Після трьох групових матчів, з Румунією, Словаччиною та Бельгією, збірна України не змогла вийти зі своєї групи до етапу плей-оф і припинила виступ на чемпіонаті Європи з футболу, який триває в Німеччині.

Всі матчі знаходились в центрі уваги українських вболівальників, які відчайдушно підтримували команду, нагадували світу про війну, яка досі триває, та намагались виділитись серед прихильників інших збірних. 

«Треба придумати, як пронести файера на трибуни, – стурбовано каже Андрій, який приїхав з США в Німеччину вболівати за Україну. Зранку ми сидимо в кафе біля головного вокзалу міста Штутгарт, п’ємо каву, спостерігаємо, як пішохідна вулиця наповнюється вболівальниками та обговорюємо шанси української збірної.

Ввечері на місцевій арені мав відбутися матч Бельгія - Україна, і повз нас пливе строкатий натовп з українських та бельгійських вболівальників. Вони співають, вигукують кричалки, фотографуються, смакують місцеве пиво та вірять в перемогу саме своєї команди. 

Біля входу в один з магазинів розмістились співаки, які виконують українські хіти. Вже за кілька хвилин навколо них збирається натовп українських вболівальників, які охоче їм підспівують.  

Поруч два українці середніх років, які обвішані національною символікою, пропонують придбати хоча б щось. Поліцейське авто повільно проїжджає повз, уважно розглядає все навколо, і не звертає на продавців уваги. Навкруги панує піднесена святкова атмосфера без натяків на агресію.

Тим часом місцева українська діаспора спеціально під футбольний матч в одному з центральних парків розмістила концертну зону на 3 тисячі відвідувачів з фудкортом, сценою для виступу музикальних груп і розважальною програмою для дітей з футболом та малюванням.

0/10

Афіанела родом з Маріуполя, але вже давно живе в Німеччині, є організаторкою цієї події. Щоб поговорити в тиші, разом з нею ми відходимо трохи далі від сцени, звідки лунає українська музика. 

«Ми хочемо підтримати вболівальників і створити для них якісну атмосферу, щоб потім вони йшли на матч з настроєм вболівати за Україну і підтримувати наших хлопців», – каже вона.

Вже дорогою на стадіон, на переповненій вболівальниками платформі електрички, знайомлюсь з сімейною парою в футболках збірної України. Разом ми намагаємось розібратися, яким потягом можна дістатися до арени, бо транспортна система Штутгарта під тиском великої маси пасажирів дає збій й деякі потяги в потрібному нам напрямку скасовано. З’ясувалось, що Іван – етнічний українець, батьки якого переїхали в Австралію в пошуках кращої долі. Зі своєю дружиною він спеціально прилетів до Німеччини на чемпіонат підтримати збірну України. 

«Слава Україні! Героям слава!», – вигукує на прощання Іван, який прогнозує перемогу над Бельгією.

Під’іхавший на перон потяг швидко заповнюється вболівальниками обох команд. Серед них – три українські студенти, які навчаються в виші Братислави. Софія з Черкащини, Анна з Броварів та Єгор з Донецька приїхали до Штутгарта на цей матч, щоб на власні очі побачити перемогу збірної України.  

«Нам здається, що це буде найцікавіша гра у групі, тому що Бельгія найсильніша серед інших суперників», – висловила спільну думку друзів Софія.

Перед самою грою, під час розминки команд на полі, вже на трибуні арени зустрічаю ветеранів війни. «Роман Богданович», – по-військовому чітко представляється один з них. Він служив в 14-й окремій механізованій бригаді. Зараз чекає на початок річного курсу лікування у Бранденбурзі. 

«Не буде катастрофи, навіть якщо наші програють. Треба тренуватись, і будуть перемоги», – вважає він.

«Я вболівальник зі стажем. Звичайно, це футбол, перемагає сильніший. Я вболіваю за країну і розчаруюсь, якщо ми не вийдемо з групи».

Пізніше, під час першого тайму, фанати згадують військових, які вже ніколи не зможуть прийти на футбол. В памʼять про полеглих футбольних фанатів розтягнуто банер із зображенням Назарія «Грєнки» Гринцевича. Воно зібране штучним інтелектом, містить 182 світлини загиблих, які у звичайному житті належали до фанатських рухів українських клубів. 21-річний вінничанин Назарій Гринцевич – фанат вінницької «Ниви», був наймолодшим оборонцем «Азовсталі» в Маріуполі. Пережив полон, був звільнений по обміну, загинув навесні 2024 року.

Перфоманс «Мир має ціну» не залишився непоміченим – він потрапив у телевізійну трансляцію, а іноземні журналісти просили українських колег пояснити його деталі.

«Хочу подякувати нашим уболівальникам, у першу чергу – нашим військовим, які боронять нашу країну та дають нам можливість грати на такому рівні. Вони дають нам можливість грати у футбол і показувати достойні результати. Хотілося б перепросити їх за те, що ми не вийшли. Ми старалися, але це футбол».

Михайло Реуцький, спеціально для XSPORT з Німеччини

Фото – Олександр Терновий