Динамо Київ Маккабі Тель-Авів

З кожним наступним раундом кваліфікації єврокубків за київське Динамо стає все більш сумно. Після вильоту від Пафосу хотілося певної реабілітації у протистоянні з Маккабі, але виявилося, що переваги в класі над цим суперником біло-сині теж не мають.

Безумовно, першу гру в Сербії зламало вилучення Вівчаренка вже на 50 хвилині. Якби за рахунку 1:1 гра продовжувалася в рівних складах, то могла б завершитися, як мінімум, із більш сприятливим для киян рахунком. Але навіть абстрагувавшись від вилучення доведеться визнати, що у Динамо купа проблем, і це Динамо, навіть у рівних складах, не перегравало Маккабі.

У перші 20 хвилин ізраїльтяни просто знищили команду Шовковського, і могли забивати не один, а всі чотири мʼячі. Так, далі Динамо оговталося, зрівняло, і друга половина першого тайму, без жодних сумнівів, залишилася за українським клубом, це було справді гідно. Але чи показали біло-сині, що сильніші за Маккабі? На жаль, ні. Шкода, що в другому таймі сталося раннє вилучення, після якого динамівці пропустили ще два мʼячі. Проте навіть у меншості програвати так безнадійно було необовʼязково.

Тож, кладучи руку на серце, доводиться визнати, що у камбек Динамо в матчі-відповіді якось зовсім не віриться. Ну не було в першому таймі підстав для такої надії, практично жодних. Але поборотися треба. Захист Маккабі - також суцільна катастрофа, можливо навіть не менша, ніж динамівський. Тому цій команді можна й потрібно забивати.

Звісно, існує ризик, що маючи комфортну перевагу у два мʼячі клуб з Тель-Авіву закриється та спробує зіграти максимально обережно. Проте навіть за таких умов ця команда не виглядає здатною втримати свої ворота сухими. Тож варто тиснути, вірити, шукати шанси й, можливо, доля таки усміхнеться чемпіону України.