«Коли прийшли росіяни, він не здався». Усик – про українського тренера, якого вбили окупанти

«Колись в спортзалі лунав дитячий сміх і пахло боксом. Вся пристрасть боксу. Коли зайшов туди зараз, пахне тільки темрявою і смертю. В той момент вирішив, що хочу повернути молодих спортсменів в цей спортзал, хочу повернути людей додому».

«Олексій був дуже сміливим і відважним. Він любив дітей, його боксери показували хороші результати. Він навіть готував чемпіонів Європи. Коли прийшли росіяни, він не здався. Він не був високим, але мав серце лева, коли захищав свій спортзал. Вони вбили його прямо перед будівлею або в спортзалі. Не можу сказати точно. Він був на кілька років старший за мене, вперше його побачив в Одесі. На чемпіонаті України в 2006 році мені було 19, і я вперше став чемпіоном країни. Він був срібним призером в легкій вазі. Ми стали спілкуватися і завжди підтримували зв'язок».

«Ця подія подвоїла мою мотивацію. Після того, як ця будівля буде відбудована, вибираю іншу, а потім ще одну. Хочу повернути людям тепло їхніх будинків до вторгнення. Хочу допомогти по-людськи, тому що наш народ цього заслуговує».