Олександра Меркушина: «Вболівальники на стадіоні стоячи аплодували українській команді»
Спринт в Хохфільцені став дебютною гонкою на Кубку світу для 17-річної висхідної зірки українського біатлону Олександри Меркушиної. Незважаючи на такий юний вік, спортсменка заслужила право старту завдяки успішному виступу на Кубку IBU.
У підсумку з одним штрафним колом в спринті біатлоністка фінішувала 72-ю, при цьому показавши третю скорострільність серед усіх учасниць гонки. Про те, які емоції спортсменка отримала під час гонки, прикре падіння перед фінішем, хворобу перед стартом сезону, а також підтримку публіки Олександра розповіла в інтерв'ю XSPORT.ua:
– Олександро, як оціниш свій дебют на Кубку світу? Наскільки це кардинально інший рівень, порівняно з юніорськими змаганнями і Кубком IBU?
Так, насправді я щиро в захваті від цієї гонки, від цієї атмосфери. Для мене це був справжній вир емоцій, але при цьому я залишалася зібраною. Навіть не хвилювалася перед гонкою, а просто була в очікуванні того, як заглиблюся в ці емоції. Таке відчуття насправді в мене вперше. Дуже сподобалася атмосфера, сподобалося як вболівальники щиро підтримують українську команду. Коли диктор по стадіону сказав, що серед нас є українська команда, всі вболівальники піднялися, і стоячи почали нам аплодувати. Вони підтримували нашу збірну як свою, всіх дівчат по трасі, мене. Я це все чула, і це для мене справді нові враження. Коли стільки людей за тебе вболівають – це нові емоції, новий кураж. Чесно кажучи, перші два кола я бігла саме на цій хвилі куражу. Можливо, через це десь трохи перебрала на першому колі, але все одно мені це принесло дуже велике задоволення.
Хочу сказати, що під час гони була дуже слизька траса з екстремальними поворотами. Така траса мені підходить, адже я люблю ризикувати. Раніше на змаганнях завжди ризикувала, падала, але вставала і продовжувала ризикувати (сміється). Але в Хохфільцені після першого спуску йде крутий поворот, і я ледве не вилетіла на асфальт, дуже злякалася. Після цього почала пригальмовувати на спусках, за що мені було досить соромно (сміється). І ось перед самим фінішом, я подумала, що ну все, гонка майже завершена, можна ризикнути. І на останньому спуску я впала, втратила чимало дорогоцінних секунд. Зла на себе за це, але все одно продовжу ризикувати, адже прагну проходити спуски якнайкраще у наступних гонках на будь-якій трасі. Спробую зробити це своєю перевагою.
– Чи очікувала взагалі виклик на Кубок світу? Чи стало для тебе це несподіванкою?
Так, насправді для мене це було неочікуваним сюрпризом. Жартома ми з Настею вже ділили речі, весь одяг, збирали сумки і розраховували, що їдемо в різні боки. Подумки прощалися одна з одною, а потім ввечері, перед самим виїздом, мені повідомили, що я поїду на Кубок світу. І насправді перші емоції – це був певний страх від невідомості, але згодом. коли я їхала в машині, я опанувала всі емоції, прийшла до висновку, що маю отримати максимальне задоволення від цього старту. І з цією задачею я впоралася на всі сто відсотків. Мені здається, більш щасливих моментів в житті було не так багато. Тому я дуже щаслива, що сьогодні пережила подібні емоції.
– В гонці ти показала третій час за швидкострільністю, але остання мішень тобі не підкорилася. Подумками вже була на трасі?
Не скажу, що під час гонки сильно замислювалася над стрільбою. Як я вже казала, я схопила кураж, ту хвилю, яку лідери залишили за собою по трасі (сміється). Не думала про те, щоб видати свій максимум сьогодні чи зробити якийсь прорив, створити історію. Налаштовувалася на те, що хочу отримати максимальну кількість емоцій. На стрільбі стоячи, гадаю, поспішила з останнім пострілом, але я ризикувала, як на стрільбі лежачи, так і на стійці. Гадаю, що це був виправданий ризик. Я ж об’єктивно розумію, що суттєво краще я б сьогодні все одно не пробігла. Тому якщо відмотати час назад – я б обрала ту саму стратегію.
– Наскільки ще дається взнаки хвороба, яка була перед сезоном? І взагалі як важко ви її перенесли чи були симптоми?
Так, на жаль, перед стартом сезону ми з Настею досить сильно захворіли. Я зробила швидкісне тренування, а коли повернуся додому, відчула біль у горлі. Вночі зрозуміла, що у мене висока температура (за відчуттями це було десь 39 градусів). Мені було дуже погано вночі, і для одужання знадобилося п’ять днів. Звісно, що протягом наступного тижня намагалася відновитися, набратися сил, але і зараз відчуваю, що форма далека від оптимальної. Насправді повернення до кондицій відбувається не так швидко, як хотілося б. Спочатку було дуже сумно, але зараз розумію, що значить так потрібно, від цього не втечеш.
– Де б хотіла змагатися надалі – на Кубку світу чи, можливо, з однолітками на юніорських етапах?
Важко сказати, насправді мені подобається брати участь на будь-яких змаганнях. Дуже сумую за своїми друзями із юніорського Кубку IBU, хочу їх всіх побачити. Загалом на юніорському Кубку дуже хороша атмосфера, постійно якісь заходи влаштовують. Також залишилися гарні враження від виступів на Кубку IBU, адже там була сильна конкуренція. Ну а етапи Кубка світу – це взагалі щось нереальне і дуже емоційне. Лише за одну гонку набралася незрівнянного досвіду, який, сподіваюсь, допоможе мені у майбутньому. Тому я з розумінням поставлюся до будь-якого рішення тренерів, щодо моїх подальших виступів.
Відзначимо, що в п'ятницю, 9 грудня, в Хохфільцені відбудеться чоловіча спринтерська гонка.
Максим Чеберяка, спеціально для XSPORT.ua