«Ми захоплюємося вами, пишаємося». Товариш Сергія Бубки – про те, як Франція допомагає українським спортсменам, що втекли від війни

Вже більше 80 днів українці хоробро захищають свою землю від російського вторгнення. Орки називали себе братським, дружнім народом, але зрештою показали своє справжнє обличчя.

А натомість ми побачили, хто дійсно готовий прийти нам на допомогу. XSPORT вдалося зв’язатися з колишнім президентом Федерації легкої атлетики Франції Філіпом Лембліном. На початку війни з ним зв’язався президент НОК України Сергій Бубка і попросив про допомогу. Француз не взяв й секунди на роздуми:

Я вже давно знаю Сергія Бубку. Ми працювали разом. Пам’ятаю, як він приїхав 20 років тому у Францію і побив тут світовий рекорд.

Після Чорнобильської трагедії він вже звертався до мене за допомогою. Ми прийняли у себе багато дітей, не пам’ятаю навіть скільки – більше 5 тисяч. Ми мусили допомогти. Якби ми зіштовхнулися з чимось таким у Франції, то, я впевнений, ви в Україні також би нам допомогти.

І ось Сергій написав мені на початку війни електронного листа. Запитав чи я пам’ятаю його, сказав, що він зараз президент Національного олімпійського комітету і попросив допомогти, прийняти українських спортсменів у Франції. Я відповів, що так, зараз же. Таким був початок.

Зараз близько 30 спортсменів і тренерів перебувають на Півночі Франції. А загалом у Франції їх десь 150. Не знаю конкретних чисел.

Чи виступають вони на змаганнях? Так, виступають. Відправляю вам вирізку з газети. Він не оновив власний рекорд, але міг це зробити. Спортсмени займаються своєю справою, незважаючи на всю складність ситуації.

Якщо ви хочете, щоб ми допомогли вам ще більше – кажіть. Те, що робимо ми – це не вражаюче, вражаюче те, що робите ви. Ми хочемо допомагати вам більше і більше. Тому що, думаю, це буде дуже довга війна. 

Я бачу, як ви переживаєте за Україну. Але якщо говорити загалом про Францію. Чи є таке відчуття, що вся країна допомогти нам у війні проти цього ворога?

Звісно. Наш президент хоче допомогти вам більше, ніж він здатний. Тому що ми знаємо, що це вторгнення, що якщо путін зробив це з вами, то він може здійснити це будь-де у всьому світі. Це неприйнятно для всіх.

Думаю, що ця ситуація непроста для містера Макрона. Ми трохи розчаровані. Тому що ми можемо дати вам одяг, їжу, але, думаю, ви хочете зброю, це більш важливо для вас.

Кілька тижнів тому ми організовували змагання з бігу на 10 тисяч метрів і запросили кількох українських спортсменів. Але це не те, питання полягає в тому, як допомогти вам перемогти у війні. У Франції щодня ми говоримо про Україну. Щодня. Щогодини.

Ми стежимо за тим, що ви робите. Ми захоплюємося вами, ми вами пишаємося. «Вау! Що ви робите?!» І кожного разу ми думаємо: «А як би ми діяли, якби зіштовхнулися з таким у Франції».

Ваші люди неймовірні. Кожен хоче допомогти своїй країні. Кожен. І ми розуміємо це, ми бачимо це по ТБ.

Що ви думаєте про відсторонення російських атлетів? Оскільки ми в Україні не розуміємо як взагалі можна змагатися з ними, виступати з ними в часи, коли їх країна прийшла до нас з війною.

Думаю, це було правильним рішенням. Очевидно, що жоден з цих спортсменів не винен у цій ситуації. Але це війна.

Я не здивований їх дискваліфікацією. Пам’ятаєте ситуацію з допінгом? Тоді була дискваліфікація з цієї причини. А зараз з причини війни.

Не подобається? Тоді давайте, містер путін, зупиніться. Зупиніться! Немає іншого рішення їх міжнародних питань. Для мене, принаймні. Щоправда, я не політик.

Я вважаю, що ми не маємо права виступати з російськими спортсменами. Вони мають зупинитися. Потрібно жити в любові один до одного, щоб всі країни були вільні. Ось і все.

Вони чудово знали, що ви не становите для них небезпеки. Вони там збожеволіли? Наступ від України? Про що вони?

Так що, ми розуміємо відсторонення російських спортсменів. Ми з ним погоджуємося. Сподіваємося, що все це швидко завершиться. Але я не надто оптимістично налаштований. Тому що містер путін ненормальний.

Та це моя особиста думка. Нам потрібно тиснути на їхніх людей: «Давайте, розплющуйте свої очі!»

Очевидно, що так. Це моя особиста точка зору. Окрім ЄС ви ще й хочете бути в НАТО. Фінляндія також, Швеція також. Чому? Тому що всі бояться росію.

В росії ти не почуваєшся вільним. Поліцейський може зупинити тебе, попросити показати телефон і якщо він знайде там щось про Україну, то затримає тебе. В Європі ми вільні, ЄС – це острівець свободи. І якби ЄС не існувало, то, думаю, війна була би страшнішою.

Так що, якщо ви хочете – ласкаво просимо. А росіяни мають зрозуміти, що радянська модель вже відійшла у небуття. Це терор. Останні країни – це Північна Корея, Китай і росія.

Люди хочуть бути вільними. Ми кілька років тому спілкувалися про це з Сергієм. Тому що це природньо, що кожен хоче бути вільним, кожен хоче робити, що йому заманеться у вільній країні. І це неможливо сьогодні в росії.

Підсумовуючи, так – вас будуть раді бачити в ЄС. Таке моє особисте ставлення. І знайте, що я готовий допомагати вам ще більше. Так що звертайтеся.

Європа вкотре продемонструвала підтримку України – Kalush Orchestra з шаленою кількістю очок від глядачів виграв Євробачення.