Остання команда мрії Лобановського

Хтось працює у футболі, а декого вже немає в живих. Київське Динамо під керівництвом Валерія Лобановськогостало, мабуть, головною сенсацією Ліги чемпіонів сезону-1998/1999. Команда українців показувала суперсучасний футбол, вийшла до плей-оф з групи з чемпіонами Англії та Франції, а у чвертьфіналі вибила чинного володаря трофея – мадридський Реал. Тільки в півфіналі Баварія з величезними труднощами і не без долі везіння зупинила український клуб. 

Розповідаємо, як склалися долі футболістів і тренерів тієї незабутньої команди – останньої дрім-тім великогоЛобановського.

Воротар: Олександр Шовковський

У своїй біографії Все в твоїх руках СаШо пише, що в 1999-му всерйоз роздумував закінчити кар'єру. Надто вже важким був психологічний тягар від двох провалених матчів: домашнього півфіналу ЛЧ з Баварією, коли Шовковський пропустив два необов'язкових голи, і матчу за право грати на чемпіонаті Європи проти Словенії. 

Впоратися з тягарем відповідальності все ж вдалося – і Шовковський твердою ходою пішов достатусу абсолютної легенди українського футболу. Він єдиний дограв до наступного плей-оф ЛЧ для Динамо, який відбувся тільки у 2016 році. Незважаючи на безліч травм, Олександр увійшов в історію рекордсменом за кількістю матчів, що в чемпіонаті України, що в історії Динамо. І якщо ці його рекорди ще можна побити, то нуль пропущених у серії пенальті ЧС-2006, коли СаШо вивів збірну України до чвертьфіналу – тільки повторити.

Завершивши кар'єру в 41 рік, Шовковський незабаром увійшов до тренерського штабу збірної України. Пам’ятаємо, що під час спалаху епідемії коронавірусу, Олександр був заявлений на товариський матч зі збірною Франції (1:7), але на поле все ж не вийшов.

Захисник: Олег Лужний

Тим, хто вішає ярлик уже пізно їхати на 25-річних гравців, корисно ознайомитися з біографією Лужного. Непрохідний правий захисник перейшов до лондонського Арсенала за лічені тижні до свого 31-го дня народження – і тим не менш став важливим гравцем команди на наступні чотири сезони. Жодного разу за час перебування Лужного на Хайберікоманда Венгера не фінішувала нижче другого місця, а у 2002-му оформила золотий дубль. У команді мрії захиснику знадобився фірмовий універсалізм від Лобановського: частіше з'являючись на правому фланзі, він періодично підміняв основних гравців і зліва, і в центрі захисту. 

Після Арсенала Олег трохи пограв за Вулвергемптон і спробував себе в ролі граючого тренера в латвійській Венті. Потім повернувся в Динамо, де довго допомагав клубу в ролі спортдира, помічника і виконувача обов'язків головного тренера. Спроба Лужного стати головним тренером у Таврії успіхом не увінчалася.

Захисник: Каха Каладзе

Навряд чи селекціонери київського Динамо, відстежуючи в 1997-му зовсім юного захисника, могли припустити, що стежать за майбутньою зіркою Серії А і політиком першої величини. У Динамо Каха відіграв лише три роки, але це були найкращі три роки: з виходами в топ-4 і в топ-16 турніру найсильніших клубів Європи. 

У січні 2001-го Мілан, який не міг натішитися підписанням Шевченка, виклав за Каладзе величезні як для захисника того часу 16 млн євро. На Сан-Сіро Каха став повністю своїм, застав одне з найкращих десятиліть в історії клубу і виграв дві Ліги чемпіонів. А після кількох сезонів догравання в Дженоа розкрився як великий політик: у Грузії його обрали до парламенту і призначили міністром енергетики, а 2017-го він переміг і на виборах мера Тбілісі.

Захисник: Олександр Головко 

Захисник, який у парі з Ващуком з'їдав Рауля і Бергкампа, один із небагатьох залишився в Динамо, поки був потрібен. Дев'ять років у Києві принесли Головку сім чемпіонських титулів – тільки після смерті Лобановського нескінченну серію киян розмочив Шахтар. Під завісу кар'єри Олександр трохи пограв у Китаї (ще до того, як це стало мейнстримом) і в рідній Таврії. 

Повісивши бутси на цвях, Олександр мало не наступного дня увійшов до системи українських збірних. Асистент в U-17, головний в U-18, головний в U-19, головний в U-16, знову головний в U-17 – аж до роботи в молодіжній збірній, Головко 12 років працював з юнаками. 

У 2018 році Головко отримав перший тренерський досвід в українському клубному футболі. Щоправда, без особливих успіхів: Олександр недовго і не дуже вдало наставляв першоліговий Кремінь. 

Захисник: Владислав Ващук 

Один із плеяди найталановитіших вихованців Динамо відчув на собі всю ненависть динамівських фанатів після переходу до спартака. Навіть у Чорноморці, за який Ващук грав спочатку після повернення з москви, його постійно ображали київські ультрас. Ще гостріше питання їхніх стосунків постало 2005-го, коли він підписав контракт з Динамо. Як говорив Ващук, на зустрічі з фанатами від нього зажадали встати на коліна і попросити вибачення – цього він не зробив і, за великим рахунком, дотепер залишається в списку динамівських легенд знедоленим.

Втім, кар'єра у Владислава все одно вийшла на заздрість багатьом: він один з небагатьох учасників походу 1999-го взяв участь і в ЧС-2006. Щоправда, з часом він перетворився для посередніх команд української Прем'єр-ліги на своєрідну чорну мітку. Чорноморець і Львів, підписавши Ващука як футболіста, вилітали, київський Арсенал, найнявши його як спортдиректора, збанкрутував, навіть футбольна академія Ващука закрилася 2019-го. 

Захисник: Юрій Дмитрулін

Символ надійності й універсалізму, Юрій провів у Динамо всі найкращі роки. За десять років у Києві він став чемпіоном дев'ять разів, а ось у Таврії та шиннику показати колишній рівень уже не зміг. Після завершення кар'єри гравця повернувся в Динамо і більше десяти років працює в системі клубу. На даний момент Юрій Михайлович – старший тренер академічної групи U-16.

Півзахисник: Олександр Хацкевич

Видатний білоруський півзахисник теж почав тренувати практично наступного дня після завершення кар'єри. Поки виходить не дуже: нічия з французами на чолі збірної Білорусі так і залишається піком кар'єри Олександра Миколайовича. З київським Динамо Хацкевич не брав ані чемпіонат, ані Кубок України, з трьох спроб пробитися в груповий етап ЛЧ не реалізував жодної. У росії у білоруського коуча теж не склалося – навіть одного повного сезону біля керма ротора не протримався.

Півзахисник: Андрій Гусін 

Коли Валерію Лобановському наприкінці дев'яностих потрібен був опорний півзахисник сучасної формації, він не став просити у босів гроші на трансфер. Він розглянув задатки опорника в довготелесому і зовні нескладному, але дуже старанному нападнику Динамо-2. Саме як півзахисник Андрій став гравцем першої команди, зробив неоціненний внесок у перемоги над Реалом, Арсеналом, Лансом. Після цього провів ще п'ять сезонів у Києві, а потім став одним із людей Гаджі Гаджиєва: допомагав йому в крилах рад і сатурні спершу як гравець, потім як помічник тренера, в анжівже тільки як асистент. 

Дружина жартувала, що у футбол він грає тільки для того, щоб заробляти гроші на своє друге, вкрай дороге захоплення: перегони. На жаль, воно його і згубило: 2014-го Гусін розбився на мотоциклі на київському автодромі.

Півзахисник: Валентин Белькевич

Немає в живих і дивовижного динамівського плеймейкера, якого досі визнають найкращим легіонером в історії чемпіонатів України. Якщо не брати до уваги футбольного довгожителя Шовковського, Валентин затримався в Києві найдовше: пішов тільки 2007-го, завоювавши восьме українське чемпіонство. Незабаром після цього отримав українське громадянство: хотів стати тренером, працював асистентом у молодіжній команді Динамо. На жаль, тромб, що відірвався, завадив йому реалізувати себе в новому житті…

Півзахисник: Віталій Косовський 

Косовський випалював фланг не гірше за Бейла, але кар'єру йому зіпсували травми. Коли Косовський повісив бутси на цвях, йому не було й тридцяти років, але закінчувати справді було вже час: за останні три сезони він зіграв нещасні 11 матчів у Вищій лізі. Деякий час разом із Белькевичем працював у динамівській молодіжці, а потім три роки приносив користь полтавській Ворсклі.  

Нападник: Сергій Ребров 

Людина, яка і в 34 роки забивала чемпіонські голи за рубін, після славного європоходу кінця 1990-х котирувалася не менше за Шевченка. Просто двічі не пощастило: спершу в Мілані вирішили обрати напарника по атаці (Галліані зізнавався в інтерв'ю, що сумнівався до останнього), а потім спритнішим виявився Тоттенгем. Там на шляху Реброва став Гленн Ходдл – тренер, який найбільше запам'ятався звільненням зі збірної за слова, що всі інваліди страждають за гріхи в минулому житті. 

У Тоттенгемі український форвард зіткнувся з недовірою тренера, не зміг заграти і пішов спочатку в оренду до Фенербахче, а потім і до Чемпіоншипу. Повернення в комфортне середовище зробило Реброва зіркою знову: він і взяв участь у ЧС-2006, і виграв чемпіонати з Динамо і рубіном. По завершенні кар'єри став успішним тренером. 

Нападник: Андрій Шевченко 

Диявол зі Сходу всю кар'єру футболіста був надто на виду, щоб серйозно розповідати про нього зараз. Відзначу тільки головні віхи: 

- тричі найкращий бомбардир сезону в ЛЧ: двічі в Динамо, один у Мілані; 

- найкращий бомбардир Серії А в перший же сезон після переходу в Мілан; 

- Золотий м'яч – 2004; 

- перемога в Лізі чемпіонів після його вирішального удару у фіналі; 

- найкращий бомбардир в історії міланських дербі – за набагато меншої кількості матчів, ніж у багатьох італійських форвардів; 

- трансферний рекорд Челсі, на який пішов Абрамович, щоб найняти бомбардира світового класу; 

- вирішальні два голи у ворота шведів на домашньому Євро в 35-річному віці. 

Неймовірно шкода, що трансфер у Челсі і травми спини відібрали у Шеви чимало часу на топ-рівні. Але при цьому складно навіть уявити, яких висот він досяг би без цього. Адже він і зараз входить до десятки найкращих бомбардирів в історії ЛЧ – незважаючи на пропуски цілих сезонів у єврокубку №1. Найрізноманітніші зірки визнавали Шеву найкращим у світі і говорили, що рівняються на нього. 

Після завершення кар'єри Шевченко став тренером.

До пам'ятника ВВЛ біля стадіону Динамо Шевченко насамперед привозив трофей Ліги чемпіонів і свій Золотий м'яч.  

Команда 1999 року стала лебединою піснею зовсім за нинішніми мірками не старого фахівця. Виводячи до півфіналу головного єврокубка те саме Динамо в 1977-му і 1987-му, Валерій Васильович більшу частину 1990-х провів на Близькому Сході і після повернення перетворив колектив, що вилітав від швейцарського Ксамакса, на команду мрії.  

Великого тренера не стало в травні 2002-го.

Олексій Федоренко, YouTube XSPORT ФУТБОЛ