«Україна – мій другий дім». Турецький боксер, який виступав у вазі Ломаченка, перейшов у профі, у хевівейт

Турецький боксер Сердар Авчі в інтерв'ю XSPORT розповів про свою насичену аматорську кар'єру, роботу в Україні, перехід у профі та політичні амбіції.

- Я почав займатися боксом ще в семирічному віці. Вирішив наслідувати приклад свого батька і дядька, який був чемпіоном Туреччини і фіналістом чемпіонату Європи. Інший татів брат теж ставав чемпіоном Туреччини і був першим номером у збірній. Бокс – це наш сімейний вид спорту. Зараз мій молодший брат виступає по профі, і скоро боксуватиме за титул WBC Asia.

- А хто був вашим орієнтиром у дитинстві зі світових зірок боксу?

- У дитинстві я дивився професійний бокс по телевізору, звісно, мені подобався Майк Тайсон, Леннокс Льюїс, Майкл Карбахал, Оскар Де Ла Хойя... За цими легендами завжди було приємно спостерігати в рингу. Але для мене Майк Тайсон – легенда «номер один».

- Якою була ваша аматорська кар'єра?

- За свою кар'єру я зміг 11 разів (!) стати чемпіоном Туреччини, також вважався першим номером у збірній. По любителях я боксував на високому рівні – проти чемпіонів Європи та світу, перемагав і олімпійських призерів. Вигравав у чемпіона світу та Європи Альберта Селімова, який перемагав Василя Ломаченка. Ставав чемпіоном світу серед молоді, чемпіоном Європи серед юнаків, був на Олімпійських іграх в Афінах.

На аматорських турнірах перетинався з майбутніми зірками професійного боксу. Пам'ятаю, як у 2006 році виступав разом на одному турнірі з Олександром Усиком, він тоді програв моєму співвітчизнику Мохамеду Хікалу. Останній бій на аматорському рівні в мене був 2010 року, після чого я пішов із боксу на 5-6 років.

- Як ви вирішили почати профі-кар'єру?

- Моя аматорська кар'єра подарувала мені дуже багато хороших друзів у світі боксу, які з часом вмовили мене відновити кар'єру, але вже в профі. Коли я прийняв рішення повертатися, то почав виступати в суперважкій вазі, потім спустився в крузервейт, але зараз хочу виступати в напівважкому дивізіоні (до 79 кг). Зараз це моя природна вага.

Друзі мене мотивували боксувати, мені вдалося домовитися з хорошим спонсором. Також у мене є підтримка нашого міністра спорту і мера мого рідного Стамбула. Я ще не знаю, але думаю, що після боксерської кар'єри я піду в політику. Є дуже багато ідей, але зараз я повністю віддаю себе боксу. Якби я не спробував себе в профі, я б шкодував про це.

Мені важливо, що я добре почуваюся, що організм ще може витримувати навантаження і темп життя професійного боксера. Тому я вирішив: «Чому б і ні?» Є люди, які і в 44 роки нормально боксують, а мені було 34 на той момент. Звичайно, без аматорського досвіду я б нічого не зміг, а так, він мені допомагає не помічати вік. У мене є школа, є удар, дихання, менталітет бійця, залишається тільки багато працювати на тренуваннях.

- Прямо зараз ви входите в топ-5 турецьких боксерів, ви популярні у себе на батьківщині?

- Можу розповісти одну свіжу історію на цю тему, але без імен. Нещодавно сюди [до Туреччини] приїхали одні люди з України і захворіли. Потрапили в лікарню. Я їх знаю, і по-дружньому допоміг їм із лікуванням. Потім приїхав, щоб розрахуватися за лікування, але грошей з мене не взяли, бо сказали: «Ми тебе знаємо, ми допомагаємо спортсменам». Тому так, у нас дуже люблять спорт, особливо бокс. Боксерів поважають.

Мене справді знає дуже багато людей, але з іншого боку і Стамбул – не маленьке місто – 25 мільйонів людей. Так, є багато уваги, мене тут усі знають і підтримують. 

- У вас 13 нокаутів у 14 боях, ви завжди прагнете до дострокових перемог?

- Ні, це неможливо запланувати. Ніколи не можна на 100% бути впевненим, що цей бій ти виграєш нокаутом. Хтось може тобі сказати, що цей суперник слабкий, ти його відправиш у нокдаун у першому раунді, а потім він стоятиме ще 10 раундів. Це бокс, тут може бути все що завгодно. Ніхто не знає заздалегідь, коли закінчиться той чи інший поєдинок.

- У якому стилі ви намагаєтеся виступати? Віддаєте перевагу силі чи техніці?

- Я скажу так, я все життя працюю з дуже хорошими тренерами. Коли я тільки починав займатися боксом, до нас у клуб «Фенербахче» приїхав колишній тренер збірної СРСР Артем Лавров. Перші 3-4 роки я займався з ним, саме він заклав мені боксерську базу. Тому вважаю, що мій стиль – технічний бокс. Жорсткий і сильний удар у мене теж є, але тільки, коли я боксую у своїй вазі – напівважкій, а в хевівейті жорсткість не та.

- Ви встигли завоювати вже два пояси WBC, чому рухаєтеся по лінії цієї організації?

- Я люблю WBC. Завойовуючи їхні пояси, мені дуже приємно ставати частиною цієї великої родини. Вважаю, що серед усіх організацій у профі-боксі WBC – найпрестижніша. Насамперед я вибираю бої, які просувають мене за рейтингом WBC. Звісно, якщо мій менеджер вирішить, що зараз потрібно боксувати за лінією WBA, WBO, IBF або IBO, то я боксуватиму, де він скаже. Це робота менеджера, але я найбільше люблю WBC.

- Шість із 14 ваших боїв пройшла в Україні, що вас пов'язує з нашою країною?

- У мене був великий відрізок життя, коли я з Туреччини переїхав в Україну. Спочатку до Криму. Там я тренувався в Севастополі разом зі Sparta Boxing Promotions. Там я отримав хорошу оцінку, мені сказали продовжувати боксувати і розвиватися. Саме там мені порадили зайнятися профі-боксом, і порадили спробувати себе в Донецьку, в Union Boxing Promotion. Донецьк став для мене другим містом в Україні, де я багато прожив.

У Донецьку я почав тренуватися з Андрієм Сінепуповим. Там я отримав чудовий досвід, їздив у тренувальні табори до чемпіонів світу, працював із В'ячеславом Сенченком, з іншими боксерами компанії, на той час у них були хороші бійці.

Після цього досвіду я повернувся додому, але в ті часи в Туреччині було важко жити, я хотів виїхати з країни. Україна стала для мене найзручнішим варіантом – я вже розумів мову, у мене тут уже були друзі. Звичайно, я втратив трохи часу, повернутися на колишнє місце не вдалося, але я поговорив з Андрієм Сінепуповим і він відправив мене в Champion Boxing Promotion. Там почати боксувати мені допоміг Михайло Михайлович Зав'ялов, я його дуже поважаю, його знають і поважають у Туреччині.

У Туреччині на той момент не було федерації професійного боксу, тому наші організатори боксерських шоу співпрацювали з українською федерацією. Можу сказати, що Україна – мій другий дім. Коли я приїжджаю в Україну, то почуваюся як удома. У цій країні в мене дуже багато друзів. Крім боксу: у моєму бізнесі працює дуже багато українців. 

- Хто ваш улюблений український боксер?

- Чесно скажу, що в Україні дуже багато хороших боксерів. Дуже багато талановитих спортсменів, не можу вибрати когось одного: і Усик, і Ломаченко, і Сенченко, і Постол... дуже багато хороших боксерів. Не можу сказати, що хтось один кращий за інших.

- Війна в Україні якось вплинула на вашу кар'єру?

- Звичайно! Я дуже засмучений. Україна для мене – другий дім. У мене навіть родичі живуть в Україні, які зараз відмовляються їхати до Туреччини, тому що хочуть залишатися в Україні, з українцями. В Україні залишився мій тренер, мій зал, де я тренувався весь цей час. Я дуже засмучений через цю війну. На своєму рівні я намагався допомогти зупинити це все. У Туреччині було багато протестів проти цієї війни, всі підтримували Україну.

Я дуже хочу повернутися. Хочу прилетіти до Києва. Але зараз я не знаю, як це зробити, чи пропустять мене... Мені дуже шкода. Дай Бог, щоб це все скоріше закінчилося, щоб усе стало нормально, як це було раніше.

- Чим ви займаєтеся поза боксом? Ви вже сказали про бажання піти в політику...

- У нас хороші стосунки з президентом країни, він дуже любить спорт, підтримує його. Він навіть знає мої досягнення з аматорської кар'єри. Міністр спорту також. Я перебуваю в партії нашого президента, працюю там увесь час, який у мене є поза боксом. Наш президент Ердоган зараз дуже сильно розвиває нашу країну, тому я готовий допомагати йому всім, чим можу.

Зараз усі турки вдячні йому, за те, що наш рівень життя зріс. Думаю, що за кілька років усе стане ще краще. Я зараз керую молодіжною партією нашого президента в Стамбулі.

- Я хочу боксувати за титул чемпіона світу у своїй вазі, як і всі боксери, напевно. Я зараз входжу в топ-40 WBC. Найближчі плани: відбоксувати по лінії WBC, щоб потрапити в топ-15. Почуваюся я дуже добре, легко вкладаюся у вагу, тому, думаю, що все буде нормально. Я дуже багато працюю для досягнення цієї мети.