Рижикова: «Спочатку я думала, що який там спорт: зараз потрібно вижити, допомогти рідним, друзям»

 Я думаю що кожен атлет, який у березні виїхав з України, пройшов шлях від сумнівів і боротьби зі своєю совістю до розуміння того, що і в нас було своє важливе завдання. Спочатку я думала, що який там спорт: зараз треба вижити, допомогти рідним, друзям. Думала тоді, що кар’єра вже закінчилася. Навіть спочатку відмовлялася їхати з країни, тренуватися десь, бо не бачила сенсу. Тут війна, а я там розважатиму людей своїми виступами. 

Зазвичай це швидше наші перемоги, ми робимо це для себе. Так, для країни теж, для іміджу, але у звичайний час це може і не так вже й важливо для людей, як зараз.І коли зайшла мова, що ми можемо своїми виступами створити імідж країни переможців, сильної й незламної України, то я врешті погодилась. Але перші тижні було важко через перерву в тренуваннях, і сумніви ще були: хотілося все кинути й повернутися. 

Але коли вже почалися змагання, і ми побачили, що й прості люди на стадіоні знають, що в нас відбувається, щиро нас підтримують, підходять і розповідають про свою допомогу - стали розуміти, що наші перемоги теж важливі. Коли спілкувалися з журналістами чи іншими спортсменами - теж розповідали про те, що відбувається вдома. І бачили, що наша країна викликає не жалість, а повагу.

Раніше ми повідомляли, що Рижикова повернулася у рідний Дніпро.