим партнерам та всім небайдужим, які разом з нами працюють на благо українського боксу, ця перемога – перемога всієї нашої країни!

Про першу поїздку на Олімпіаду

Це моя перша Олімпіада на яку я потрапив вживу. Ви знаєте, я з дитинства займався боксом, великих досягнень у рингу в мене, на жаль, не було, але я дуже люблю цей вид спорту, і навіть зараз час від часу відвідую боксерську залу. Любов до цього виду спорту я виховав і в своїй молодшій сестрі, як старший брат я надихав її заняттям спортом, бо сам весь вільний час був у боксерській залі. У сестри боксерська карʼєра була успішнішою, вона була багаторазовою чемпіонкою України, чемпіонкою та призеркою чемпіонатів Європи, багаторазовою чемпіонкою та призеркою міжнародних турнірів класу «А», і мала реальні шанси поїхати на ОІ в Ріо-де-Жанейро (Бразилія), але не через травми не склалося. На Олімпіаду в Токіо я міг поїхати вже як один з керівників федерації боксу Харківської області, нагадаю, що тоді двоє представників Харківської області поїхали на ОІ-2020 – Микола Буценко та Ярослав Харциз, але знову не вийшло, стався COVID, і це були закриті змагання для відвідувачів. Вже як віцепрезидент ФБУ, я поїхав на цю Олімпіаду в Париж.
До чого я веду, я не спортсмен, не тренер, але я дуже люблю цей вид спорту, і дуже багато часу йому приділяю, я теж пройшов цей довгий шлях, коли підтримував свою сестру, потім боксерів Харківської області, а зараз боксерів всієї країни. Я щаслива людина, я був присутній і був причетний до історичної події на ОІ-2024, на якій наш славетний боксер вписав золотими літерами своє імʼя в історію світового боксу. Я був поруч з рингом коли йому підіймали руку, разом з ним співав гімн, який лунав на його честь, і на честь нашої неньки України. Це був довгий шлях, ці емоції не передати словами, це треба відчувати.

Про підтримку Айдера Абдураімова та Дмитра Ловчинського

Окремо хочу сказати декілька слів за наших хлопців боксерів, які теж були на Олімпіаді, це Айдер Абдураімов та Дмитро Ловчинський. Вони дуже талановиті хлопці, які довели на другому відбірковому турнірі, що вони вже є одними з найкращих боксерів світу тому, що відібратися на ОІ, це вже велике досягнення. Щодо їх виступу, на мою думку, вони просто не встигли відновитися після тяжкого світового турніру в Таїланді, ні фізично, ні психологічно, вони там були на піку своїх можливостей, було дуже мало часу. Дмитро та Айдер молоді боксери, які не мали досвіду участі у змаганнях такого рівня, але не треба опускати руки, 4 роки це не дуже багато часу, але за цей час треба зробити правильні висновки та зробити потужний крок вперед, щоб покращити свій рівень. Треба брати приклад з Олександра Хижняка, вірити в себе, у свою мрію, і ще більше працювати, і все обовʼязково вийде. Хлопці здобули безцінний досвід і стали набагато сильнішими, впевнений, усі їхні перемоги ще попереду!