Автор переможного голу проти Динамо: «Дубінчак щось там сказав по типу: «Селюк, закрий рота»

Динамо вперше з сезону 2012/13 не вийшло до чвертьфіналу Кубка України. Сенсація. І її автором стала Оболонь.

Команда Валерія Іващенка здобула перемогу завдяки голу Сергія Суханова, нападника, що, як виявилося, має на меті якось зіграти і на позиції воротаря.

Як воно, переживати ці дні слави, в команді з цього приводу не підколюють?

Так, забив Динамо і в один момент багато уваги від журналістів, інтерв’ю. Але я до цього ставлюся спокійно.

Трохи, може, підколюють, що мені зараз телефонують часто, вітають більше, ніж на день народження. Тренер каже, що це навіть краще, ніж на день народження. Я згоден.

Скільки разів передивлялися свій гол?

Я відразу після матчу всю гру дивився – повністю: перший, другий тайм. Потім моменти. Рази три-чотири дивився. Дивишся – і приємно.

Ви були в академії Динамо. Часто журналісти притягують за вуха, що від цього матч стає принциповішим. У вашому випадку так було?

Та ні, не було. Я був там в дитячому віці. Звісно, хотілося перемогти, забити. Тим паче, я на домашній арені ще не забивав. І загалом, що може бути краще, ніж забити і перемогти Динамо? Не можу уявити навіть. Тільки єврокубки. Я мріяв про це. Мрії, як-то кажуть, збуваються.

Не було принциповості, лише бажання проявити себе, спробувати свої сили з їхніми футболістами.

Кажуть, у вас на полі була суперечка з Краваєвим, мовляв він назвав вас селюком, колхозником. Правда?

З Караваєвим – ні. З Дубінчаком таке на початку було. Я на емоціях був, заведений. Але я кричав не в бік гравців Динамо, а до судді. А Дубінчак щось там сказав по типу: «Селюк, закрий рота». Божечки, я й не приховую, що я з села. Караваєв нічого такого в мій бік не казав, тільки повсміхався.

Мені тут немає чого соромитися. Так, у мене був такий період в житті, що треба було заробляти гроші і я заробляв їх не футболом. Я не хотів в 18 років у батьків гроші брати. Тому грав за Нафтовик-2 і сказав тренеру, що хочу працювати. Я цього не соромлюся, це моє життя, етап, який треба було пройти. Після цього ти ще більше цінуєш все те, що зараз маєш.

Це добре. Бо часто футболісти забувають, що вони також звичайні люди.

Ні, я така сама людина. Перш за все треба бути людиною. У мене немає такого. Я простий, чесний чоловік.

Наскільки довго команда святкувала? З одного боку, скоро наступний матч, виїзд до Миная. З іншого – вибити Динамо з Кубку не кожного дня вдається.

Я згоден. Але часу на святкування не було, справді, гра ось вже скоро. Так, лише після гри. Святкувати, як тренер каже, будемо у відпустці. Дай Бог, щоб у нас на той момент вже було все добре в країні.

Так, не кожного дня ти перемагаєш Динамо, але тут ми суто на стадіоні посиділи, попідколювали один одного, що обіграли такий клуб. Приємно, звісно.

Були преміальні?

Має щось бути. Я просто, коли президент був у роздягальні, давав інтерв’ю. Не хочеться переказувати, що від інших почув. Звісно щось буде. Надіюсь і думаю, що у нас буде не тільки пиво.

Ми налаштовуємося на кожен матч, віддаємося своїй справі на 200%. Так, календар тяжкий, гарні команди були, одні з найкращих в УПЛ і ми вже з ними зіграли. Нас і налаштовувати на них не треба, мотивація подвійна з такими клубами грати і перемагати їх.

Ну і ми, як новачок УПЛ, нікому провально не програли. Так, якісь нюанси: там червона, там незарахований гол, ще щось…

Але я, насправді, як спершу глянув в календар, то, думаю: «Божечки, можна ж було трохи щось для новачка і…» Ну що ж, така наша фортуна, ми не шукаємо легких шляхів. Але, насправді, всі команди тяжкі. Немає прохідних матчів.

Далі календар більш поблажливий. Є тиск того, що потрібно починати брати очки?

Такого тиску, щоб великого, немає. Ми самі розуміємо, що, до прикладу, з Минаєм зараз буде лобова гра. Але треба перемагати в кожному матчі, ми так налаштовуємося. Хочемо радувати вболівальників, ЗСУ і самих себе.

Дивно це питати у людини, яка забила такий крутий гол, але, що загалом робити з забитими м’ячами, їх бракує?

Можливо, емоції і відповідальність беруть гору. Навіть не знаю, як відповісти. Питання нелегке. Потрібно реалізовувати свої моменти. У нас їх достатньо в кожному матчі. Ми награємо, як мінімум, на один гол. Але ще не вистачає нам упевненості. Може класу.

Ви проти Динамо грали в нападі з Краснопіром. Як він пережив матч з Вересом, коли його замінили вже по перерві? І чи не спіймав зірочку через те, що з’їздив у молодіжну збірну України?

В жодному разі. Він скромний хлопець, немає у нього такого. Ігор така людина, що не забив один момент – і засмучується, дуже близько бере до серця. Навіть на тренуванні. Я казав йому, що не треба так, на цьому життя не закінчується, буде ще момент.

Це неправда, що він зірочку спіймав. Він дуже сильно хоче забивати. Не знаю, може часом і не треба так сильно хотіти.

І, наостанок, яка взагалі ваша позиція? В Оболоні ви граєте в нападі, але впродовж кар’єри було багато інших варіантів.

Так. Я буду викладатися і показувати свої найкращі якості, на яку б позицію мене не поставив тренерський штаб.

Я, фактично, не грав тільки на позиції воротаря. Але в майбутньому мені і там би хотілося спробувати.

Після перемоги над Динамо кажуть, що Кубок – Оболоні. А ви що скажете на це?

Та ні, я не можу так далеко заглядати. Кубок – це непередбачуваний турнір. Он Вікторія обіграла клуб Прем’єр-ліги. Будемо налаштовуватися на наступну гру, виходити перемагати. А там життя покаже, що буде далі.

Сергій Лук'яненко

Telegram-канал автора