Анастасія Меркушина: «Це такий шквал ненависті, який просто збиває з ніг»

Це ексклюзивне інтерв’ю біатлоністки Анастасії Меркушиної для Xsport.ua про хейтерів і справжніх вболівальників, про стосунки зі ЗМІ, а також холодну війну з нашими колегами з сайтів biathlon.com.ua і «Трибуна»

«Біатлон vs вболівальники» – днями ми отримали продовження цієї довготривалої саги. Це, звичайно, жарт, але насправді у ситуації, що склалася, не має нічого смішного. Адже в результаті практично вийшли з медійного простору одразу три наші олімпійські чемпіонки Віта та Валентина Семеренко, а також Юлія Джима. 

В епіцентрі останнього скандалу опинилися сестри Меркушини, які вступили у перепалку зі своїми підписниками у соцмережах. Цей «діалог» передрукувала «Трибуна», а згодом з посилання на неї розмістив і сайт biathlon.com.ua – найпопулярніший біатлонний ресурс в Україні. 

Це тільки посилило хвилю хейту, від якого насправді не виграв ніхто, точніше майже ніхто, як вважає старша з сестер Анастасія. Тож їй слово.

Визначимося, що означає «бігати для вболівальників»

- Анастасіє, як би ви описали зараз свій психологічний стан у двох словах?

- Таке відчуття, що час записуватися на прийом до психотерапевта. Достатньо сказати, що вже третю ніч я не можу нормально спати. Це важко пережити. Так є варіант дистанціюватися від усього цього, як дехто зі старших дівчат у збірній зробив вже давно, видаливши свої аккаунти зі всіх пабліків. Вони навіть не гуглять біатлон, щоб нічого не бачити, не читати й не чути, не дають інтерв’ю нікому і ніяк. Можливо, це правильна тактика, адже ти отримуєш такий шквал ненависті, який просто збиває з ніг. Це впливає і на якість твого життя, і на твій спортивний результат. 

Нам і так зараз важко психологічно, як і кожному українцю, адже в країні йде війна. Ти шалено вмотивований, думаєш, от я зараз всіх порву, це ж для наших людей, це ж задля України. А виходиш на старт і тобі складно, адже, по-перше, це велика відповідальність, а по-друге – вдома неспокійно, і ти думаєш про усі ті життя, які забрала ця війна, про те, скільки усього зруйновано. А коли ще додається ненависть від тих людей, для яких ти стараєшся, це просто вибиває грунт з-під ніг. 

- Ви зараз кажете, що стараєтеся для людей, але ж у дискусії, яка розгорнулася в соцмережах, саме фраза вашої сестри про те, що «ми виступаємо для власного розвитку, а не для вболівальників» викликала чи не найбільше обурення. Виходить ви з нею не погоджуєтеся?

- Я гадаю, що ця фраза була вирвана з контексту і її неправильно зрозуміли через велику кількість підмін понять. Визначимося, що означає «бігати для вболівальників» в даному випадку. Можна сказати, що це благородна мета: «Я виступаю заради України, щоб підіймати синьо-жовтий прапор!». І тут я не розумію, чому ні в кого не виникло дисонансу з попередніми інтерв'ю Олександри, в яких вона неодноразово казала, що «це надзвичайно важливо перемагати зараз і в такий складний час здобувати нагороди для України». І тут виходить, що людина різко змінила думку? 

Що таке «бігати для вболівальників» у контексті цієї перепалки? Це бігати заради їхнього схвалення, щоб тебе носили на руках і казали, яка ти молодець, не для того, щоб інших потішити, а щоб тебе похвалили. Але вам не здається, що це неправильний підхід. В цьому випадку мотивація власного розвитку, тобто сконцентрованість на собі, перемогами над своїми страхами, бажанні стати кращою версією себе, має бути вище прагнення того, щоб тебе погладили по голівці. 

Насправді мотивація у спортсменів буває різна. Для одного це просто перемагати, для іншого – заробити грошей і вкласти їх у власний бізнес, а в когось, можливо, ще щось. Так, звичайно, усі ми виступаємо за національну збірну і здобуваємо нагороди для своєї країни, для того, щоб підіймати прапор над п’єдесталом, і для тих же вболівальників, тільки не для хейтерів, а для тих, хто справді за нас переживає, а не радіє нашим помилкам, тому що це доводить, що вони мали рацію. Ось виступати для таких людей це велика частина мотивації, можливо в когось вона не основна, але присутня в усіх, тому що це природно бути патріотом своєї країни. Але в медійному просторі звичайно переважна більшість казатиме, що ми стараємося для вболівальників. Звучить, як єдина правильна відповідь, але це не так насправді. 

Критикуйте, але не принижуйте!

- Все почалося з посту про хейт, який опублікувала Олександра в Інстаграм. Говорила вона там про своє ставлення до цього явища, але насправді, і це підтверджує ваш коментар «За кожною старшою сестрою, яка терпить усе, є молодша, яка закриває усім рота і робить те, що хоче», йшлося швидше про критику на вашу адресу? 

- Не варто забувати, що Олександра у спорті ледь не з народження, як і я. І у нас однакові відчуття. І ви уявіть, коли дитина років десяти, яка ще не вміє фільтрувати інформацію, заходить на профільний сайт, тому що вона пишається своєю сестрою і їй хочеться розділити свою гордість з іншими, тому що вона вважає, що її сестра найкраща, що може і не бути правдою, але їй так здається, і після усього того, що вона бачила, скільки сил я вкладаю, скільки пашу на тренуваннях, вона читає про мене, м’яко кажучи, не дуже приємні речі. 

Що таке професійний спорт? У десять років це вже початок підготовки, в тринадцять – це по два повноцінних тренування на день, решта це сон і кілька годин ввечері на навчання спочатку у школі, потім в університеті. У мене і дитинства по суті не було, підлітковий період взагалі пропущений, вільного часу немає, відпустка два тижні на рік, особисте життя важко побудувати, про якісь тусовки я взагалі мовчу. Це все було достатньо складно для мене принаймні, сестра це бачила і розуміла, який важкий шлях необхідно подолати. І ось вона заходить на сайт чи в соцмережі після якоїсь гонки й замість слів підтримки, бачить тонни хейту і вона робить висновки, що має бути першочерговою мотивацією: відпрацювати на совість і отримати результат, яким можеш пишатися ти й не тільки ти, чи сатисфакція вболівальників.

Я теж бачила, як свого часу принижували наших олімпійських чемпіонок. Сьогодні ти – на п’єдесталі і ти герой, а минає кілька тижнів і ти вже нікчема. Це неприємно і це важко зрозуміти сестрі, як і мені свого часу. Але з іншого боку вона знає, що є вболівальники, які її підтримають незважаючи ні на що, і вона, звичайно, це дуже цінує. 

- З листування у соцмережах у людей склалося протилежне враження і, здається, вашого з нею посилу щодо різниці між хейтом і критикою взагалі ніхто не зрозумів? 

- Парадоксальна ситуація склалася: пост про хейт викликав таку хвилю хейту, що навіть страшно уявити. А насправді там мала місце підміна понять. Саші просто довелося відбиватися від багатьох речей за раз. Якщо провести паралель, це як людина йде вулицею і робить зауваження якійсь шумній компанії: «Не смійте обзиватися».  І тут починається колотнеча. Звичайно, ти відбиватимешся усіма доступними способами. 

Нам закидали те, що спортсменів інших збірних теж критикують. Але ви ж не знаєте, який потік бруду ллється нам у дірект. У Саші зламали сторінку, дізналися її мобільний номер і почали писати їй такі речі, за які в будь-якій країні Європи могли б відкрити кримінальне впровадження. 

Прикро, що в результаті усього цього образилися люди, які не мали до цього посту жодного стосунку. Критика можлива і вона має місце бути. Тому що це цікаво обговорити гонку, а не лише лити манну небесну на адресу біатлоністів. Так ви можете написати, що хід на лижні поганий, ми й самі це знаємо, адже дивимося аналітику. Ми виконали увесь обсяг роботи, який нам давали тренери, але що тут поробиш, якщо ми продовжуємо хворіти, зокрема в цьому сезоні мали коронавірус. Хоча дотримувалися усіх правил безпеки, ходили в масках, робили щеплення. Так, вірогідно, причина у тому, що у нас імунітет слабкий. Якщо хтось знає як його підняти, я особисто готова вислухати усі ідеї, це без іронії! Хоча в команди для цих цілей є лікар, але ми відкриті до діалогу на цю тему. Порадьте щось.

А ще було багато коментарів на кшталт «ми вже багато років дивимося біатлон, ми ж усе знаємо, усе розуміємо, чому ми не можемо порадити». Ви можете порадити, погляд зі сторони теж корисний, але, як правильно зауважила моя молодша сестра, «ви ж не вчилися у профільному вузі, ніколи не працювали у цій сфері», ми для вас – дві години гонки на день в сезон, а для нас біатлон – це життя. Тут спрацьовує ефект Даннінга-Крюгера. Людина думає, що усе просто, а насправді це зовсім не так. 

Як нам писали: «ви з порожньою головою бігаєте», «що у вас там за тренування». Я рада вислухати навіть такі думки, адже це дає розуміння, що можливо, нам, спортсменам, потрібно більше вдаватися в специфічні деталі, краще роз’яснювати людям нюанси підготовки, що я в принципі і намагаюся робити в усіх своїх інтерв’ю, ніколи не обмежуючись коментарем для галочки з поваги до тих же вболівальників, але видно цього замало. 

- Яку критику ви вважаєте конструктивною?

- Критикуйте, але не принижуйте! Після поганої гонки найкращий варіант сказати: «Тримайтесь!». Але якщо ви не можете так сказати, то напишіть: «у вас не вийшло, думаймо, що з цим робити», «треба попрацювати над технікою на лижні», «гвинтівка дрижить, більше уваги приділіть тренажу» або навіть просто «зберіться нарешті», тільки не переходьте на особистості. Писати: «ти взагалі ідіотка і тобі потрібно закінчувати з біатлоном» – неправильно. І наш посил був пояснити це. Ми принаймні спробували тим часом як деякі старші спортсменки взагалі дистанціюються від цього з позиції «я не Дон Кіхот, щоб воювати з вітряками».

Саші – вісімнадцять, цей той вік, коли здається, що ти можеш змінити світ, зробити його кращим. А зараз на хвилі патріотизму це бажання показати людям, що є більш інтелігентний шлях, стало ще більшим. Хочеться жити за європейськими цінностями, поважати один одного, а не за законами орди, з якою ми воюємо. Ми ж не русня! А весь той бруд, що ллється зараз в публічному просторі й нам в особисті повідомлення, нагадав мені про те, що почалося у соцмережах, коли я виступила проти участі росіян і білорусів у міжнародних змаганнях. Ті слова, які ви зараз вживаєте, писала на нашу адресу русня. Але ми ж не такі, тоді чому ми так вчиняємо. І дивно, що коли вам говорить це 18-річна дівчина, це викликає шалений негатив, а коли про це кажуть психологи з дипломами у тому ж подкасті «Терапія», ви погоджуєтеся. Там якраз був випуск присвячений хейту.

- Ви зараз шкодуєте, що ця дискусія вийшла у публічну площину?

- І так, і ні. З одно боку, не хотілося, щоб цей гнійник прорвався, а з іншого, ці речі відбуваються не перший рік, вони просто були латентними. А тут ніби кинули каталізатор, який активував процес бурління. Нехай це буде наша остання спроба пояснити людям, що так не можна. Можливо, хтось зробить висновки. Адже представляти спортсменів з такого боку особливо на одному профільному сайті, який дуже сильно образився і продовжує писати гидкі речі, виходить за межі. Так, там видаляють вже зовсім бридкі коментарі, але водночас видаляють і дописи тих, хто стає на захист спортсменів і це відбувається не перший рік. Мені особисто казали колеги з лижних гонок, які намагалися втрутитися у дискусію там і пояснити, що так не можна говорити, не володіючи ситуацією, але їх просто відправляли в бан. Так само як і цілу групу вболівальників, яка підтримувала спортсменів, не мене конкретно. А яке цькування там влаштували Миколі Миколайовичу Зоцу. 

Я вже не кажу про те, як у мої найкращі сезони мене хейтили на цьому сайт за зовнішність, зокрема за зуби... 

Але мова не лише про коментарі, ви ж розумієте, що навіть редакційну статтю можна написати по-різному. Наприклад, «спортсменка підняла команду з сьомого на четверте місце, відігравши дві хвилини відставання», або «спортсменка програла на фініші боротьбу за п’єдестал». Це звучить по-різному і викликає зовсім різні емоції. 

Я лише одного разу звернулася до цього сайту з прохання привітати з ювілеєм заслуженого тренера України Ігоря Мирославовича Починка. На що мені відповіли: «Так, він безумовно заслужений фахівець, але вітаємо ми лише тих, хто зараз у збірній». Але мені здається, що для людини, яка все життя віддала біатлону, живе ним і дихає, і досі тренує, можна було б зробити виняток, тим більше на круглу дату – 70. 

І таке ставлення там до всіх тренерів. Навіть іноземні спеціалісти, які приходили в нашу команду, казали, що це питомник ненависті й що такого не має бути. Якщо пам’ятаєте в якийсь момент був створений альтернативний сайт, але він достатньо швидко закрився, через те, що був позитивним. А на таких історіях, як наша можна зробити трафік. Люди будуть заходити, клікати, а клікабельність – це гроші. Рекламу ж на сайті, як ми бачимо ніхто не скасовував і судячи з її кількості, вона дає більше ніж необхідно для утримання домену.

- Серед звинувачень на вашу адресу, звучали такі, що ви тренуєтесь, їздите на збори та змагання, отримуєте зарплатню з податків тих самих вболівальників і просто не маєте права так себе з ними поводити. Готові пояснити?

- Я вже багато чого пояснила в коментарях. Що ще можу сказати? Що ніхто чомусь не згадує, що я багато років йшла проти системи, що я фактично була на самопідготовці рік перед чемпіонатом світу в Естерсунді. Я виступила проти приходу російського тренера і російського сервісу, просто не виносила усього цього на загал, щоб знову ж таки не створювати проблеми в команді. І у той час, коли усі каталися по Європі, я готувалася в Тисовці. І так було два роки, поки мене не приперли до стінки і не змусили тренуватися з усіма. Я одразу сказала, що навряд з цього щось вийде, якщо не вийшло на минулій Олімпіаді. Але треба, так треба. Тільки у підсумку те саме – проблеми зі здоров’ям і відсутність результату, просто я вже не така молода, щоб так швидко з цього вийти. 

- Які з закидів тих людей, з якими ви спілкувалися у соцмережах, і чиї коментарі ви зустрічали у публічному просторі, вас обурили найбільше?

- Дурниці, що батько мене «проштовхнув» у збірну. Почнемо з того, що він жодного дня не працював у міністерстві й від федерації лише один рік отримував доплату і то невелику. Він – звичайний тренер у спортшколі, і його мотивація, щоб його спортсмени залітали в топ і тільки за це він може отримати премію. Ніхто чомусь не каже, що до певного віку держава не забезпечує спортсменів. Щоб претендувати на гроші наших платників податків, про які стільки говорилося, потрібно спочатку дуже багато у себе вкласти й не лише у плані роботи. Щоб виграти чемпіонат України, потрібно мати хороші лижі. Адже збірники бігають на інвентарі іншого рівня. І зараз усі молоді спортсмени, які не потрапили на державне забезпечення, але хочуть чогось досягти, самі купують собі лижі. Пара коштує 350 євро, плюс чоботи, палиці. А ще, якщо ти не в збірній, потрібно знаходити гроші на збори. Якщо не поїхати на вкатку, без неї в сезоні далі просто нічого робити. 

Ви думаєте, що у мене чи Олександри були якісь привілеї в цьому плані? Я неодноразово із зароблених грошей оплачувала їй збори. Навіть перед цим сезоном вона стріляла патронами, які доводилося купляти, кожний постріл – три гривні, ви уявляєте, яка сума напливає. Так зараз, коли вона своїми результатами довела, що гідна місця в команді, вона на держзабезпеченні, але ж скільки для цього потрібно було зробити. 

У травні 2021 року мене запросили на нагородження найкращих журналістів за версією АСЖУ. І там я познайомилася з хлопцями з сайту «Трибуна». Я спитала їх: «За що ви нас так, мене, батька?». А вони відповідають: «Настю, невже ти не розумієш, що він на тобі наживається і хайп ловить». Я просто дар мови втратила. Невже можна не розуміти, що будь-який батько для своєї дитини бажає найкращого. Вони парирують: «От склалася така думка, що він поганий тренер і хоче на вас виїхати». Я їм запропонувала відкрити профайли і подивитися кого він тренував. Для них було відкриттям, що він два роки якраз перед золотом чемпіонату світу був особистим тренером Дмитра Підручного, працював з багатьма спортсменами в юніорському віці, зокрема з Кільчицьким, Кожушком, Самець. Вони потрапили у збірну, а потім, до речі, завершили кар’єру. Ви навіть про це не знаєте, як не знаєте й про те, що він багато років пропрацював на норвезьку лижну фірму, його знають в Європі, йому відкриті двері у будь-яку вакс-кабіну на етапах Кубка світу.  То чому ж у нас його так не поважають?

Готова попросити вибачення у вболівальників, справжніх, а не псевдо

- В ефірі Youtube-каналу «Starforod Sport», присвяченому підсумкам чемпіонату світу в Обергофі, гостем став головний редактор сайту biathlon.com.ua Євген Тарасенко. Він був досить стриманим у своїх коментарях з приводу вашого виступу щодо хейтерів і подальшої дискусії на цю тему і зауважив, що єдиним виходом з цієї ситуації бачить вибачення з вашого боку перед вболівальниками. Ви готові попросити вибачення?

- А Євген Тарасенко, як головний редактор biathlon.com.ua, не хоче вибачитися перед спортсменами, які постраждали через дописи й коментарі на його сайті? Мені взагалі важко зрозуміти, чому його називають експертом, адже він жодного дня не провів у біатлоні, ані як спортсмен, ані як тренер, він просто спостерігач. Але якщо я буду спостерігати за будівництвом, я ж все одно не стану архітектором. 

А коментатор, який якось вилив на мене стільки бруду під час трансляції, що після гонки мені мама подзвонила в сльозах, не бажає перепросити? А ті люди, які писали в коментарях «боїшся спусків, зав’язуй зі спортом»? Вам кількість падінь на цьому чемпіонаті світу ні про що не каже? Хтось безстрашний, я – ні. Ми розвивали швидкість понад 70 кілометрів на годину. Вийдіть на гірських лижах принаймні і спробуйте спуститися для того, щоб хоча б відчути як це. 

Я  готова попросити вибачення у вболівальниів, справжніх, а не псевдо, за те, що виникло непорозуміння, за те, що я, можливо, не знайшла правильні слова, щоб донести до них свою позицію і в результаті образилися ті, кого я аніяк не хотіла образити. Щодо усього іншого, то я завжди кажу правду, подобається це вам чи ні. Я могла б зробити собі класний імідж і казати те, що від мене хочуть почути, але це називається піар. Ви не хочете чути пояснень, кажете, що це просто відмовки? Нехай так! Ми погано біжимо зараз, виглядаємо як пішоходи, я згодна. Але питання в тому, що ми виявилися в країні єдиними на цей час, хто міг це зробити. Нас не за красиві оченята повезли на чемпіонат світу, ми пройшли відбір, виступили для цього на чемпіонаті України. Кращих за нас не знайшлося. 

- Як у команді відреагували на той скандал, який розгорнувся у соцмережах?

- Нічого особливого, дехто сказав: «Просто забий!». Haters gonna hate… Хто ненавидів мене і до цього, продовжує це робити, нічого не змінилося. Дехто, кому щось було неприємно почути чи не зрозумів мене, звернулися за поясненнями в дірект і вони їх отримали. А ті вболівальники, які постійно спілкуються зі спортсменами і їздять на змагання, усе зрозуміли.