Українські брати-чемпіони стартують на Eindhoven Cup. Що варто про них знати

Ірина Павлюк

Чемпіони Європи, брати Джамал Кулієв та Расул Гулієв готуються до престижного міжнародного турніру Eindhoven Cup, з цього приводу боксери збірної України U23 ексклюзивно для XSPORT розповіли про свій шлях у боксі, свої цілі та плани на майбутнє.

З дитинства двоюрідні брати Джамал та Расул почали займатись боксом, проте, цей вид спорту їм сподобався не відразу, але сьогодні вони не уявляють своє життя без боксу, адже в житті пов’язано із цим видом спорту:

«Я прийшов у бокс в 9 років тому, що мій старший брат почав тренуватися і я пішов за ним. Спочатку я не хотів займатись боксом, мене змушував батько, а зараз я не можу уявити себе без боксу, ніколи навіть не думав про завершення кар’єри», – розповідає Джамал Кулієв.

Расул про свій шлях у спорті розповідає наступним чином:

«З дитинства почав займатись, батько мене відвів спочатку на кікбоксинг разом зі всіма старшими братами, я йшов та тренувався. До 10 років я не любив тренуватись, і взагалі все, що пов’язано зі спортом, відверто кажучи, коли відмінялось тренування я так радів, це неначе свято було для мене, я сідав за приставку та грав. Проте, зараз, бокс це моє життя. До нашого першого і, сподіваюсь останнього тренера, Нуреддіна Алібейлі я прийшов десь років у 6-7 і відтоді ми йдемо разом цим шляхом».

Нуреддін Алібейлі отримав звання «Заслуженого тренера України» у 2024 році після перемог на Чемпіонаті Європи своїх вихованців. Спочатку, перемогу на чемпіонаті Європи серед молоді здобув Расул Гулієв, ставши першим у ваговій категорії до 57 кг, а згодом, золото чемпіонату Європи U23 завоював і Джамал Кулієв увазі до 75 кг. Расул зізнається, що вважає свого тренера другим батьком, адже їх багато що пов’язує:

«Ми з тренером разом з самого початку, напевно, я з ним пов’язаний більше ніж решта тому, що у нас в обох складні характери, особливо коли я ганяю вагу, я можу дуже сильно злитись на нього, як і він. Бувають різні моменти, я пам’ятаю коли я захворів під час підготовки, він купував мені ліки, робив мені чаї, приносив мені те, що я люблю. Коли я став чемпіоном Європи, для нього це було найбільше визнання, його учень здобув такий серйозний результат, я для нього більше ніж учень, можна сказати, що я його син і я теж його вважаю другим батьком».

Саме чемпіонат Європи серед молоді 2024 року, який проходив у Хорватії, відіграв важливу роль у кар’єрі Расула, адже до того, як зізнається боксер його не раз переслідували думки про завершення кар’єри через те, що йому не щастило напередодні великих стартів. Хоча на шляху до перемоги у Хорватії могло стати отруєння, яке напередодні фіналу боксер від усіх приховав:

«Найголовніша моя перемога це звісно ж на Чемпіонаті Європи серед молоді 2024 року тому, що до ЧЄ у мене було стільки думок про завершення кар’єри. Ці думки з’являлись у мене тому, що з початком війни я пропустив два Чемпіонати Європи через це. Я думав, що робити і щось зупиняло мене, я подумав – окей, спробую останній раз, навіть записав собі в щоденник, що якщо я програю на Європі, то закінчую, а якщо виграю – продовжу, сам в шоці що так вийшло. Щодня я записував, що я робив, що відчував, і кожного дня писав: «Дай Боже я виграю Європу», але не вірив у себе від слова зовсім. На ЧЄ я виступав у вазі до 57 кг, у ній було найбільше учасників і було багато титулованих боксерів, чемпіонів Європи. Я багатьох знав, і з трьома боксував з тих кого знав.

Я провів 5 поєдинків, перші два суперники були посередніми, а далі просто монстри. Третій бій був із азербайджанцем, у мене колись був із ним спаринг по юніорам. Я тоді готувався до Чемпіонату Європи серед юніорів, спарингував у Баку з багатьма боксерами і не відчував конкуренції, відчував себе найсильнішим і думав, що виграю всі бої на тому ЧЄ достроково. В останній день підготовки я спарингував з цим азербайджанцем, він мене повністю перегравав і по швидкості і по техніці. В мене це відклалось в голові і перед нашим боєм на ЧЄ я дуже переживав. Він почав розминатися, я теж почав, і в цей момент мій тренер проявив себе на всі 200%, він сказав мені: «Расул, ти його зламаєш!». Він це сказав із такою впевненістю, що я в це повірив, перший та другий раунд виграв із величезною перевагою, не давав йому нічого зробити і після цього бою увесь турнір пройшов легко.

Напередодні фіналу, де я боксував із двохкратним чемпіоном Європи з Англії, все було наче як у фільмі. Я знову переживав і напевно від цього отруївся, тренеру не сказав, думаю, ну якось я розберусь із цим. Вийшов на бій, відразу відчув суперника, свою перевагу в техніці і якби не отруєння, я б міг виграти в нього нокаутом. Перші два раунди я виграв, але не міг боксувати на всі 100%, я люблю вивчати своїх суперників і я знав, що в останньому раунді суперник особливо небезпечний, адже одного разу він вже програвав два перші раунди, але останній проводив так, що йому віддавали перемогу.

Я думав собі, хоч би зі мною такого не трапилось тому, що я дуже хотів виграти, проте все пройшло спокійно. Я завжди мріяв стояти на п’єдисталі під гімн України на серйозному турнірі. У мене був такий чудовий настрій, я розібрався зі всіма справами і пішов на вечерю, їв усе що тільки бачив, отруєння в той момент уже пройшло. Коли приїхав додому, мене зустрічало багато людей, потім ще три дні приїжджали гості, щоб мене привітати, я не знав, що робити від радості. Потім усе пройшло, і я зрозумів, що далі вже дорослий бокс і ще більше відповідальності, але я був до цього готовий».

Джамал Кулієв виділяє два турніри, які серйозно вплинули на його кар’єру: Чемпіонат Європи U23, де він здобув перемогу та Чемпіонат світу серед молоді 2022 року. На цьому турнірі боксер цілком міг стати чемпіоном світу, але у півфіналі змагань його дискваліфікували у доволі спірному моменті, ця поразка була однією із найболючіших у кар’єрі спортсмена:

«Найважливіший і найуспішніший турнір для мене це був чемпіонат Європи U23 (2024) тому, що це вже дорослий бокс, там я здобув перемогу у ваговій категорії до 75 кг. До турніру я підійшов у чудовій формі, був сконцентрований у кожному поєдинку, тому всі бої я виграв зі значною перевагою над суперниками.

Також один з турнірів, який відіграв важливу роль у моїй кар’єрі – чемпіонат світу серед молоді (2022), де я посів третє місце, це був хороший досвід для мене. На цьому ЧС у мене був нелегкий шлях, перший бій я провів проти дуже сильного суперника із Узбекистану із рахунком 3:2, все вирішувалось в останньому раунді, в якому я відправив його в нокдаун. Другий бій я виграв достроково. Бій за вихід до фіналу був проти італійця, в якому сталось те, чого я не міг передбачити. Перший раунд я виграв 5:0, другий виграв з рахунком 4:1, третій раунд я також вигравав, суперник нічого не міг протиставити,залишалось 30 секунд до закінчення бою і мене дискваліфікували за штурхання.

Мій другий тренер, Азер Махмудович сказав мені, що другий раунд я програв, для того, щоб я виклався на всі 100% в останньому раунді. Якби мені сказали, що я і другий раунд виграв, я б в останньому втримував би свою перевагу і не йшов би вперед. На цьому турнірі я був в дуже гарній формі, напевно в найкращій. Тоді нашу збірну тренував Олег Кудінов, який зараз тренує збірну до 23-х років, він вміє і заряджати на бій і давати необхідну підтримку та мотивацію під час бою.

Поразка у півфіналі ЧС була дуже тяжкою для мене, тому що я міг би виграти цей турнір, але все склалося не найкращим чином».

Після перемог на чемпіонатах Європи Джамал та Расул розпочали підготовку до чемпіонату України U23, це був перший турнір на якому брати виступали вже разом. Це був тріумфальний турнір для обох спортсменів, адже до рідної Одеси вони привезли дві «золоті» нагороди. Джамал став чемпіоном у вазі до 75 кг, а Расул у новій для себе вазі 60 кг:

«Спочатку я хотів боксувати у вазі до 57 кг на Чемпіонаті України, але вага йшла дуже тяжко. До змагань лишається два тижні і я не знаю що робити, мене набирає тренер і каже мені: «Расул, підіймайся в 60 кг». В мене в самого були такі думки, але коли це сказав тренер, я вже розслабився, і відразу поїхав в МакДональдз. У цій вазі всі суперники були сильні. Фінальний бій був проти Дениса Роздольського, титулованого боксера. На диво, це був перший бій перед яким у мене не було хвилювання коли я вже піднявся в ринг. Я провів його на дуже високому темпі, як хижак, і в принципі, я задоволений боєм, але можна було трішки технічніше це зробити. Я виграв свій перший Чемпіонат України до 23-х років, мій брат Джамал також переміг, і в той момент я був дуже радий, адже два брати стали чемпіонами України, це серйозне досягнення.

На чемпіонаті України до 23-х років, ми з Джамалом виступали разом, я не відчував жодного тиску через це. Я дуже відчував підтримку Джамала, тому що він завжди дає мені дуже чіткі вказівки, якщо він скаже вдарити по корпусу і я вдарю, я точно потраплю. Ми з ним іноді сперечаємось у кого з нас був складніший Чемпіонат Європи, але завжди підтримуємо один одного».

Як зізнаються брати, те що вони були разом на чемпіонаті України додавало їм обом сил, адже вони як ніхто інший знають, що потрібно підказати і як підтримати одне одного. Чемпіон Європи U23 Джамал Кулієв зізнається, що більше переживає коли боксує його менший брат, аніж коли він сам виходить у ринг:

«Мені здається, я більше хвилююсь коли Расул в рингу, ніж коли я сам виходжу на бій. Я завжди в собі впевнений, в ньому я теж впевнений, але я не знаю, з якими думками він виходить і як буде боксувати. Це було вперше коли ми з Расулом разом боксували на одному турнірі, я був впевнений, що я виграю, але через те, що він був поруч, здавалось, що сил ставало ще більше. Мені хотілось показати гарний бокс, адже мій брат дивився на мене і я відчував, що маю показувати йому хороший приклад, це було додатковою мотивацією для мене».

Окрім боксу спортсмени також ведуть активне соціальне життя, щосуботи вони відвідують благодійний фонд імені Шаміля Кулієва «Допомога», де роздають продукти харчування тим, хто цього потребує. Джамал Кулієв розповідає, що на сьогоднішній день їхній фонд найкращий в Одесі:

«Наш фонд був створений ще до початку повномасштабної війни в Україні, ми допомагали дитячим будинкам і літнім людям. З початком війни, перші пів року ми кожні два дні видавали людям продукти харчування. Людей, яким потрібна була допомога ставало все більше і тому батько відкрив офіс. На сьогоднішній день, щосуботи до нас приходить близько 1000 людей, або й більше, щоб отримати необхідне. Зараз в Україні залишилось дуже мало фондів, які функціонують, на початку війни їх було багато, але зараз залишилось 3-4 фонди і наш фонд найкращий в Одесі, про це всі знають. Наш фонд ніхто не фінансує, це власні кошти мого батька».

Наразі Расул та Джамал готуються до першого міжнародного старту для себе у цьому році – Eindhoven Box Cup, який пройде з 6 по 9 чераня у Нідерландах та діляться планами на майбутнє. Головною ціллю обох боксерів є золото Олімпійських у Лос-Анджелесі, до яких ще 4 роки, тож брати поділились якими бачать себе через 4 роки у майбутньому:

«Зараз я зосереджений лише на олімпійському боксі, цей рік я буду виступати у збірній до 23-х років, з наступного буду боксувати серед еліти, адже цьогоріч через- хворобу я не зміг виступити на Чемпіонаті України в Одесі. На сьогоднішній день вже відомо, які вагові категорії будуть представлені на Олімпіаді в Лос-Анджелесі. Щоб виступити на Олімпіаді мені потрібно підійматись у вагу до 80 кг.

Щодо професійного боксу, звісно я планую поєднувати з олімпійським, щоб це не заважало участі в турнірах, які у нас заплановані.

Через 4 роки я бачу себе дуже сильним та відомим боксером тому, що я зараз дивлюсь як розвивається моя кар’єра і як постійно додаю в технічному, фізичному та тактичному плані. Я вважаю себе вже досвідченим боксером і знаю в чому мені потрібно ставати краще», – розповідає чемпіон Європи U23.

Расул Гулієв до всього розповів кого вважає своїм головним опонентом вУкраїні у боротьбі за поїздку на ОІ-2028, проте, додав, що більше думає про суперників з інших країн:

«Для мене головним конкурентом у боротьбі за право представляти Україну на Олімпіаді є Айдер Абдураімов. Все так швидко змінилось, раніше він для мене видавався дуже сильним, я теж хотів бути як він, а зараз я вже виріс і знаю, що я можу бути краще. Я дивився його бій на Олімпіаді разом із батьком у прямому ефірі і сказав йому тоді, що він мій головний конкурент. Побачимо що буде у майбутньому. Я більше думаю, про боксерів з інших країн.

Я вважаю, якщо ти мислиш у правильному напрямку, то все вийде, немає нічого неможливого. Я хочу виграти Олімпіаду і повністю перейти у професійний бокс, тому що перемога на ОІ відкриває більше можливостей, будуть кращі пропозиції. Я хочу стати абсолютним чемпіоном у трьох вагових категоріях, тому що цього ще ніхто не робив, а я хочу залишити свій слід в історії».

На останок, поговорили про кумирів у боксі з Джамалом Кулієвим, він зізнається, що для нього номер 1 у світі це Олександр Усик і додає, що, на його думку, другий бій із Даніелем Дюбуа вже за статус абсолютного чемпіона світу у хевівейті також завершиться перемогою українця:

«Олександр Усик для мене боксер номер 1, є боксери чий стиль мені також подобається, але Усик – найкращий. Так рухатись у надважкій вазі як він це дуже велика рідкість, Усик це легенда. і не лише для нас українців, для всього світу. Приємно усвідомлювати те, що найсильніший боксер у світі із України.

Я думаю, Усик знову має всі шанси перемогти, він технічно сильніший, набагато рухливіший і психологічно стійкіший за Дюбуа. У першому бою він чітко показав свою перевагу за рахунок темпу і роботи на ногах, якщо буде тримати ту ж тактику і не підпускати близько, думаю, і другий бій пройде під його контролем, цілком можливо, що знову завершиться достроково».