Дериземля: «У моєї дружини трапилися проблеми зі здоров'ям, мені потрібно було вивезти сім'ю»

Один з найбільш обговорюваних скандалів в українському спорті за час війни був пов'язаний з ексбіатлоністом, а нині начальником управління у справах сім'ї, молоді та спорту в Чернігівській міській раді Андрієм Дериземлі.

Колишні колеги по збірній, зокрема, перша олімпійська медалістка в історії незалежної України Валентина Цербе-Несіна, звинуватили Дериземлю в тому, що в період бойових дій він покинув Чернігів і відправився за кордон. Повідомлялося, що певний час Дериземля знаходився в Словенії, в той час як інші відомі ексбіатлоністи під бомбами рятували жителів Чернігова.

В ефірі проекту «Розом до перемоги» журналісти XSPORT.ua запитали у Дериземлі, як він ставиться до даної критики і що насправді стало причиною його від'їзду з міста в період бойових дій:

«По-перше, її позиція (Валентини Цербе-Несіної - прим. XSPORT.ua) мені не зрозуміла, як і багатьом моїм знайомим, тренерам, спортсменам. Напевно, якісь претензії у неї були і до цього, вона заздрить моїм нагород і досягненням після спорту. Я ніколи ніяку нагороду не просив, що мені присвоювади - те я і отримував.

Коли почалася війна, то мій район в Чернігові, де ми проживаємо, був обстріляний одним з перших. Це було дуже жахливо, тому що ми сиділи в підвалі, де знаходилися мої діти і діти моїх знайомих. Мені подзвонили і сказали, щоб я терміново їхав, бо була ймовірність, що наш район зрівняють із землею.

Коли я вийшов з машини, щоб завантажити речі, поруч перебувала дружина і діти, і в цей момент розірвався снаряд, десь в 10 метрах від мене. Це було дуже страшно, чесно кажучи. Після цього досі є великі проблеми зі здоров'ям у моєї дружини і дочки. Вони вже відновлюються, але все ж.

Після цього ми переїхали в інший район міста, тому що в нашому будинку не було ні світла, ні води, ні газу. Ми жили в підвалі, де було 43 людини, з них 17 дітей. Дуже складні умови, але з першого дня війни я допомагав, їздив на блокпости, розвозив харчування, допомагав особистими фінансами. Це робили всі, хто вважав за потрібне.

Потім у моєї дружини трапилися проблеми зі здоров'ям, мені потрібно було їх вивезти. Як тільки я вивіз родину, відразу було бажання повернутися додому, проте через стан здоров'я дружини і дитини, я не міг цього зробити. Як тільки я зміг, я почав повертатися до Києва, паралельно закупили медикаменти, але дороги на Чернігів не було, повернутися було неможливо. Як тільки відновилося дорожнє сполучення, на другий день я разом з гуманітарним вантажем повернувся в Чернігів.

Тому нікуди я не тікав. І зараз ті, хто бере на себе відповідальність, заявляючи про боягузів, дезертирів і зрадників - ніхто не знає обставин іншої людини. Якщо з Чернігова виїхало 200 тисяч жителів, то вони всі зрадники? Я не біг від військкомату, був постійно на зв'язку. За цей період я і мої друзі зробили великий внесок в допомогу, про що багато людей знає, але я цим не хвалюся. Я не виставляв жодної фотографії. Вчора приїхало 5 тонн гуманітарного вантажу, особисто розвантажуємо, передаємо все від бронежилетів до медикаментів і продуктів харчування.

Тим людям, які звинувачують, я говорю: «Не суди і судимий не будеш». Нехай кожен відповідає за свої вчинки. Мені боятися і соромитися нічого. На жаль, політика включилася, деякі депутати бачать сенс в тому, щоб на цій хвилі зробити якісь вчинки. Але я не хочу це коментувати. Зараз я в Чернігові, не збираюся нікуди їхати. Якщо я буду бачити, що потрібен місту, потрібен біатлону, я буду працювати. А далі життя покаже, як розпорядиться доля », - сказав Дереземля.