«Ця медаль – на вагу золота». Лузан та Рибачок – про срібло Парижу-2024

Людмила Лузан та Анастасія Рибачок прокоментували завоювання срібла Олімпійських ігор-2024:

Ми з самого початку домовились, що ми ні на кого не дивимося і робимо просто свою роботу. Якщо всі виїжджають, ми не лідери, ми все одно робимо свою роботу і від 200 метрів ми йдемо на фініш і віддаємо все, що в нас є, просто максимально все. Так і вийшло, ми зробили, дійсно.

Дійсно, після 200 метрів я відчувала, як з кожним гребком ми зближаємося, зближаємося і на цей фініш, я не розуміла, що коїться і це неймовірні емоції, що ми здобули цю медаль і знову підтвердили своє срібло на других Олімпійських іграх. Не віриться, чесно.

Тож, коли наближалися до фінішу, то відчували, що обходитеінші екіпажі? 

Відчували, але все одно, наскільки опустили голови, наскільки віддавали все, що це неймовірно. Ми завжди знаємо, що останні 200 метрів всі екіпажі максимально терплять на зубах, догрібають як можуть, а наша друга половина – це наша фішка. Ми, навпаки, можемо злегка піти першу, але ми додаємо максимально в другу половину і це працює до сих пір. І ми користуємося цим. 

Ми просто з дистанції зійшли, ми стали. Ми навіть не вірили. Я почала себе щепити, бо думала, що я знов сплю. 

Про відставання від китайського дуету:

З Токіо, по факту, ми менше програли. Але, знаєте, це прикладом бере те, що, в принципі, мене рік не було.  Три роки Люда без перерву, без відпочинку працювала. В Україні війна. Мені здається, ми зробили зараз максимально, що могли. Надможливо. Ми зробили все, що ми могли.

От дійсно від себе. Ми залишили себе повністю на цій дистанції. В нас така підтримка. В нас кричать трибуни. В нас вдома батьків болівають, рідні, близькі. Тренери трусяться. Чоловік там з розуму сходить на трибуні. Дитина взагалі кричить. Усі бачили, звичайно, це.

Про різницю між сріблом Токіо-2020 та Парижу-2024:

Якщо чесно, зараз більш, знаєте, емоційно. Більше того хочеться від цього плакати, від щастя. Тому що це друга Олімпіада. Мене посадили в цю двійку назад, після декрету, з розрахунком на те, що ви двійка, яка претендує на медалі. І так, хотілося всім довести, що це зробили не дарма, що в мене повірила і напарниця, і тренери, і мій чоловік з батьками.

Тобто, дійсно, для мене ця медаль – це на вагу максимального золота. Дійсно. Це неймовірно.

Наші захисники, скільки моїх знайомих зараз на фронті, вони пишуть моєму чоловіку, що дуже переживають за нас, дуже хвилювалися, навіть, знаєте, на нулі. І це не може нас не мотивувати. Це, навпаки, додає нам такої сили.

Ми, коли їхали в Токіо, це була така ще більш дитяча мрія, Олімпіада. Перша Олімпіада, так. Тобто, ми такі ще наївні, хочемо перемоги, хочемо цих змагань.

Зараз ми відчували, дійсно, цю велику відповідальність перед нашою Україною, нашими захисниками. Нам хотілося якнайкраще виступити, щоб підняти прапор. Звісно, хочеться, щоб заграв гімн, хочеться, щоб про Україну говорили. Що ми незламні, ми боремось, ми в усіх умовах будемо доводити, що Україна є і завжди буде.

І дійсно, ця медаль дуже важлива для нас, для нашої країни. І ми неймовірно щасливі її не віримо. 

Нагадаємо, що Україна пробилася у топ-15 медального заліку ОІ-2024.